Постанова № 32068103, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року № 826/7470/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпап»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю ««Інтерпап»» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Інтерпап») з позовом до Київської регіональної митниці (далі по тексту – відповідач, митниця), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2013 року було відкрито провадження в справі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (Київської регіональної митниці) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 року №229 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 05.06.2013 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника – Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларантом ТОВ «Інтерпап» було подано митну декларацію за формою МД-2 №100260000/2013/101823 від 18.04.2013 року для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом №19SM від 19.06.2012 року, з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом.

Відповідачем не було прийнято визначену позивачем митну вартість та витребувані додаткові документи для підтвердження визначеної митної вартості товару.

18 квітня 2013 року Київською регіональною митницею було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200258/2, яким відповідачу визначено митну вартість товару у вищому розмірі, ніж була задекларована позивачем.

З метою прискорення митного оформлення та уникнення простою товару на підставі сплати позивачем різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов’язання сплати митних платежів.

Позивач не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів, оскільки вважає, що відповідачу надані всі документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом.

З огляду на викладене, позивач вважає прийняті відповідачем картку відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач – Київська міжрегіональна митниця Міндоходів проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, у зв’язку з правомірністю прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року.

При цьому представник відповідача посилається на те, що під час проведення перевірки документів, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, було виявлено розбіжності у документах. Декларанта було повідомлено та запропоновано надати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості. Враховуючи ненадання позивачем додаткових документів у повному обсязі, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року та видано картку відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 18.06.2013р. не прибув, про дату, час та місце розгляду справи попереджений відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/7470/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпап» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

19 червня 2012 року між ТОВ «Інтерпап» (Покупець за договором) та фірмою «Трейдмор Інвестментс Лімітид» (США, Продавець за договором) було укладено контракт №19SM (а.с.16-21), за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває і оплачує продукцію (далі – товар). Найменування товару, а також інші умови його купівлі-продажу встановлюються в додатках, які є невід’ємною частиною даного Контракту і кожен з яких складається у вигляді єдиного документу, що підписується уповноваженими представниками обох сторін (далі – додаток).

20 березня 2013 року сторонами був підписаний додаток №00726/1 до контракту №19SM від 19.06.2012 року, яким було врегульовано питання купівлі-продажу конкретної партії товару (а.с.15, 22).

18 квітня 2013 року, на підставі вказаного контракту та додатку до нього, позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений додатком товар – папір крейдований, у аркушах, без вмісту волокон, одержаних механічним або хіміко-механічним способом. Одношаровий, 2-х стороннього крейсування, без водяних знаків. Ecocoat Gloss: щільність 115 г/м2: формат 640х900 мм – 13 703,4 кг; щільність 115 г/м2: формат 700х1000 мм – 5 803,2 кг; щільність 148 г/м2: формат 640х900 мм – 5 112,00 кг; щільність 170г/м2: формат 640х900 мм – 5 292,00 кг; щільність 200 г/м2: формат 640х900 мм – 4 032,00 кг; щільність 250 г/м2: формат 640х900 мм – 5 652,00 кг. Торговельна марка Ecocoat. Країна виробництва:CN. Виробник: Chenming (HK) Limited.

Позивачем для митного оформлення вказаного товару була подана вантажна митна декларація за формою МД-2 №100260000/2013/101823 від 18.04.2013 року з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі «імпорт 40» (а.с.132-133).

На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких наведений у графі 44 вантажної митної декларації за формою МД-2 №100260000/2013/101823 від 18.04.2013 року (відповідно до класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20 вересня 2012 року №1011), зокрема:

- облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності №100/2012/0006200 від 28.11.2012 року (код 1602);

- міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №09 від 16.04.2013 року (код 2730), а.с.10;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №10 від 16.04.2013 року (код 2730), а.с.11;

- коносамент (Bill of Lading) MSCUOP874053 від 28.02.2013 р. (код 2761), а.с.12-13;

- рахунок-фактура (інвойс) №2013INV00726 від 20.03.2013 року (код 3105), а.с.14;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №19SM від 19.06.2012 року (код 4100), а.с.16-17;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.03.2013 року №00726/1 (код 4103), а.с.15,22;

- некласифікований внутрішній договір (контракт) (договір на МБО) №09/07 від 09.07.2012 року;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) (ДПА України) №26088788 ДПІ у Голосіївському районі №192 від 05.04.2013 року (код 5090);

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено") №2761 від 28.02.2013 року (код 5504);

- декларація про походження товару №2013 INV00726 від 20.03.2013 року (код 7014);

- сертифікат походження товару №ССРІТ124103720 від 26.02.2013 року (код 9000 – «Інші некласифіковані документи), а.с.23;

- екологічна декларація №29735 від 01.04.2013 року (код 9000 – «Інші некласифіковані документи), а.с.24.

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, на думку митного органу, у вказаних документах наявні наступні розбіжності:

- в інвойсі від 20.03.2013 року №2013INV00726 не вказані умови оплати за товар, тоді як в пункті 6 «умови платежу» контракту від 19.06.2012 року №19SM зазначено, що продавець надає покупцю право купувати товар на умовах 100% передоплати, так і з відстрочкою платежу до 90 календарних днів;

- в інвойсі від 20.03.2013 року №2013INV00726 вказані умови поставки CIF-Одеса, відповідно до яких з Правилами Інкотермс 2010 Міжнародної торгової палати товар страхується та доставляється до порту призначення. Тоді як в пункті 3 «ціна» контракту від 19.06.2012 року №19SM зазначено, що ціна товару включає вартість товару та вартість упаковки.

Відповідачем у зв’язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Перелік витребуваних документів був зазначений відповідачем на зворотному боці декларації митної вартості №100260000/2013/101823 від 18.04.2013 року, а.с.136.

З переліку витребуваних документів декларантом було подано копію митної декларації країни відправлення (а.с.149). Інші документи, як зазначив декларант на зворотному боці декларації митної вартості №100260000/2013/101823 від 18.04.2013 року (а.с.136), подати не було можливості.

18 квітня 2013 року митним постом «Східний» Київської регіональної митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100260000/2013/200258/2, яким було скориговано митну вартість товару – папір крейдований, у аркушах, без вмісту волокон, одержаних механічним або хіміко-механічним способом. Одношаровий, 2-х стороннього крейсування, без водяних знаків, торговельна марка Ecocoat, країна виробництва:CN, виробник: Chenming (HK) Limited з 850 доларів США за тонну до 900 доларів за тонну (а.с.134).

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

У тексті вказаного рішення зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв’язку з тим, що документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності.

Також відповідно до п. 6 ст. 54 та ст. 256 Митного кодексу України в зв’язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року (а.с.138-139).

Позивачем у відповідності до вимог ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України і товар був випущений у вільний обіг під сплату гарантійних зобов’язань.

Для випуску товарів у вільний обіг 19 квітня 2013 року позивач оформив вантажну митну декларацію №100260000/2013/101869 за формою МД-2, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом (а.с.130-131).

Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості товарів, посилаючись на ті обставини, що ним були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, розбіжностей в поданих ним документах немає, й тому, на думку позивача, митниця необґрунтовано збільшила митну вартість імпортованих товарів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено:

- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;

- «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості». Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на числове значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, а саме:

- в інвойсі від 20.03.2013 року №2013INV00726 не вказані умови оплати за товар, тоді як в пункті 6 «умови платежу» контракту від 19.06.2012 року №19SM зазначено, що продавець надає покупцю право купувати товар на умовах 100% передоплати, так і з відстрочкою платежу до 90 календарних днів;

- в інвойсі від 20.03.2013 року №2013INV00726 вказані умови поставки CIF-Одеса, відповідно до яких з Правилами Інкотермс 2010 Міжнародної торгової палати товар страхується та доставляється до порту призначення. Тоді як в пункті 3 «ціна» контракту від 19.06.2012 року №19SM зазначено, що ціна товару включає вартість товару та вартість упаковки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та пояснення позивача, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності суд не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів.

Так, пунктом 1 контракту від 19 червня 2012 року №19SM (а.с.16-21) передбачено, що найменування товару, а також інші умови його купівлі-продажу встановлюються в додатках, які є невід’ємною частиною даного Контракту і кожен з яких складається у вигляді єдиного документу, що підписується уповноваженими представниками обох сторін (далі – додаток).

20 березня 2013 року сторонами був підписаний додаток №00726/1 (а.с.15,22) до контракту від 19 червня 2012 року №19SM, за умовами якого продавець приймає на себе зобов’язання поставити, покупець прийняти і оплатити Товар, асортимент і кількість якого вказані в наведеній нижче специфікації.

Судом встановлено, що товар, наведений у специфікації - змістовній частині додатку від 20.03.2013 року №00726/1 до контракту повністю відповідає (найменування, вага, ціна та загальна сума поставки, тощо), тому товару, який вказаний у вантажно-митній декларації №100260000/2013/101823 від 18.04.2013 року та інвойсі від 20.03.2013 року №2013INV00726.

З вказаного вбачається, що саме на підставі вказаного додатку від 20.03.2013 року №00726/1 до контракту імпортувався спірний товар й вказаним додатком встановлюються умови конкретної поставки товару.

Відповідно до пункту 3 додатку від 20.03.2013 року №00726/1 (а.с.15) оплата за товар здійснюється в доларах США протягом 90 днів з дати інвойсу.

Тобто, вказаним додатком до контракту покупцем та продавцем товару обрано один з варіантів його оплати (90 днів з дати інвойсу), що був передбачений контрактом (право купувати товар на умовах 100% передоплати, так і з відстрочкою платежу до 90 календарних днів).

Суд звертає увагу на те, що форма інвойсу є довільною, законодавством не передбачено обов’язкових реквізитів, які має містити такий документ. У інвойсі вказується той обсяг інформації, який обумовлений його функціональним призначенням, змістом договірних правовідносин та намірами сторін.

Оскільки додатком до контракту від 20.03.2013 року №00726/1, на підставі якого імпортується товар, чітко встановлено термін оплати товару, то відсутність вказівки на це у інвойсі не є своїм змістом розбіжністю у документах, що може впливати на числове значення складових митної вартості товару.

Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС CIF (Cost,Insurance, Freight) – (Вартість, страхування і фрахт): продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Згідно з пунктом 2 додатку від 20.03.2013 року №00726/1 до контракту загальна сума складає: 33 655,41 (тридцять три тисячі шістсот п’ятдесят п’ять доларів США 41 цент) на умовах поставки CIF-Одеса відповідно до Інкотермс-2010.

Отже, умова поставки CIF-Одеса передбачена як додатком до контракту від 20.03.2013 року №00726/1, яким встановлюються умови конкретної поставки товару, так і інвойсом від 20.03.2013 року №2013INV00726 - документом, на підставі якого здійснюється оплата імпортованого товару.

Посилання митного органу на те, що в пункті 3 «ціна» контракту від 19.06.2012 року №19SM зазначено, що ціна товару включає вартість товару та вартість упаковки, тобто відсутня вказівка, що ціна товару також включає й транспортні витрати на поставку товару, не береться судом до уваги, оскільки умова поставки CIF-Одеса відповідно до Інкотермс-2010 передбачена додатком до контракту, яким встановлюються умови поставки конкретної партії товару.

Як вбачається з графи 44 вантажно-митної декларації форми МД-2 №100260000/2013/101823 від 18.04.2013 року (графа 44 «Подані документи»), яка подавалася позивачем при первинному оформленні імпортованого товару (а.с.133) позивачем надавалося серед інших документів й доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.03.2013 року №00726/1 (код 4103), а.с.15, 22. Як зазначалось вище, додаток є невід’ємною частиною договору.

З урахуванням тих розбіжностей, на які посилався митний орган, та того факту, що ТОВ «Інтерпап» було надано митному органу при первинному оформленні товару додаток від 20.03.2013 року №00726/1 до контракту, яким встановлено умови конкретної поставки спірного товару, суд приходить до висновку, що Київською регіональною митницею неправомірно не було взято до уваги додаток від 20.03.2013 року №00726/1 до контракту.

Таким, чином, на думку суду, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем. Розбіжності, на які посилається митний орган, не беруться судом до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень – відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень – відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 114,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2162 від 17 травня 2013 року (а.с.34).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 114,71 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200258/2 від 18 квітня 2013 року

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці №100260000/2013/00245 від 18 квітня 2013 року.

3. Судові витрати в сумі 114,71 грн. стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпап» з Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій