Ухвала суду № 32061415, 26.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 червня 2013 року м. Київ№ 826/7214/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1доІнспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві проскасування постанови, рішення та акту, за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Гріпас О.П., Гоголь С.С.,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Інспекція) про скасування постанови про накладення штрафних санкцій №000029 від 26 травня 2013 року, рішення про вжиття коригувальних (обмежувальних) заходів №б/н від б/д та акту перевірки №000055 від 22 квітня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 10 червня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 10 червня 2013 року, з'явились позивач та її представник. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 19 червня 2013 року.

У судовому засіданні 19 червня 2013 року позивач та представник позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Представники відповідача проти задоволення позову заперечували. У зв'язку з необхідністю подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог в частині дат та номерів оскаржуваних нею рішень, суд оголосив перерву до 26 червня 2013 року.

26 січня 2013 року у судовому засіданні позивач подала заяву про уточнення позову, в якій просила скасувати постанову про накладення штрафних санкцій №000029 від 26 квітня 2013 року, рішення про вжиття коригувальних (обмежувальних) заходів №000020 від 28 травня 2013 року та акту перевірки №000055 від 22 квітня 2013 року.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали в частині вимог позивача щодо скасування акту перевірки №000055 від 22 квітня 2013 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Як нормативний так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язків до виконання, спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23 червня 1997 року №2-зп, справа №3/35-313.ю, в якому зазначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Зі змісту наведених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги та приписи.

Тобто, відрізняючою ознакою дій суб'єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов'язки.

Наведені висновки, також, узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною в листі від 26 грудня 2005 року №3.2.-2005.

Проте, оскаржуваний позивачем акт перевірки №000055 від 22 квітня 2013 року таким вимогам не відповідає, а є службовим документом, в якому зафіксовані висновки посадової особи щодо вчинення суб'єктом господарювання - позивачем порушення, що полягало у реалізації продукції, яка не відповідає встановленим до неї у законодавстві України вимогам.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем акт є носієм доказової інформації про виявлення певних порушень, сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє прав та обов'язків особи, а тому не може бути визнаний у судовому порядку протиправним та скасований.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки №000055 від 22 квітня 2013 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі № 826/7214/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про скасування постанови, рішення та акту в частині вимог щодо скасування акту перевірки №000055 від 22 квітня 2013 року.

2. Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І.Савченко