Рішення № 32061777, 27.06.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2013 р. Справа № 918/581/13

за позовом Приватного підприємства "Легіон-Захід ІФ"

до відповідача Дочірнього підприємства "М'ясокомбінат "Зоря"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕШНЛ ІНВЕСТМЕНТ ХОЛДІНГ КАМПАНІ"

про стягнення в сумі 43 763 грн. 91 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін :

від позивача: Козаченко І.І., дов. № 21 від 11.02.2013 року

від відповідача : Тияр А.О., дов. від 06.02.2013 року

від третьої особи : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2013 року Приватне підприємство «Легіон-Захід» (надалі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства «М'ясокомбінат» «Зоря» (надалі-відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Інвестмент Холдінг Кампані» про стягнення 43 763,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.09.2010 року між позивачем (виконавець), відповідачем (замовник) та третьою особою укладено договір № 06/09-10 про надання охоронних послуг (надалі-договір від 01.09.2010 року).

Відповідно до п. 2.3. договору від 01.09.2010 року сторони погодили, що зміна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої КМ України, прямо пропорційно складає вартість послуг, наданих виконавцем.

15.07.2011 року між позивачем (виконавець), відповідачем (замовник) та третьою особою укладено договір № 06/07-11 про надання охоронних послуг (надалі-договір від 15.07.2011 року).

Згідно з п. 3.3. договору 15.07.2011 року сторони погодили, що зміна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої КМ України, прямо пропорційно складає вартість послуг, наданих виконавцем.

Враховуючи те, що протягом дії вказаних договір вартість послуг не коригувалася на розмір мінімальної заробітної плати, визначений законодавством, відтак позивач просить стягнути з відповідача 18 437,59 грн. боргу з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати за період з жовтня 2010 року по вересень 2011 року.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з внесення плати за надані охоронні послуги позивачем нараховано пеню в розмірі 20 540,93 грн., 3% річних в розмірі 3 965,76 грн. та 819,63 грн. інфляційних.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 22.04.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 29.04.2013 року.

Ухвалою суду від 29.04.2013 року розгляд справи відкладено на 14.05.2013 року.

13.05.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені, не погоджується з порядком нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки договір, на підставі якого вони нараховується, укладений 15.07.2011 року, а нарахування здійснюються з жовтня 2010 року. З цієї ж підстави відповідач не визнає нарахування заборгованості у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати. Крім того, відповідач, посилаючись на своє скрутне фінансове становище, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

14.05.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких вважає, що доповнення до позовної заяви, подані позивачем 29.04.2013 року, є зміною підстав позову, а тому повинні подаватися як окрема позовна заява.

14.05.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 19 257,22 грн. заборгованості за послуги охорони у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати та індексу інфляції, 14 450,40 грн. пені та 3 965,76 грн. 3% річних.

Суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 22, п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розцінює вказані уточнення як зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.05.2013 року розгляд справи відкладено на 25.06.2013 року.

25.06.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача вартість послуг охорони у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 10 878,60 грн., 13 655,13 грн. пені та 4 719,91 грн. 3% річних, а в частині стягнення інфляційних - позивач відмовляється.

Суд, розглянувши відмови позивача від позовних вимог в частині інфляційних, дійшов висновку про те, що остання приймаються, оскільки подана у порядку та строки, визначені ст. 22 ГПК України, а також не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

У судовому засіданні 25.06.2013 року оголошено перерву до 27.06.2013 року.

Перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 року між позивачем (виконавець), відповідачем - Дочірнім підприємством «Експрес», щодо якого у подальшому було проведено державну реєстрацію змін найменування на Дочірнє підприємство «М'ясокомбінат «Зоря» (замовник), та третьою особою укладено договір № 06/09-10 про надання охоронних послуг (надалі-договір від 01.09.2010 року), за п. 1.1. якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт та його відокремлені приміщення (будівлі), тим самим бере на себе обов'язки по підтриманню громадського порядку, організації пропускного режиму, охороні товарно-матеріальних цінностей, запобігання несанкціонованого вивозу (виносу) готової продукції і матеріальних цінностей, проникнення сторонніх осіб на територію об'єкта замовника, розташованого за адресою: с. Зоря, вул. Адамківська,5, на умовах і в порядку, передбаченими даним договором.

На виконання п. 2.5. договору від 01.09.2010 року та на підтвердження факту надання послуг з охорони сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛІ-0000062 від 30.09.2010 року, № ЛІ-0000069 від 31.10.2010 року, № ЛІ-000076 від 30.11.2010 року, № ЛІ-0000083 від 31.12.2010 року, № ЛІ-0000005 від 31.01.2011 року, № ЛІ-0000011 від 28.02.2011 року, № ЛІ-0000017 від 31.03.2011 року, № ЛІ-0000026 від 30.04.2011 року, № ЛІ-0000031 від 31.05.2011 року, № ЛІ-0000032 від 30.06.2011 року.

За п. 2.1. договору від 01.09.2010 року охорона об'єкту здійснюється 4-ма цілодобовими постами охорони. Ціна одного цілодобового поста, яка складає вартість наданих послуг виконавцем за один місяць, становить суму 6 700,00 грн.

Згідно з п. 2.4. договору від 01.09.2010 року розрахунки за послуги здійснюються замовником на умовах попередньої оплати щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в цьому договорі.

15.07.2011 року між позивачем (виконавець), відповідачем (замовник) та третьою особою укладено договір № 06/07-11 про надання охоронних послуг (надалі-договір від 15.07.2011 року), за п. 1.1. якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт та його відокремлені приміщення (будівлі), тим самим бере на себе обов'язки по підтриманню громадського порядку, організації пропускного режиму, охороні товарно-матеріальних цінностей, запобігання несанкціонованого вивозу (виносу) готової продукції і матеріальних цінностей, проникнення сторонніх осіб на територію об'єкта замовника, розташованого за адресою: с. Зоря, вул. Адамківська,5, Рівненська область, на умовах і в порядку, передбаченими даним договором.

Пунктом 3.1. договору від 15.07.2011 року передбачено, що охорона об'єкту здійснюється 4-ма цілодобовими постами охорони. Ціна одного цілодобового поста, яка складає вартість наданих послуг виконавцем за один місяць, становить суму 6 700,00 грн.

30.09.2011 року між позивачем (виконавець), відповідачем (замовник) та третьою особою укладено додаткову угоду про договірну ціну за договором № 06/07-11 від 15.07.2011 року, відповідно до якої у зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати договірна ціна складає 28 053,00 грн.

30.11.2011 року між позивачем (виконавець), відповідачем (замовник) та третьою особою укладено додаткову угоду про договірну ціну за договором № 06/07-11 від 15.07.2011 року, відповідно до якої у зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати договірна ціна складає 28 594,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору від 15.07.2011 року розрахунки за послуги здійснюються замовником на умовах попередньої оплати щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в цьому договорі.

На виконання п. 2.5. договору від 01.09.2010 року, п. 3.5. договору від 15.07.2011 року та на підтвердження факту надання послуг з охорони сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЛІ-0000062 від 30.09.2010 року, № ЛІ-0000069 від 31.10.2010 року, № ЛІ-000076 від 30.11.2010 року, № ЛІ-0000083 від 31.12.2010 року, № ЛІ-0000005 від 31.01.2011 року, № ЛІ-0000011 від 28.02.2011 року, № ЛІ-0000017 від 31.03.2011 року, № ЛІ-0000026 від 30.04.2011 року, № ЛІ-0000031 від 31.05.2011 року, № ЛІ-0000032 від 30.06.2011 року, № ОУ-0000001 від 31.07.2011 року, № ОУ-0000002 від 31.07.2011 року, № ОУ-0000007 від 31.08.2011 року, № ОУ-0000012 від 30.09.2011 року, № ОУ-0000021 від 31.10.2011 року, № ОУ-0000025 від 30.11.2011 року, № ОУ-0000027 від 31.12.2011 року, № ОУ-0000002 від 31.01.2012 року, № ОУ-0000008 від 29.02.2012 року, № ОУ-0000010 від 31.03.2012 року, № ОУ-0000013 від 27.04.2012 року, № ОУ-0000019 від 30.04.2012 року, № ОУ-0000021 від 31.05.2012 року, № ОУ-0000027 від 30.06.2012 року, № ОУ-0000032 від 31.07.2012 року, № ОУ-0000039 від 31.08.2012 року, № ОУ-0000052 від 30.09.2012 року, № ОУ-0000058 від 31.10.2012 року.

Як встановлено судом із банківських виписок та пояснень представників сторін, станом на день розгляду даної справи суми, визначені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідачем сплачені.

Починаючи з 01.11.2012 року, договірні відносини сторін з надання послуг охорони припинилися, про що свідчить акт від 01.11.2012 року, підписаний обома сторонами.

У той же час позивач, посилаючись на п. 2.3. договору від 01.09.2010 року та п. 3.3. договору 15.07.2011 року, за якими сторони погодили, що зміна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої КМ України, прямо пропорційно складає вартість послуг, наданих виконавцем, здійснив перерахунок наданих послуг з врахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати та просить стягнути з відповідача 10 878,60 грн.

Вказана сума розрахована позивачем за період з жовтня 2010 року по вересень 2011 року за формулою: розмір послуг, визначений договором*на новий розмір мінімальної заробітної плати/на попередній розмір заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Аналогічна норма закріплена в ч. 4 ст. 179 ГК України.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Підпунктом 3.2.1. п. 3.2. договору від 01.09.2010 року та підп. 4.2.1. п. 4.2. договору від 15.07.2011 року визначено обов'язок замовника своєчасно вносити плату за послуги виконавця, зокрема з врахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, сторони погодивши, що зміна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої КМ України, прямо пропорційно складає вартість послуг, наданих виконавцем, а також визначивши обов'язок відповідача щодо сплати послуг з врахуванням зміненого розміру заробітної плати, не визначили порядку такого корегування, зокрема формули, за якою воно повинно здійснюватися.

За загальними вимогами чинного законодавства сторони у договорі повинні визначити ціну договору або порядок її визначення.

Запропонована позивачем формула, за якою той провів перерахунок, не може братися судом до уваги, оскільки, по-перше, коригування за нею проводиться на суму 6 700,00 грн., яка, згідно з калькуляцією, наданою позивачем, включає в себе не тільки заробітну плату, а й єдиний внесок, загально виробничі та адміністративні витрати, рентабельність тощо; по-друге, як зазначалося, вказана формула визначена на власний розсуд позивача та не погоджена сторонами договору.

Крім того, суд, здійснивши перерахунок вартості послуг з охорони з урахуванням зміни мінімальної заробітної плати, зазначеної у додаткових угодах від 30.09.2011 року та від 30.11.2011 року до договору № 06/07-11 від 15.07.2011 року, встановив, що остання розраховувалася не за формулою, запропонованою відповідачем.

Як зазначалось, сторони погодили, що ціна (тариф) одного цілодобового поста, яка складає вартість наданих послуг виконавцем за один місяць договору, становить 6700,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За ч.ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Отже, єдиною чітко визначеною в договорах ціною є вартість послуг в розмірі 6 700,00 грн., яку сторони могли використовувати при приведенні розрахунків.

Про зазначене також свідчить усталена практика відносин між сторонами, що знаходить свій вияв у виставлених рахунках та підписаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Крім того, розрахунок, проведений на власний розсуд позивача, у даному випадку може трактуватися як зміна ціни договору після його виконання, що суперечить вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України.

За таких обставин, при відсутності погодженого сторонами порядку визначення вартості послуг з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати, стягнути запропоновану позивачем суму суд не вбачає можливим.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, у задоволенні вимог позивача про стягнення 10 878,60 грн. слід відмовити.

Також позивачем за несвоєчасне виконання договорів щодо внесення плати з охоронних послуг нараховано 3% річних та пеню.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір останніх становить 5 719,81 грн. (заявлений - 5 719,91 грн.). Відтак, 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 5 719,81 грн.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Пунктом 3.6. договору № 06/07-11 від 15.07.2011 року у разі порушення умов п.п. 3.1, 3.3., 3.4. даного договору замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен календарний день прострочки платежу.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення у заявленому розмірі (перерахований судом розмір склав 13 739,97 грн., а заявлений - 13 655,13 грн.).

Крім того, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 819,63 грн., відтак провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно покладення на відповідача витрат за послуги аудитора в розмірі 450,00 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки аудиторський висновок є одним з доказів, яким позивач обґрунтовував свої вимоги, тому оплата послуг аудитора в зв'язку з виконанням ним відповідних робіт за договором, який був укладений між позивачем і аудитором, не відносить до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак не підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що оскільки 1 720,50 грн. є мінімальним розміром судового збору, що підлягає сплаті у будь-якому випадку до Державного бюджету за подання позовної заяви майнового характеру, відтак суд не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору в частині суми, на яку зменшено розмір позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «М'ясокомбінат «Зоря» (вул. Адамківська,5, с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область, 35314, код ЄДРПОУ 32679858) на користь Приватного підприємства «Легіон-Захід ІФ» (вул. Чорновола,103/23, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 33644669) 13 655,13 грн. пені, 5 719,81 грн. 3% річних та 1 101,81 грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 10 878,60 грн. вартості послуг з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати та 0,10 грн. 3% річних відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 819,63 грн. інфляційних припинити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.06.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.