Постанова № 32061730, 26.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 червня 2013 р. №820/4883/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі , з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , в якому просить суд, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 18.04.2013р. ВП № 37660129 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.04.2013р. року було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №37660129, за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі №Ф-54/3 У від 07.02.2013 року. Позивач не погодився з прийнятим рішенням вважає його не обґрунтованим. Посилається на те, що при винесенні зазначеної постанови відповідачем порушені вимоги ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження ". Оскільки, станом на дату винесення відмови у відкритті виконавчого провадження на примусовому виконанні перебувала інша вимога про сплату боргу з ФОП ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Сумькому районі, заборгованість по якій утримувалася із заробітної плати боржника, який працює в ТМ «Південна залізниця» Інформаційно обчислювальний центр, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Червоногвардійська, буд 15. Тобто на момент винесення оскаржуваного рішення відповідачу було відомо про місце роботи боржника, оскільки ним здійснювалися утримання із заробітної плати боржника, однак приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не було досліджено ці фактичні обставини справи, що призвело до безпідставної відмови у відкритті виконавчого провадження.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, заяву позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі, враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

16.04.2013 р. до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надійшла заява Управлінням Пенсійного фонду України в Сумському районі про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-54/3 У від 07.02.2013 року.

Державним виконавцем органу державної виконавчої служби Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Самойленко П.С. винесена постанова від 18.04.2013 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження №37660129, за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі №Ф-54/3 У від 07.02.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ у Сумському районі Сумської області заборгованості за сплату недоїмки у сумі 4572,42 грн., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник проживає за адресою АДРЕСА_1, ніяких відомостей про місце роботи боржника чи інших відомостей про отримання ним доходу у заяві стягувача відсутні.

Копію зазначеної постанови разом з виконавчим документом було отримано позивачем 10.06.2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, до суду позивач звернувся 13.06.2013 року. Отже з огляду на приписи ст. ст. 99, 181 КАС України, суд приходить до висновку що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки позов подано в межах десятиденного строку з моменту коли особа дізналась про порушення свого права.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606).

Згідно статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 Закону № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із вимогами ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" визначає місце виконання рішення. Згідно із даною нормою Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 26 цього Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Згідно до ч. 2 ст. 26 зазначеного закону про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Приписи вищезазначених норм, передбачають повноваження державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження, надані законом на стадії відкриття виконавчого провадження за результатами розгляду інформації та документів поданих стягувачем.

З огляду на аналіз вказаних норм, суд приходить до висновку, що стягувач в разі подання заяви про примусове виконання виконавчого документа, не за місцем реєстрації боржника визначеному у виконавчому документі, тобто реалізуючи право вибору місця виконання в заяві про примусове виконання виконавчого документа, повинен зазначити необхідну інформацію або подати документи щодо знаходження боржника, або його місця роботи або знаходження його майна на території того відділу виконавчої служби, до якого подається виконавчий документ на підтвердження обраного місця виконання.

Відсутність такої інформації або документів не передбачає повноважень у державного виконавця дійти до висновку про пред'явлення виконавчого документа стягувачем за належним місцем виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано заяву про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки № Ф-54/3 У від 07.02.2013р. відносно божника фізичної особи підприємця ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.

В заяві про примусове виконання від 11.04.2013р. та у виконавчому документі відсутня будь-яка інформація, щодо перебування, роботи боржника або місцезнаходженням його майна на території Ленінського району м. Харкова, при цьому як в заяві про примусове виконання так і у виконавчому документі наведена інформація, щодо місця реєстрації боржника ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Згідно виконавчого документа боржник проживає за адресою АДРЕСА_1.

Отже на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення, у державного виконавця була відсутня інформація, щодо місця перебування боржника, його місця роботи або знаходження майна на території Ленінського району м. Харкова, при цьому в заяві та виконавчому документі наявна інформація, лише щодо реєстрації боржника за адресою АДРЕСА_1. Оскаржувана постанова прийнята в межах встановленого строку три робочі дні, оскільки заява надійшла 16.04.2013р., а постанова прийнята 18.04.2013р.

Посилання позивача, що на виконанні знаходиться інша вимога про стягнення боргу з того ж самого боржника, що підтверджується постановою від 01.08.2012р., судом не приймається до уваги, оскільки по-перше вказані документи на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні у державного виконавця, по - друге правами та обов'язками державного виконавця не передбачено до відкриття виконавчого провадження перевірка виконавчих проваджень, що знаходяться на виконанні у відділі державної виконавчої служби, по - третє з постанови вбачається, що вона прийнята іншим органом виконавчої служби у зв'язку з отриманням в межах іншого виконавчого провадження документального підтвердження зміни місця роботи боржника та у відповідності до ч. 5 ст. 20 Закону та п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону виконавчий документ направлено за належністю, в четвертих відповідно до приписів ч. 8 ст. 20 Закону спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

При цьому суд зазначає, що відмова у відкриті виконавчого провадження не позбавляє права позивача повторно звернутись з заявою про примусове виконання до відповідача, в якій зазначити інформацію, щодо місця роботи боржника на території Ленінського району м. Харкова, в обґрунтування обраного місця виконання.

Також суд зазначає, що відповідно до положень ст. 70 та ч. 1 ст. 71 КАС України позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів місця роботи боржника на підприємстві, що знаходиться на території Ленінського району м. Харкова, де повноваження щодо здійснення виконавчих дій віднесено до компетенції Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Відповідно ч. 3 ст.2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", з використанням цих повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а оскаржувана постанова є правомірною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волошин Д.А.