Ухвала суду № 32064546, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К-6402/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової О. І. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2006 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 р.

у справі № 2-7/9128-2006А

за позовом закритого акціонерного товариства «Бурлюк»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2006 р. закрите акціонерне товариство «Бурлюк» (далі - позивач, ЗАТ «Бурлюк») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.06.06 р. № 0002182331/3, № 0002192331/3, № 00034723/3, № 00034623/3.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ була проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Бурлюк» за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт перевірки № 268/27/32323045/23 від 20.12.2005 р., на підставі якого відповідач 27.12.2005 р. прийняв податкові повідомлення-рішення № 0002182331/0 про донарахування суми податку на додану вартість у розмірі 1 926 618 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 963 309 грн. та № 0002192331/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 46 012 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46 012 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем 24.01.2006 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002182331/ 1 та № 0002192331/ 1.

Крім того за результатами адміністративного оскарження 15.06.2006 р. відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0002182331/3 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 926 618 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 963 309 грн.; № 00034723/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 46 012 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 16 170,90 грн.; № 00034623/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 963 309 грн.; № 00036723/3 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 835,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, з якою погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 р. зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Бурлюк» є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. Позивач по коду КВЄД 01.13.0 має право здійснювати виробництво виноградних вин та має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція).

Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Строки та визначення» визначене поняття виноматеріалу - це зброжене повністю або частково виноградне сусло, призначене для готування вина або коньячного спирту, тобто ця сировина для виробництва вина, що є підакцизним товаром.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що саме по собі вживання у зазначеному Законі слова «виноматеріали» не дає підстав вважати, що будь-яка продукція, яка позначається цим словом є підакцизною, оскільки вказаним Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Між тим, виходячи з семантики слова «напій» - це спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття, що дає підстави вважати, що підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь, тобто є готовою продукцією. У той же час, виноматеріали, щодо яких ставиться питання у даній справі, не є готовою продукцією.

Положення Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» не передбачають ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виробництва з власної сировини, і що реалізуються підприємствам вторинного виноробства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій про правомірне застосування позивачем пільги, передбаченої приписами п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже і обґрунтованість застосування ним спеціального режиму оподаткування при реалізації виноматеріалу підприємствам вторинного виноробства.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вимоги щодо скасування зазначених рішень були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 р. у справі № 2-7/9128-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис І. О. Бухтіярова Помічник суддідя підпис М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська