ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 910/8846/13 27.06.13
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/8846/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», м. Київ,
до фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ,
про стягнення 112 863, 89 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Ніколаєва О.С. (довіреність від 25.04.2013 б/н).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі - ТОВ «Ласка Лізинг») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - фірма «Т.М.М.»): 104 793, 51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 15.03.2007 № 698/03/2007 (далі - Договір); 6 546, 02 грн. неустойки; 209, 42 грн. втрат від інфляції; 1 314, 94 грн. 3% річних, а всього 112 863, 89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором, не сплачуючи лізингові платежі вчасно і в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 порушено провадження у справі.
31.05.2013 фірмою «Т.М.М.» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи про те, що розділом 7 Договору сторонами фактично визначено такий платіж як комісія лізингодавця, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу Євро відносно гривні, проте такий платіж не передбачений Законом України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон), тобто як наслідок - у Договорі не визначена його ціна, яка є істотною умовою Договору; курсова різниця між гривнею України та Євро за певних умов і домовленостей сторін може впливати на вартість предмета лізингу, отже, й на винагороду; врахування курсової різниці між національною та іноземною валютами до складу винагороди суперечить правовій природі договору фінансового лізингу, яким є Договір.
У судовому засіданні 27.06.2013 представник відповідача наголосив на доводах відзиву, проти задоволення позовних вимог заперечив; представник позивача у судове засідання не з'явився.
Врахувавши, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
15.03.2007 ТОВ «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та фірмою «Т.М.М.» (лізингоодержувач) укладено Договір, за умовами якого:
лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу як предмет лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного Договору; предметом лізингу є автокран КС-5576Б 2007 року випуску (пункт 1.1 Договору);
вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму, еквівалентну 183 983 «у.о.», у тому числі ПДВ в розмірі 20% - 30 663, 83 «у.о.», виражена в гривнях України; вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з пунктом 7.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по «Курсу 1», та викупну вартість, вказану в додатку № 1 до Договору по «Курсу 1» (пункт 2.3 Договору);
передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі майна; приймання майна лізингоодержувачем повинно бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення (пункт 3.1 Договору);
валютою Договору є умовна одиниця; під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України, яка дорівнює одному долару США по курсу згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 Договору (пункт 7.1 Договору);
для цілей даного Договору вводяться поняття: «Курс 1» - це курс, встановлений Національним банком України (далі - НБУ) для одного долара США на 28.09.2007; «Курс 2» - це курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів (додаток №1 до Договору) (підпункт 7.1.1 пункту 7.1 Договору);
загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 246 076, 07 «у.о.», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 30 080, 50 «у.о.» (пункт 7.3 Договору);
у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити (пункт 9.5 Договору).
Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору).
23.08.2007 на підставі видаткової накладної № РН-0000328 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі Розпорні Олександра Павловича, що діяв на підставі довіреності від 22.08.2007 НБВ № 643488, прийняв предмет лізингу - автокран КС-5576Б.
30.07.2009 сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою графік внесення лізингових платежів викладено в новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
За приписом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
У пункті 3 частини другої статті 11 Закону зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Графіком внесення лізингових платежів (в редакції додаткової угоди від 30.07.2009) та з урахуванням вимог пункту 7.7 Договору відповідач у період з 23.09.2012 по 22.12.2012 зобов'язаний був сплатити на користь позивача 104 793, 51 грн.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Фірмою «Т.М.М.» доказів звільнення від сплати заборгованості чи доказів її погашення суду не подано.
При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов Договору (його ціни), оскільки на виконання умов Договору фірма «Т.М.М.» отримала об'єкт лізингу, його використовує, сплачувала лізингові платежі, а встановлення в Договорі обов'язку сплати лізингових платежів в іноземній валюті відповідає приписам статей 6, 627, 628 ЦК України, а також позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №12/149, яка є обов'язковою для суду згідно зі статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК Укаїни).
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Ласка Лізинг» про стягнення з фірми «Т.М.М.» заборгованості у сумі 104 793, 51 грн. підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача: 6 546, 02 грн. неустойки; 209, 42 грн. втрат від інфляції і 1 314, 94 грн. 3% річних.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність поданого ТОВ «Ласка Лізинг» розрахунку 3% річних та втрат від інфляції (за період з 23.10.2012 по 24.04.2013) дійшов висновку, що наведений розрахунок правильний, а тому стягненню з фірми «Т.М.М.» на користь позивача підлягає 209, 42 грн. втрат від інфляції і 1 314, 94 грн. 3% річних.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 9.5 Договору сторони узгодили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.
З огляду на наведене господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позивач правильно здійснив розрахунок пені за півроку за кожним з 62 по 64 періоди, визначені графіком сплати лізингових платежів, а відтак, стягненню з фірми «Т.М.М.» також підлягає 6 546, 02 грн. неустойки.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва,2-б; ідентифікаційний код 14073657) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, бізнес-центр «Реноме»; ідентифікаційний код 33104543): 104 793 (сто чотири тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 51 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу; 6 546 (шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 02 коп. неустойки; 209 (двісті дев'ять) грн. 42 коп. втрат від інфляції; 1 314 (одну тисячу триста чотирнадцять) грн. 94 коп. 3% річних та 2 257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 29 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 01.07.2013.
Суддя О. Марченко
Судове рішення № 32063289, Господарський суд м. Києва було прийнято 27.06.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/8846/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: