Постанова № 32064238, 18.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/1071/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-3338/08/1370

за позовом Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України»

до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» (позивач) звернулось до суду з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 00015417400 від 17 травня 2008 року та № 00015417403 від 20 серпня 2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну перевірку Відособленого підрозділу «Закарпатська геологорозвідувальна експедиція» ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 86-23/010/01432428 від 12 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00015417400 від 17 травня 2008 року, яким підрозділу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 67 593,26 грн. (22 734,32 грн. - основний платіж, 44 858,94 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу Відособленого підрозділу «Закарпатська геологорозвідувальна експедиція» ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 00015417403 від 20 серпня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення підрозділом підпунктів 4.2.1, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 9.10.1, 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівникам, робота яких виконується вахтовим методом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку про те, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок та посадових окладів працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективним договором або за погодженням із замовником, включаються до складу заробітної плати та оподатковуються відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.1 статті 1 Закону № 889-IV для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Частиною 3 статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 3.16 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)» передбачено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Як встановлено актом перевірки № 86-23/010/01432428 від 12 травня 2008 року, позивач виплачував працівникам надбавки за вахтовий метод роботи в розмірі, який визначений колективним договором та який не перевищує граничні норми витрат, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 663).

При цьому слід враховувати, що норми відшкодування витрат на відрядження згідно з Постановою № 663 встановлені лише у вигляді добових, а відтак надбавки за вахтовий метод роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

Згідно з абзацом 7 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до Постанови № 663.

Таким чином, виплата надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, прирівнюється до виплати добових відрядженим та, згідно з вимогами підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV, не включається до складу доходів працівників, що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 00015417400 від 17 травня 2008 року та № 00015417403 від 20 серпня 2008 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.