Ухвала суду № 32064603, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-21067/10

№ К-21067/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.07.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009

у справі № 24/16/08-АП-9/321/08-АП-5/386/08-АП Господарського суду Запорізької області

за позовом Приватного підприємства «Тєхміл»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.07.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 27.11.2007 № 000249320/0.

Судові рішення вмотивовані висновками судів першої та апеляційної інстанції, згідно з якими позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаного у ТОВ «Синтез» товару (запчастини, комплектуючі, каменево-щебнева продукція), оскільки ці суми підтверджуються податковими та видатковими накладними, виписаними ТОВ «Синтез», та фактом сплати позивачем придбаного у цього постачальника товару, а висновки податкового органу щодо відсутності документів, що підтверджують фактичну реалізацію товарів, ґрунтуються лише на припущеннях.

У касаційній скарзі Бердянська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ПП «Тєхміл» податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.11.2007 № 223/23-208/32787153, про порушення позивачем норм підпунктів 4.1.1 та 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: завищення скоригованого валового доходу за ІІ, ІІІ квартали 2005 року на 283253,00 грн. та за ІV квартал 2006 року на 736406,00 грн.; заниження скоригованого валового доходу за І півріччя 2007 року на 1254850,00 грн. внаслідок не включення безповоротної фінансової допомоги в сумі 2383096,00 грн., отриманої на розрахунковий рахунок від Відокремленого підрозділу (ВП) «Трудівський щебеневий завод» ДП «Придніпровська залізниця», та завищення валових витрат на 1032091,00 грн. за 2005 рік та 1066908,00 грн. за 2006 рік за господарськими операціями з ТОВ «Синтез», у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2005 рік: ІІ квартал - 882,00 грн., ІІІ квартал - 135504,00 грн., ІV квартал - 52588,00 грн.; за 2006 рік: І квартал - 75242,00 грн., ІV квартал - 7383,00 грн.; за півріччя 2007 року - 313713,00 грн.

При цьому контролюючий орган послався на відсутність у ТОВ «Синтез» трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для здійснення господарської діяльності, відсутності відношення громадянина ОСОБА_1., вказаного як директор ТОВ «Синтез» в первинних документах, виписаних від імені цього товариства, до господарської діяльності останнього, що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Синтез» на поставку товару (запчастини, комплектуючі, каменево-щебнева продукція) та між позивачем і ВП «Трудівський щебеневий завод» ДП «Придніпровська залізниця» щодо подальшої реалізації цих товарів, грошові кошти в сумі 2383096,00 грн. отримані від якого ОДПІ з огляду на безтоварність поставок розцінила як безповоротну фінансову допомогу.

За результатами перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від від 27.11.2007 № 000249320/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 865143,40 грн.( у т.ч. 583548,00 грн. - основний платіж, 281595,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Синтез» товару (запчастини, комплектуючі, каменево-щебнева продукція) на загальну суму 2809798,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 468299,80 грн.) згідно договору купівлі-продажу від 09.09.2004 № 49 та додаткових угод від 17.12.2004 та від 01.05.2006, від імені ТОВ «Синтез» виписані на адресу позивача видаткові та податкові накладні, витрати за якими позивач відніс на валові витрати, а суми ПДВ, нараховані в ціні товарів, - до податкового кредиту. На підтвердження розрахунків за поставлені товари позивач надав корінці до прибуткових касових ордерів про внесення готівки в касу ТОВ «Синтез».

Оприбуткований у бухгалтерському обліку як отриманий від ТОВ «Синтез» товар позивач в бухгалтерському та податковому обліку показав як реалізований ВП «Трудівський щебеневий завод» ДП «Придніпровська залізниця» за ціною 2872243,20 грн., які були перераховані останнім на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та включення сум податку на додану до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факти поставки позивачу ТОВ «Синтез» товару (запчастини, комплектуючі, каменево-щебнева продукція), витрати на оплату якого позивач відніс до валових витрат у податковому обліку за ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2005 року, ІІІ, ІV кварталах 2006 року та подальшої поставки позивачем цього товару ВП «Трудівський щебеневий завод» ДП «Придніпровська залізниця» не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та збільшення валових доходів, представник ОДПІ у судовому процесі посилався на приєднані до справи письмові пояснення громадянина ОСОБА_1. від 28.07.2007, який значився директором ТОВ «Синтез» та прізвище якого як уповноваженої особи цього товариства вказане в договорах, видаткових та податкових накладних, щодо його непричетності до діяльності вказаного товариства та виїзд разом з родиною на постійне місце проживання до Німеччини в жовтні 2003 року (а.с. 95-97, т.1); на порушення кримінальних справ за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), в тому числі щодо діяльності ТОВ «Синтез», яка знаходиться у провадженні СВ Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, та за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 3 ст.212 КК України, яка передана для досудового розгляду в Ленінський районний суд м. Запоріжжя, встановлені у ході розслідування яких обставини свідчать про задіяність ТОВ «Синтез» в діяльності конвертаційного центру. Поза увагою судів залишились також доводи ОДПІ щодо припинення юридичної особи - ТОВ «Синтез» у зв`язку з відсутністю за юридичною адресою постановою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2007 у справі № 5/83/07-АІІ. Крім того, судами не було дано оцінку доводам податкового органу про відсутність у ТОВ «Синтез» реальної можливості здійснити поставку вказаної продукції позивачу, а відтак ї подальшу її реалізацію позивачем з огляду на відсутність у ТОВ «Синтез» основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності (відсутність основних фондів для зберігання такого товару, транспортних засобів, необхідних для систематичного здійснення поставок вказаної продукції у таких обсягах, трудових ресурсів).

Наведеним доводам ОДПІ на підтвердження відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Синтез» суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними ТОВ «Синтез».

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

За наявності даних, що свідчать про невідповідність особи, вказаної в податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Синтез», особі, уповноваженої на здійснення операцій з поставки від імені цього товариства, доводи ОДПІ підлягали ретельній перевірці з дослідженням всіх обставин, які стосуються факту поставки, зокрема, виробника товару, його транспортування, зберігання і таке інше.

Крім того, не надано було позивачем і документів, які б підтверджували факт перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Синтез». При цьому суди не звернули увагу, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу товару (запчастини, комплектуючі, каменево-щебнева продукція) для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити частково, скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009 та постанову Господарського суду Запорізької області від 17.07.2008, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підписМ.І. Костенко