Ухвала суду № 32067939, 26.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 р.Справа № 1570/6645/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Левицькій З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південної митниці Міндоходів, Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю законного представника держави на боці відповідачів Прокуратури м.Одеси про визнання бездіяльність протиправною та стягнення надмірно сплачених податків та зборів, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16.02.2012 року ним було укладено Контракт №ВЕАА/12 з компанією «RANDLUX SALES INC», і у відповідності п. 1.1. вказана компанія як продавець зобов'язується поставляти, а ПП «Вестра» як покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Обумовлений договором товар надійшов на підставі укладеного позивачем зовнішньоекономічного контракту, після чого позивач надав митному органу всі необхідні для митного оформлення товару документи. Митним органом було усно відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон та самостійно визначено митну вартість товару. При цьому, митний орган не надав ПП "Вестра" у письмовому вигляді картку відмови та рішення про самостійне визначення митної вартості, позбавивши позивача можливості оскаржити законність цих дій. В зв'язку з цим, позивач був змушений подати митні декларації на підставі визначеної митним органом вартості, що призвело до надмірної сплати митних платежів та ПДВ. Позивач подав заяву про повернення надмірно сплачених митних платежів, проте Південна митниця її не розглядає та не надає відповіді. На цій підставі, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, зобов'язати Південну митницю надати підтвердження щодо зарахування до державного бюджету надмірно сплачених коштів та стягнути з бюджету надмірно сплачених коштів в сумі 9904151,32 грн. (мито - 3027098,75 грн. та податок на додану вартість - 6877052,57 грн.),

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Південної митниці Міндоходів, Південна митниця Міндоходів, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області надали до суду апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні за клопотанням представника Південної митниці здійснено заміну первинного відповідача - Південна митниця на належного - Південну митницю Міндоходів.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість товару зазначена позивачем в ВМД за шостим (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ.

Судова колегія погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.02.2012 року ПП «Вестра» (Покупець) укладено Контракт №ВЕАА/12 з компанією «RANDLUX SALES INC» (Продавець), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Одеса, СІР Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000) (а.с.54-56 т.2).

14.06.2012 року ПП «Вестра» (Покупець) укладено Контракт №ВС-2012 з компанією «CORTDALE ENTERPRISES S.A.» (Продавець), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Одеса, СІР Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000) (а.с.54-56 т.2)

Відповідно до контрактів позивачу були поставлені товари загальною фактурною вартістю 28362803,64 гривень згідно інвойсів (а.с.8-227 т.1, а.с.1-50 т.2). Вказані інвойси скріплені печаткою продавця.

Для митного оформлення товару, декларантом, подано до Південної митниці (правонаступником якої є Південна митниця Міндоходів) декларації митної вартості. При цьому, в графі 45 вказаних декларацій декларантом було зазначено митну вартість товару, яка не відповідає та перевищує його фактурну вартість, відображену у графі 42.

Митний орган погодився із зазначеною митною вартістю та здійснив митне оформлення товару, після чого ПП "Вестра" провело оплату митних платежів, розмір яких було визначено, виходячи із загальної митної вартості товару, відображеній у графі 45 декларації митної вартості.

Встановивши, що митна вартість товару у деклараціях визначена неправильно та перевищує ціну, зазначену у зовнішньоторговельному контракті та фактично сплаченої ПП "Вестра" своєму контрагенту, позивач звернувся до Південної митниці із заявою про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ.

Південна митниця, розглянувши заяву позивача, відмовилась її задовольняти, посилаючись на те, що декларантом було самостійно визначено митну вартість товару.

Правовідносини, що обумовлювали порядок визначення митної вартості товару, сплату митних платежів та повернення надмірно сплачених платежів регламентувались Митним кодексом України, що був чинним до 1.06.2012р., Митним кодексом України від 13.03.2012 року, Бюджетним кодексом України та підзаконними актами, прийнятими на їх виконання, зокрема Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (затв. наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618).

Частиною другою статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено можливість повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. При цьому, ані Кодекс, ані Порядок повернення платникам податків коштів №618 не обумовлюють, що поверненню підлягають лише кошти, які помилково або надмірно зараховано до бюджету з вини органу, що здійснює контроль за їх справлянням.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, внормовано Главою 47 Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цьогоКодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексувартість товарів.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару, що відображена у деклараціях наданих митному органу ПП "Вестра", не відповідає ціні договору. В підтвердження помилковості митної вартості, відображеної в графі 45 декларацій, позивачем надано зовнішньоекономічний договір та рахунки-фактури (інвойси), а також висновок судово-економічної експертизи від 25.03.2013 року згідно якого, вартість товарів, зазначених в ВМД, наявних в матеріалах справи у розмірі 59720967,91 грн., на які нараховані митні платежі Південою митницею при оформленні ВМД на поставку товару Компанією «RANDLUX SALES INC» на адресу ПП «Вестра» у відповідності до умов Контракту у розмірі 18487380,41 грн. документально не обґрунтовані даними про вартість поставленого товару, відображеного у наданих на дослідження інвойсах і специфікаціях, та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товара, відображеного в графах 12 і 47 ВМД.

Натомість, всупереч приписів частини другої статті 71 КАС України, Приморською митницею не надано суду доказів того, що при визначенні митної вартості товару не можна було застосовувати перший метод та того, що наданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за цим методом. Відтак, Південною митницею не спростовано твердження позивача про помилковість визначення митної вартості товару не за першим методом.

Помилкове визначення митної вартості товару призвело до надмірної сплати позивачем мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 9904151, 32 грн., а тому, незалежно від того чиї винні дії чи добросовісна помилка призвели до надмірної сплати митних платежів, позивач має право на їх повернення.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про правильність прийнятого судом першої інстанції рішення про задоволення позову та його відповідність принципам, викладеним в частині третій статті 2 КАС України.

В апеляційній скарзі відповідачі зазначають, що оскільки декларантом самостійно було визначено митну вартість не за першим методом, то позивач не має право на повернення надмірно сплачених митних платежів. Однак, вказаний висновок ґрунтується на неправильному тлумаченні нормативних актів, якими регулюються спірні правовідносини.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південної митниці Міндоходів, Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області- залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 27.06.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.