Постанова № 32068073, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 15:29 № 826/5211/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Дербал Є.М.,

від відповідача: Гучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фільм Ю Ей»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення - рішення від 27 грудня 2012 року №0011602240, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фільм Ю Ей» (далі - позивач, ТОВ «Фільм Ю Ей») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.12.2012 року №0011602240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фільм Ю Ей» вказувало, що 31.03.2013 року на підприємстві було здійснено списання декорацій до серіалів шляхом переміщення їх з балансового рахунку на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи». Вказані дії суб'єкта господарювання були неправомірно, на думку позивача, розцінені податковим органом як ліквідація вказаних цінностей за самостійним рішенням платника податку, у зв'язку з чим, відповідно до п.189.9 Податкового кодексу України, відповідачем було прирівняно вказану операцію до постачання основних виробничих фондів та нараховано суму податку на додану вартість.

Крім того, позивач зазначав, що податковим органом невірно розраховані податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки первісна вартість декорацій не є тотожною звичайній ціні, що має застосовуватись у випадку самостійної ліквідації основних засобів відповідно до п.189.9 ст. 189 Податкового кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, вважає вимоги необґрунтованими і такими що не підлягають задоволенню, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, які викладенні в акті перевірки. Зокрема, відповідач на підставі фактів, виявлених в ході документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фільм Ю Ей», прийшов до висновку про наявність в діях позивача порушень п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 645 658,00 гривень. Зокрема, позивачем не здійснено належне оподаткування операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку, яка відповідно до наведеного п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, прирівнюється до поставки товарів та оподатковується податком на додану вартість.

Факт здійснення ліквідації основних засобів, на думку відповідача, підтверджується актами про списання форми №ОЗ-3, наданими в ході проведення перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фільм Ю Ей» (код ЄДРПОУ 32212911) зареєстроване 04.11.2002 року Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №576111 (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 22.11.2012 року по 05.12.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фільм Ю Ей» (код ЄДРПОУ 32212911) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт перевірки №2124/2240/32212911 від 11.12.2012 року (далі - Акт перевірки, Акт), а.с.22-61.

27 грудня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0011602240, яким позивачу у зв'язку з порушенням п.189.9 ст. 189 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 645 659,00 гривень, з яких 645 658,00 гривень - основного платежу та 1,00 гривня - штрафних (фінансових) санкцій.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.189.9 ст. 189 Податкового кодексу України не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму у розмірі 645 658,00 гривні.

Як вбачається з акту перевірки, станом на 01.01.2011 року ТОВ «Фільм Ю Ей» були придбані декорації для серіалів та телепередач на загальну суму 4 827 590,34 грн. У І кварталі 2011 року позивачем у відповідності до акту списання від 31.03.2011 р. в ході контрольної перевірки інвентаризації матеріальних і нематеріальних цінностей комісією у складі: Максименко Н.І. (голова комісії), Дишлюк Р.В., Іванова Є.А., Усатенко О.І. (члени комісії) виявлені пошкодження матеріальних цінностей, які не підлягають ремонту.

На підставі акту списання від 31.03.2011 р. (том І, а.с.69) комісія вирішила списати декорації для серіалу «По закону», декорації для серіалу «Соседи», декорації для серіалу «Соседи», декорації для ТВП «Лікарі», декорації для ТВП «Лікарі», декорації для ТВП «Помилаандеросн». Як зазначено у вказаному акті, в ході контрольної перевірки інвентаризації цінностей комісіє виявлено пошкодження матеріальних цінностей, які не підлягають ремонту. Матеріальні цінності в ході їх експлуатації прийшли в стан непридатний для подальшого користування, я зв'язку з чим комісія вирішила списати вищезазначені цінності.

Згідно актів на списання основних засобів від 31.03.2011 р. (за формою № 03-3, затвердженою наказом Мінстату України від 29.12.1995 № 352) було проведено фактичне списання вищезазначених декорацій (том І, а.с. 70-75).

За висновком податкового органу, вартість зазначених основних засобів для цілей оподаткування повинна розглядатися як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент такого постачання, відповідно до ч. 1 п. 189.9. ст. 189 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим така операція підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

При цьому, податковим органом було встановлено, що податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3 228 290,67 грн. ліквідованих декорацій позивач не нарахував.

В свою чергу позивач вказує на те, що ТОВ «Фільм Ю Ей» актами від 31.03.2013 року здійснив списання декорацій до серіалів шляхом переміщення їх з балансового рахунку на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи». Вказана операція, на думку позивача, не є ліквідацією за самостійним рішенням платника податку й тому у ТОВ «Фільм Ю Ей» відсутній обов'язок з нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на здійснену операцію.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Статтею 189 Податкового кодексу України врегульовано особливості визначення бази оподаткування при постачанні товарів/послуг в окремих випадках.

Так, підпунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що ліквідація платником основних засобів розглядається для цілей оподаткування як постачання таких основних засобів за умови, що такі основні засобі ліквідуються за самостійним рішенням платника податків.

При цьому, в силу частини 2 підпункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України правило щодо віднесення операцій з ліквідації основних засобів до постачання, не поширюється на такі випадки:

- коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили;

- в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, з відповідним підтвердженням згідно з чинним законодавством;

- коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Оскільки метою складання документів про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням, є підтвердження виключення з об'єкта оподаткування податком на додану вартість операцій зі знищення, розібрання або перетворення основного фонду, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися в майбутньому за первісним призначенням, то вони мають подаватися разом із податковою декларацією за період, у якому відбулася така операція і, відповідно, не нараховувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2011 року позивачем вирішено списати декорації для серіалу «По закону», декорації для серіалу «Соседи», декорації для серіалу «Соседи», декорації для ТВП «Лікарі», декорації для ТВП «Лікарі», декорації для ТВП «Помилаандеросн», про що складено відповідний акт (том І, а.с. 69). Як зазначено у вказаному акті, в ході контрольної перевірки інвентаризації цінностей комісіє виявлено пошкодження матеріальних цінностей, які не підлягають ремонту. Матеріальні цінності в ході їх експлуатації прийшли в стан непридатний для подальшого користування, я зв'язку з чим комісія вирішила списати вищезазначені цінності.

Згідно актів про списання основних засобів від 31 березня 2011 року, що відповідають формі, встановленій наказом Мінстату України № 352 від 29 грудня 1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку», товариством списано декорації для серіалу «По закону», первісна вартість яких складає 1 175 000,00 грн., дата введення в експлуатацію - 30.03.2010р.; декорації для серіалу «Соседи», первісна вартість яких складає 972 000,00 грн., дата введення в експлуатацію - 30.09.2009р.; декорації для серіалу «Соседи», первісна вартість яких складає 500 000,00 грн., дата введення в експлуатацію - 30.11.2009р.; декорації для ТВП «Лікарі», первісна вартість яких складає 208 333,33 грн., дата введення в експлуатацію - 30.09.2009р.; декорації для ТВП «Лікарі», первісна вартість яких складає 27 957,34 грн., дата введення в експлуатацію - 30.09.2009р.; декорації для ТВП «Помилаандеросн», первісна вартість якої складає 345 000,00 грн., дата введення в експлуатацію - 31.12.2009 р.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості підприємства по рахунку 113 «Тимчасові (не титульні) споруди», вартість вказаних матеріальних цінностей на початок І кварталу 2011 року складає 4 872 590,34 грн., вартість на кінець кварталу - 3 228 290,67 грн. (том ІІ, а.с. 7).

Згідно акту комісії від 31.03.2011, причиною списання основних засобів визначено те, що матеріальні цінності в ході їх експлуатації прийшли в стан непридатний для подальшого користування. У вказаному акті не вказується, які саме пошкодження декорацій обумовили неможливість їх використання в подальшому за первісним призначенням.

Таким чином, як встановлено судом, основні засоби товариства: декорації для серіалу «По закону», декорації для серіалу «Соседи», декорації для серіалу «Соседи», декорації для ТВП «Лікарі», декорації для ТВП «Лікарі», декорації для ТВП «Помилаандеросн» - не були знищені або зруйновані внаслідок дії обставин непереборної сили, не були ліквідовані без згоди позивача, відповідних документів про неможливість використання цих основних засобів в майбутньому за первісним призначенням внаслідок їх знищення, розібрання або перетворення іншими способами позивачем не надано. Посилання позивача на встановлені комісією товариства неполадки основних засобів, про які зазначено в акті на списання, судом до уваги не приймаються, оскільки неполадки обладнання не можуть беззаперечно свідчити про неможливість їх використання за первісним призначенням.

Таким чином, ліквідацію наведених основних фондів не можна віднести до такої, що підпадає під дію абзацу 2 п.189.9 статті 189 Податкового кодексу України, а тому зазначена операція має розглядатися для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Суд звертає увагу на те, що акти на списання декорацій від 31.03.2011 року не були подані ТОВ «Фільм Ю Ей» разом із податковою декларацією за період, у якому відбулася така операція, вони були надані податковому органу лише під час проведення перевірки, що не оспорюється позивачем.

Доводи позивача про те, що в даному випадку списання матеріальних активів не було пов'язане з їх ліквідацією, а лише з переведенням таких активів до складу невиробничих активів, що тимчасово не підлягали використанню, не приймається судом до уваги.

Так, акти про списання від 31.03.2011 були складені за типовою формою № ОЗ-3, яка затверджена наказом Міністерства Статистики України від 29.12.1995 року №352. Відповідно до даного наказу акт на списання основних засобів форми № ОЗ-3 застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту і т. п.

Відповідно до пункту 40 розділу 8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.09.2003р. № 561 (зі змінами та доповненнями) об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Позивачем до матеріалів судової справи було залучено документи, що підтверджують створення у ТОВ «Фільм Ю Ей» створення комісії по списанню основних засобів. Згідно висновків комісії, декорації в ході їх експлуатації прийшли в стан непридатний для подальшого користування, я зв'язку з чим комісія вирішила списати вищезазначені цінності.

Тобто підставою для списання було не тимчасова відсутність потреби у використанні таких основних засобів, а приведення їх у стан, що виключає подальшу експлуатацію.

Згідно наданих позивачем документів, в бухгалтерському обліку вказана операція проведена шляхом переміщення таких матеріальних цінностей балансового рахунку на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи».

Як передбачено Інструкцією по застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291, рахунок 07 "Списані активи" призначено для узагальнення інформації про стан дебіторської заборгованості, списаної з балансу внаслідок неплатоспроможності боржників, та про суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей.

Зарахування на позабалансовий рахунок 07 суми здійснюється одночасно зі списанням суми нестач і втрат від псування цінностей та дебіторської заборгованості на витрати підприємства.

Таким чином, відображення на рахунку 07 здійснюється при виключенні певного майна зі складу активів підприємства.

При цьому у розумінні підпункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України до ліквідації основних фондів прирівнюється також переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів:

«у разі якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки».

Згідно п. 144. 3 ст. 144 Податкового кодексу України термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, навіть у випадку списання основних засобів (декорацій) у зв'язку з переведенням їх до складу невиробничих активів, така операція згідно підпункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів та підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Щодо твердження позивача про те, що декорації є оборотними активами, а не основними засобами (фондами) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пп. 14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Аналогічні норми містились і в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким було унормовано правовідносини з приводу формування валових витрат до 01 квітня 2011 року.

Основні фонди згідно з пп.8.2.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» це - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто, основні засоби мають наступні ознаки:

- вартість таких цінностей перевищує певний розмірі (2500 гривень за новим законодавством та 1000 гривень за раніше чинним), яка поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом;

- такі матеріальні цінності призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, первісна вартість декорацій для серіалу «По закону» 967 становить 1 175 000,00 грн., для серіалу «Соседи» 920 - 972 000,00 грн., для серіалу «Соседи» 957 - 500 000,00 грн., для ТВП «Лікарі» 907 - 208 333,33 грн., для ТВП «Лікарі» 908 - 27 957,34 грн., для ТВП «Помилаандерсон» 958 - 345 000,00 грн. Тобто, вартість кожної з декорацій перевищує суму у розмірі 2 500,00 гривень.

Проаналізувавши акти на списання основних засобів від 31.03.2013 року (субрахунок 132) (а.с.70-75), судом встановлено, що на них було нараховано амортизацію, тобто їх вартість зменшувалася у зв'язку з фізичним зносом.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291 рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» має такий субрахунок: 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

З аналізу вищезазначених правових норм суд приходить до висновку, що оборотні активи не амортизуються.

Тобто, здійснюючи амортизацію декорацій ТОВ «Фільм Ю Ей» визнало їх основними фондами підприємства.

Самі декорації обліковувалися на балансі підприємства на субрахунку 113 «Тимчасові (нетитульні) споруди» рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

Відповідно до п.2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 (чинного на момент існування спірних правовідносин) необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.

Крім того, згідно з розділом ІІ Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції. Тобто, інші необоротні матеріальні активи є однією з груп, що належить до основних засобів.

Твердження позивача про те, що декорації не призначалися для використання у господарській діяльності ТОВ «Фільм Ю Ей» протягом періоду більше 365 календарних днів не береться судом до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження строку використання спірних декорацій менше 365 днів позивачем надано суду не було.

Оборотні активи, згідно з пунктом 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87, - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Так, декорації спеціально створюються або придбаваються для конкретного аудіовізуального твору, однак їх використання можливе в подальшому для створення інших фільмів. Факт того, що спірні декорації повністю реалізувалися (були спожиті) протягом операційного циклу (проміжку часу між придбанням декорацій та отриманням коштів (або їх еквівалентів) від реалізації фільмів) або протягом 12 місяців з дати балансу позивач суду не надав.

Більше того, згідно наданих позивачем документів такі декорації фактично перебували у користуванні підприємства не менше року: їх придбання відбулось у період з 30.09.2009 року по 31.03.2010 року, а списання -31.03.2011 року.

В той же час, перебування декорацій на рахунку, де обліковуються активи, що не є оборотними, нарахування на них амортизації свідчить про те, що декорації позивачем було самостійно віднесено до основних засобів.

Отже, слід визнати, що позивач прийняв самостійне рішення про ліквідацію основних засобів, а тому ця операція має оподатковуватися як постачання таких основних засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Ціна декорацій, яка була взята податковим органом для оподаткування податком на до додану вартість, підтверджується наявними в матеріалах справи документами (актом інвентаризації, яка проводилася від 14.03.2011 року по 31.03.2011 року та оборотно-сальдовою відомістю за 1 квартал 2011 року).

Доводи позивача щодо невірного розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ з посиланням на те, що податковим органом за базу оподаткування було взято первісну вартість декорацій, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було взято за основу балансову вартість основних фондів, визначену у оборотно-сальдовій відомості за 1 квартал 2011 року - 3 228 290,67 грн.,- а не первісну вартість таких фондів на момент придбання - 4 872 590,34 грн.

Таким чином, вартість зазначених основних засобів, для цілей оподаткування повинна розглядатися як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації, відповідно до ч. 1 п. 189.9. ст. 189 Податкового кодексу України.

Отже, ТОВ «Фільм Ю Ей» неправомірно застосувало нульову ставку оподаткуванні операцій з ліквідації основних засобів, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними вимоги позивача про скасування податкового повідомлення рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.12.2012 року №0011602240.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням встановлених судом фактів, оцінюючи надані сторонами по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою «Фільм Ю Ей» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 25 червня 2013 року.