Постанова № 32068076, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/5685/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Форумтрансбізнеспроект» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування листа-рішення від 23.01.2013 року №1529/10/15-211,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося приватне підприємство «Форумтрансбізнеспроект» (далі - позивач, ПП «Форумтрансбізнеспроект») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просило скасувати лист-рішення від 23.01.2013 року №1529/10/15-211.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 15.05.2013 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно відмовлено у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2012 року, оскільки він був заповнений з дотриманням усіх вимог, передбачених п. п. 48.3, 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України та поданий за встановленою на дату подання формою.

Крім того, позивач вказав, що в оскаржуваному рішенні підставою для неприйняття уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2012 року вказується заповнення його всупереч чинному законодавству, однак така підстава не є конкретною та такою, що дає змогу встановити в чому саме полягало порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість.

Відтак, оскаржуване рішення, на думку позивача, прийняте з порушенням норм п. п. 48.3, 48.4. ст. 48 ПК України та підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, подав суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що оскаржуваним листом позивача повідомлено, що поданий ним уточнюючий розрахунок не відповідає вимогам Порядку складення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 1492 від 25.11.2011.

Також відповідач наголошував на тому, що оскаржуваний лист від 23.01.2013 року №1529/10/15-211 за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків позивача.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 11.06.2013р. не прибув, про дату, час та місце розгляду справи попереджений відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/5685/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Форумтрансбізнеспроект» (код ЄДРПОУ 34184939) зареєстроване як юридична особа Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.03.2006 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №635141 (а.с.27).

Як платник податків ПП «Форумтрансбізнеспроект» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до пп. 16.1.2., пп. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Порядок складання податкової декларації визначений статтею 48 Податкового кодексу України.

Подання уточнюючого розрахунку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок передбачено статтею 50 Податкового кодексу України.

Форма уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок затверджена Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» №1492 від 25.11.2011 р. (далі - Наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492).

Відповідно до пункту 10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 р., до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

податкова декларація з податку на додану вартість;

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;

розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України 50.1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Керуючись ст.102 Податкового кодексу України подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок можливе у строк не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

14 січня 2013 року позивачем було надіслано електронною поштою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2012 року як додаток до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» №1492 від 25.11.2011 р. (вх. № 9084461072 від 14.01.2013) - а.с.16-19.

Позивачем було отримано квитанцію №2, у якій зазначено, що уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 14.01.2013 року, та мається запис, що документ прийнято на районному рівні. Копія уточнюючого розрахунку та квитанції наявні в матеріалах справи (вх. № 9084647693 від 15.01.2013) - а.с. 16-20.

15 січня 2013 року позивачем було подано нову декларацію за грудень 2012 року разом з уточнюючим розрахунком з податку на додану вартість за листопад 2012 року (як додаток до декларації), що були прийняті відповідно до квитанції №2 від 15.01.2013 року.

23 січня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС було направлено позивачу повідомлення №1529/10/15-211 про те, що поданий ним уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2012 року, поданий підприємством 14.01.2013, не визнано як податковий звіт, оскільки не відповідає вимогам Наказу ДПА України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме: «- заповнено всупереч чинному законодавству».

Вказаним листом податковим органом запропоновано позивачу надати новий уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, оформлений належним чином відповідно до діючого законодавства (а.с.5).

05 лютого 2013 року ПП «Форумтрансбізнеспроект» було подано до Державної податкової служби у місті Києві скаргу на рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 23.01.2013 року №1529/10/15-211 про невизнання уточнюючого розрахунку за податку на додану вартість за листопад 2012 року поданого 14 січня 2013 року (а.с.7), за результатами розгляду якої Державна податкова служба у місті Києві скаргу залишила без змін, а лист-рішення - без задоволення (рішення від 01.04.2013 року №3002/10/12-4-09, а.с.12-14).

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, що надійшли через канцелярію суду 18 червня 2013 року, у зв'язку з тим, що ПП «Форумтрансбізнеспроект» було повторно подано податкову декларацію, то декларація подана 14.01.2013 року № 90844619072 вважається такою, що не визнана, як податкова звітність, про що і було повідомлено позивача листом від 23.01.2013 року №1529/10/15-211.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI та Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» №1492 від 25.11.2011 р.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, згідно визначення, наведеного в п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ч. 2 п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Визначення обов'язкових реквізитів наведено в п. 48.2. зазначеної статті Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Додатково податкова декларація може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п. 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п.п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п. п. 49.11.1. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України); у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (п.п. 49.11.2. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України).

В пункті 49.12. статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 49.10. статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких невизначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13. ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

В процесі огляду спірного уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2012 року, поданого ПП «Форумтрансбізнеспроект» 14 січня 2013 року, судом встановлено, що уточнюючий розрахунок містить всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 Податкового кодексу України, розрахунок поданий за формою, встановленою Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1342) та з дотриманням порядку, передбаченого ст.50 Податкового кодексу України, розділом VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492.

Суд звертає увагу на те, що відповідач ні в рішенні про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку від 23.01.2013 року №1529/10/15-211, ні в запереченнях проти позову, не зазначив яке саме порушення чинного законодавства допустив позивач при заповненні спірного уточнюючого розрахунку.

Крім того, відповідач в рішенні про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку від 23.01.2013 року №1529/10/15-211 посилався на наказ ДПА України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Суд зазначає, що наказ «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» був прийнятий ДПА України 25.01.2011 №41 та втратив чинність 10 січня 2012 року на підставі нині діючого Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» №1492 від 25.11.2011 р.

На момент подання позивачем уточнюючого розрахунку - 14 січня 2013 року - вказаний наказ не діяв.

Отже, підставою для прийняття податковим органом рішення від 23.01.2013 року №1529/10/15-211 про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2012 року був нечинний нормативно-правовий акт.

Доводи відповідача відносно того, що декларація від 14.01.2013 року № 90844619072 вважається такою, що не визнана як податкова звітність, у зв'язку з тим, що ПП «Форумтрансбізнеспроект» було повторно подано податкову декларацію за той же період 15.01.2013, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки чинним податковим законодавством платник податків не обмежений у праві подавати уточнюючі розрахунки з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Податкового кодексу України. При цьому жодною нормою Податкового кодексу України не встановлено, що подання наступного уточнюючого розрахунку є підставою для невизнання раніше поданого уточнюючого розрахунку чи звітної податкової декларації, яка уточнюється.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним неприйняття відповідачем уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2012 року, поданого 14 січня 2013 року.

Більш того, відповідачем у невизначений законом спосіб прийнято рішення про невизнання поданої декларації податковою звітністю, про що вказано у абзаці першому спірного рішення, позаяк такі дії протирічять ст.48 ПК України.

Виходячи із буквального змісту пп. 49.11 статті 49 ПК України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, а не про невизнання її податкової звітністю.

До того ж, згідно із вимогами п.48.7 ПК України податкова звітність не вважається податковою декларацією лише у випадку складання її із порушенням ном статті 48 ПК України, проте посилання на порушення позивачем конкретної норми вказаної статті у рішення податкового органу відсутнє.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 23.01.2013 року №1529/10/15-211 є таким, що прийняте всупереч вимогам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Доводи відповідача з приводу того, що лист-рішення від 23.01.2013 року №1529/10/15-211 за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з чим не підлягає оскарженню в судовому порядку, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Виходячи з положень п. 49.11. ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п/п. 49.11.1. ПК України).

При цьому, відповідно до пп. 49.12.2. ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: (1) подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п/п. 49.12.1. ПК України); (2) оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, письмове повідомлення про відмову у прийняття податкової декларації є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до суду.

В даному випадку у спірному рішенні зазначається про невизнання поданого позивачем уточнюючого розрахунку (абз.1), тобто воно має характер не лише повідомлення про невідповідність поданого розрахунку вимогам встановленого порядку.

Також про наявність у вказаного повідомлення характеру рішення свідчить та обставина, що воно було оскаржене позивачем в адміністративному порядку і скарга позивача була розглянута ДПС у м. Києві по суті. В свою чергу, відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Отже, і вищестоящим податковим органом спірне лист-рішення від 23.01.2013 року №1529/10/15-211 було розцінене саме як рішення органу державної податкової служби, тому доводи відповідача щодо зворотного не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби суду не надала.

Враховуючи наведене та виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності невизнання податкової звітності позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 34,41 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.2).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 34,41 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, викладене у формі листа від 23.01.2013 року №1529/10/15-211, щодо невизнання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2012 року приватного підприємства «Форумтрансбізнеспроект» (код ЄДРПОУ 34184939, адреса: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 4, кв. 5).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Форумтрансбізнеспроект» судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій