Ухвала суду № 32064499, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-30232/10

№ К-30232/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010

у справі № 2а-10111/08/1370 (№ 66383/09/9104) Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства «Електро»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2008 № 0002582321/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Сихівському районі м. Львова просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.11.2008 за № 842/23-209/00132486, про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 334/94-ВР): завищено податковий кредит у сумі 35000,00 грн. у податковому обліку за травень 2008 року за господарськими операціями з надання юридичних послуг ПП. «Аваль-Гарант».

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2008 № 0002582321/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 52500,00 грн. (у т.ч.: 35000,00 грн. - основний платіж та 17500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Альфа-Гарант» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 03.03.2008 № ЗАТ-08 на загальну суму 570000,00 грн., за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги з метою усунення перешкод в організації і веденні виробничої діяльності. При цьому, згідно додатку до цього договору сторонами був встановлений план етапу «Системний аналіз кризисної ситуації замовника» заходів по наданню юридичних послуг; вартість робіт по цьому етапі визначена у сумі 360000,00 грн. Вказаний етап включав надання таких послуг: підготовку позовних заяв та претензій, підготовку та аналіз документів правління замовника, підготовка та аналіз документів від імені замовника, аналіз господарських договорів замовника та підготовка додаткових угод, аналіз діяльності кризисного менеджменту замовника. За наслідками виконання цього договору сторони підписали акт виконаних робіт, ПП «Альфа-Гарант» виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 210000,00 грн., у т.ч. ПДВ 35000,00 грн., а позивач сплатив за послуги вказану суму.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (робіт, послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР), суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На основі досліджених у судовому процесі доказів, а саме: копій договору від 03.03.2008 № ЗАТ-08, акту виконаних робіт від 10.04.2008 № 1, податкових накладних (а.с. 16-21), письмових звернень позивача до органів державної влади, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, судів та їх посадових осіб (начальника Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради, прокурора Львівської області, Генерального прокурора України, голови Господарського суду Львівської області, Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправного поглинання та захопленню підприємств, начальника ГУ юстиції у Львівській області, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Львівського територіального управління ДКЦПФР, голови Львівської ОДА, ГУ МВС України у Львівській області), відповідей на ці звернення, копії судових рішень господарського суду Львівської області по справах, в яких стороною або третьою особою був ЗАТ «Електро» (а.с. 41-103 ), оцінка яким дана з дотриманням норм статті 86 КАС України, суди зробили обґрунтований висновок про фактичне придбання позивачем юридичних послуг у ПП «Альфа-Гарант», спрямованість таких послуг на усунення перешкод в організації і веденні виробничої діяльності позивача, зв`язок таких послуг з господарською діяльністю позивача, а отже про правомірне формування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ПП «Альфа-Гарант». Вказаний висновок був зроблений судами з врахуванням того, що акт виконаних робіт відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відсутність в ньому якісних та вартісних показників наданих послуг, на що посилається ДПІ, обумовлена особливістю природи юридичних послуг.

Судами попередніх інстанцій також зроблено правильний висновок, що вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від факту сплати ПДВ в ціні послуг на дату формування податкового кредиту. Такий висновок відповідає правильному застосуванню підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, яким встановлені правила щодо визначення дати виникнення права на податковий кредит, зокрема по даті отримання платником податку податкової накладної.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко