Ухвала суду № 32063750, 12.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/5363/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Дутковського Б.В. Молодцової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт-М» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ТОВ «Контракт-М» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000932301 від 10.10.2011.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області № 0000932301 від 10.10.2011.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.09.2011 працівниками Ніжинської ОДПІ Чернігівської області було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Контракт-М» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Мертенс», відображених у декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого останнім занижено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість на загальну суму 125 504 грн., в т.ч. червень 2011 року - 125 504 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1140/23-14338139 від 16.09.2011 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932301 від 10.10.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125 505,00 грн., в т.ч. +125 504,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) або послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз.1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 01.06.2011 між ТОВ «Мертенс» (постачальник) та ТОВ «Контракт-М» (покупець) укладено договір поставки № 01/06/11 (том 1 а.с.17), предметом якого є поставка «наполнителей и ригельних механизмов» найменований в подальшому товар для використання їх покупцем у виготовленні продукції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.5 договору, товар поставляється постачальником партіями на протязі строку дії даного договору. Приймання товару фіксується видатковими накладними, які підписуються зі сторони покупця його керівником, або уповноваженою на це матеріально-відповідальною особою. Найменування, кількість визначається згідно заявки покупця, оформленої не пізніше ніж за 2 дні до дня поставки. Умова поставки: транспортним засобом постачальника.

05.06.2011 додатком № 1 до договору № 01/06/11 від 01.06.2011 (том 1 а.с.113) було складено перелік і вартість товару, а саме:

«Смесь связущая DNS-3000» - 1500 літрів;

«Смесь связущая DNS-5000» - 2000 літрів;

«Смесь связущая DNS-9000» - 377 літрів;

«Концентрат алюминия Bauxite 5-8 мм» - 20 000 кг;

«Блокирующее устр-во БЛ-ІІ» - 10 шт.;

«Блокирующее устр-во БЛ-ІІІ» - 10 шт.

За твердженням податкового органу, наявність у ТОВ «Контракт-М» виданої йому продавцем товару ТОВ «Мертенс» податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість не є вичерпними підставами для визначення податкового кредиту. Позивачем не надано пояснень та документальних підтверджень щодо кількості використаних матеріалів, для виробництва яких конкретних сейфів було використано отримані від ТОВ «Мертенс» матеріали та не надано інформацію, яку кількість сейфів було випущено та їх подальший рух, що не дає можливості підтвердити факт використання матеріалів в господарській діяльності ТОВ «Контракт-М». Відсутність належним чином оформлених первинних документів свідчить про нездійснення самих господарських операцій. Зазначене свідчить про відсутність реальних господарських операцій між сторонами.

Відповідно до пп. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В свою чергу, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

З цією метою, судом першої інстанції був досліджений Договір поставки № 01/06/11 від 01.06.2011, укладений між ТОВ «Мертенс» та ТОВ «Контракт-М» їх уповноваженими представниками, Додаток № 1 від 05.06.2011 до Договору поставки № 01/06/11 від 01.06.2011 відповідно до якого сторони погодили перелік та вартість товару.

На підтвердження існування виробничих потужностей та складських приміщень в матеріалах справи наявний договір оренди обладнання № 59/2 від 01.07.2005 (том 1 а.с.115) з додатковими угодами до вказаного договору (том 1 а.с.117-124) та договір оренди приміщення № 62 від 01.06.2006 (том 1 а.с.125-126) з додатковими угодами до вказаного договору (том 1 а.с.127-130).

Формування облікової політики на TOB «Контракт-М», внутрішнє переміщення та використання матеріалів придбаних у TOB «Мертенс» підтверджується наказом № 1 від 04.01.2010 про облікову політику підприємства (том 1 а.с.131-132), картка № 62 складського обліку матеріалів «Блокирующее устр-во БЛ-ІІІ» (том 1 а.с.133), картка № 64 складського обліку матеріалів «Блокирующее устр-во БЛ-ІІ» (том 1 а.с.134), картка № 231 складського обліку матеріалів «Смесь связующая DNS-5000» (том 1 а.с.135), картка № 233 складського обліку матеріалів «Концентрат алюмінія Bauxite 5-8 мм» (том 1 а.с.136), оборотно-сальдова відомість за червень 2011 р. (том 1 а.с.137-138, 139-142), накладні внутрішнього переміщення № 3 від 27.06.2011 (том 1 а.с.143) та № 4 від 30.06.2011 (том 1 а.с.144).

На підтвердження оплати TOB «Контракт-М» отриманих товарів в матеріалах справи наявні наступні документи: банківські виписки ПАТ «УніКредит Банк» (том 1 а.с.163-164), банківські виписки AT «ОТП Банк» (том 1 а.с.166 - 176).

Факт подальшого руху виготовлення сейфів та їх продаж TOB «Паритет-К» підтверджується договором № 168 від 27.12.2007 (том 1 а.с.177-179) з додатковими угодами до вказаного договору (том 1 а.с.180-183) та видатковими накладними за липень 2011 р. (том 1 а.с.184-193), серпень 2011 р. (а.с.194-210), за вересень 2011 р. (том 1 а.с.211-217).

Використання матеріалів по кожному виду сейфів підтверджується попередніми калькуляціями вартості виготовленої продукції ( том 1 а.с.226-250, том 2 а.с.1-104).

Тобто, надходження до ТОВ «Контракт-М» товарів від ТОВ «Мертенс» для виготовлення металевих сейфів (сейфів, банківських сховищ), їх прийняття на склад, використання у виробничому процесі та їх подальший продаж ТОВ «Паритет-К».

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим не мав права виписувати податкові накладні.

Як вбачається з наявних в справі доказів, господарські операції позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Мертенс» мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатним суб'єктом права; первинні бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Що стосується твердження відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження факту транспортування товару, колегія суддів зважає на наступне.

Як зазначено відповідачем, у Договорі поставки № 01/06/11 від 01.06.2011 закріплено, що транспортування товару проводиться за рахунок постачальника, тобто ТОВ «Мертенс». В свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, доводи податкової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних у позивача, які б підтверджували факт транспортування товару, не спростовують висновку наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, оскільки поставка товару проводилася за рахунок постачальника - ТОВ «Мертенс». Таким чином, зважаючи на закріплений за постачальником обов'язок поставки товару, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо постачальника, а не покупця товару, а відтак, відсутність у ТОВ «Контракт-М» транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Мертенс».

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що у ТОВ «Мертенс» працює лише один працівник - директор, що унеможливлює покладення витрат з доставки товару позивачу спростовується тим, що відповідно до умов Договору поставки № 01/06/11 від 01.06.2011 товар постачається не ТОВ «Мертенс», а за рахунок ТОВ «Мертенс». Укладення договору перевезення та оплата послуг перевізника не є обов'язком ТОВ «Мертенс» самостійно здійснити таке перевезення. Між позивачем та ТОВ «Мертенс» було укладено договір поставки, а не договір перевезення. Отже, ТОВ «Мертенс» є постачальником, а не перевізником.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 17.06.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.