Постанова № 32068088, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року № 826/7269/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

до

«Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

про

стягнення податкової заборгованості у розмірі 7 313,89 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Ковельська об’єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби (далі – позивач, Ковальська об’єднана ДПІ Волинської області ДПС) з позовом до «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі – відповідач, Управління житлового будівництва) про стягнення з відповідача на користь держави податкової заборгованості у розмірі 7 313,89 гривень.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач перебуваючи за неосновним місцем обліку на обліку у Ковельській об’єднаній державній податковій інспекції Волинської області Державної податкової служби як платник податків не сплатив у повному обсязі до державного бюджету самостійно задекларовані суми податкових зобов’язань з земельного податку за 2012 та 2013 роки. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року відкрито скорочене провадження у даній справі, враховуючи пред’явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову та доказів на спростування доводів позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на такі обставини.

«Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» зареєстроване як юридична особа Солом’янською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.02.2006 р., включене до ЄДРПОУ за номером 33942838.

Як платник земельного податку відповідач перебуває на обліку в Ковельській об’єднаній державній податковій інспекції Волинської області Державної податкової служби.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з розрахунком податкового боргу платника податків обліковується заборгованість із земельного податку у розмірі 7 313,89 грн., яка утворилась на підставі податкових декларацій з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9006733088 від 14.02.2013 р. та №631 від 30.01.2012 р.

Згідно п.п. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.287.1. ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як вбачається з Державного акту на постійне користування землею №035128 від 21.06.2010 року «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» має у постійному користуванні земельну ділянку за адресою: м. Ковель, вул. Ватутіна, 49а.

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

30 січня 2012 року відповідачем було подано до Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби податкову декларацію з земельного податку №631 за 2012 рік, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку за 2012 рік у розмірі 9 000,09 грн. (по 750,01 грн. з січня по листопад 2012 року та по 749,98 грн. за грудень 2012 року).

14 лютого 2013 року відповідачем було подано до Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби податкову декларацію з земельного податку №9006733088 за 2013 рік, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку за 2013 рік у розмірі 4 174 ,59 грн. (по 347,88 грн. з січня по листопад 2013 року та 347,91 грн. за грудень 2013 року).

Згідно з п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, виходячи з положень п. 56.11. ст. 56, п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання, визначене відповідачем у податковій декларації з плати за землю за 2012, 2013 роки вважаються узгодженими у день подання вказаних податкових декларацій, не можуть бути оскарженими та підлягають сплаті протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті часткової сплати податку за землю у відповідача, станом на момент розгляду справи, обліковується заборгованість у розмірі 7 313,89 гривень.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95– 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пп. 59.3 ст. 59 ПКУ податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно зі ст. 59 ПК України у разі коли платник не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаних положень законодавства, 21 вересня 2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми “Ю” №54 на суму податкового боргу у розмірі 618,08 грн., яка була повернута поштовим відділенням 27.09.2012 року з відміткою про відсутність адресата за його місцезнаходженням. Вказані обставини підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового конверту (а.с.4) та актом про неможливість вручення податкової вимоги від 01.10.2012 р. №8/24-041 (а.с.4 – зворотній бік). Податкова вимога була надіслана за адресою, вказаною відповідачем у самостійно поданій ним декларації з земельного податку №631 за 2012 рік: 4070, м. Київ, вул. Спаська, буд.6-Б (а.с.10).

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України, податкова вимога №54 від 04 червня 2012 року вважається врученою відповідачу 27.09.2012 року.

При цьому, як наголошено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12, орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Позивачем надано суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків – відповідачу податкової вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу. Станом на момент розгляду справи загальний розмір податкової заборгованості відповідача з плати за земельні ділянки становить 7 313,89 гривень.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 7 313,89 гривень, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника податків-відповідача; суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Роз'яснити відповідачу, що відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова підлягає негайному виконанню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (код ЄДРПОУ 33942838, адреса: 03037, м. Київ, Солом’янський район, вулиця М.Кривоноса, будинок 2А, корпус 1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №34128999700004 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний код 21740379) заборгованість у розмірі 7 313,89 гривень (сім тисяч триста тринадцять гривень 89 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій