Постанова № 32061143, 25.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа № 809/1852/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 6832,72 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 року управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6832,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (надалі, також - Закон), відповідач є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, таким чином, згідно із Законом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до картки особового рахунку платника єдиного внеску за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 6832,72 грн. Оскільки станом на момент звернення до суду відповідач заборгованість не погасив, позивач просив стягнути 6832,72 грн. недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

18.06.2013 року на адресу суду повернулася поштова кореспонденція, яка направлялася відповідачу на адресу (АДРЕСА_1), з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 21).

Частина 4 статті 33 КАС України передбачає, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місце проживання) зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, судом продовжено розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до інформації з сайту Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр (а.с.9), суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Галицькою районною держаною адміністрацією, та відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідно до довідки від 24.04.2013 року №105 з 09.09.2005 року є платником єдиного внеску. Розмір єдиного внеску відповідно до класу професійного ризику виробництва становить 34,7%.

В зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивачем винесено вимоги про сплату сум єдиного внеску №Ф-67 від 04.02.2013 року (а.с.12) та № Ф-9 від 27.04.2012 року (а.с.14).

Дані вимоги надсилалися відповідачу(а.с.13,14), проте недоїмка, визначена у вказаних вимогах, станом на момент розгляду судом справи, в добровільному порядку сплачена частково в розмірі 1750,00 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника фізичної особи -підприємця, відповідно борг становить 6832,72 грн.(а.с.15)

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону, встановлено, що платниками єдиного внеску є, в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 9 Закону випливає, що платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Приписами абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону встановлено, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування регулюється також Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 за № 21-5 (надалі - Інструкція).

Відповідно до абзацу б, пункту 6.3 розділу 6 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, також, в випадках, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Положеннями пункту 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту пункту 6.8 розділу 6 Інструкції, 6.8., випливає, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

У зазначених випадках орган Пенсійного фонду України також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду України з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Частиною 12 статті 9 Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до змісту статті 25 Закону органи Пенсійного фонду України мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно із ч. 6 статті 1 Закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені норми Закону щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак позивач правомірно звернувся до суду з метою стягнення даної недоїмки.

Враховуючи те, що на момент судового розгляду справи, відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення недоїмки в сумі 6832,72 грн. є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: - АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі (код ЄДРПО 20551050, місцезнаходження - 77100, Івано-Франківьска обл., м. Галич, вул. Шевченка, 10) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6832 (шість тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 72 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.