Постанова № 32061044, 20.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа № 921/106/13-г

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Кравчук Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Харчовик", б/н від 12.04.2013 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013 року

у справі № 921/106/13-г

за позовом: ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача: ПП "Харчовик", смт. Підволочиськ, Тернопільська область

про: звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 112 355 грн. 36 коп.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013 року у справі № 921/106/13-г (суддя Колубаєва В.О.) задоволено позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": встановлено борг ПП "Харчовик" станом на 23.11.2012р. перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", з врахуванням непогашеного кредиту, відсотків та пені по кредитному договору № 01-1/3 від 17.02.2011р., в сумі 105 849,45 грн., з яких: 102 472,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2 048,70 грн. - відсотки за користування кредитом; 977,28 грн. - пеня за неналежне виконання грошових зобов'язань по сплаті кредиту; 350,66 грн. - пеня за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків. Звернуто стягнення в сумі 105 849,45 грн. на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.02.2011р., посвідченим приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчуком О.І., на нежитлові будівлі, а саме: комплекс будівель консервного заводу (адмінкорпус зі складом, будівля гаражів, будівля туалетів, павільйон, загальною площею 1143,5 кв.м.), який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18; нежитлова будівля, соковий цех площею 234,3 кв.м., яка належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18; нежитлова будівля, магазин площею 39,0 кв.м., який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18; комплекс будівель та споруд (будівля фруктового цеху з двома прибудовами, котельня з двома прибудовами, огорожа та замощення), який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18; комплекс будівель (будівля овочевого цеху, склад готової продукції з двома підвалами, пропарочна, сировинна, прохідна, загальною площею 1627,7 кв.м.), який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18. Встановлено, що даний предмет іпотеки слід реалізувати відповідно до чинного законодавства та вилучені від продажу кошти перерахувати ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в сумі 105 849,45 грн..

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору підтверджена матеріалами справи, та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами. А тому, оскільки виконання зобов'язання по кредитному договору було забезпечено відповідно до договору іпотеки нерухомим майно боржника, отже, за таких обставин на таке майно слід звернути стягнення, відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПП "Харчовик" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що виконання зобов'язань по кредитному договору ним було виконано частково, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 105 849,45 грн., на яку відповідач просив звернути стягнення на предмет іпотеки. Однак, місцевий господарський суд, не взяв до уваги той факт, що вартість майна, яка передане в іпотеку та на яке звернуто стягнення, перевищує суму боргу, відповідно господарський суд повинен був звернути стягнення лише на частину майна, що рівноцінна сумі боргу.

Також, скаржник покликається на те, що місцевим господарським судом невірно вказано адресу майна відповідача на яке має бути звернуто стягнення, оскільки відповідно до договору іпотеки від 18.02.2011 року нерухоме майно розташовано за адресою: Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18, 18"Б", 18"В", 18"Г" та 18"Д", а не як вказав позивач та зазначив господарський суд - Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу № 09-1/68 від 20.05.2013 року позивач вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, однак, обґрунтованих доводів та підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги не навів.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, однак надіслав на адресу суду клопотання № 21 від 12.06.2013 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.

Колегія суддів, вирішила у задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки учасники судового процесу не позбавлені права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 06.06.2013 року про відкладення розгляду справи на 20.06.2013 року, суд явку сторін обов'язковою не визнавав, додаткових доказів від відповідача не витребовував.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить змінити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2011 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та ПП "Харчовик" (позичальник) укладено кредитний договір № 01-1/3 (а.с. 8), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000,00 грн. на умовах передбачених договором, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки, встановлені цим договором (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.2 договору, повернення кредиту здійснюється згідно графіку, погодженого сторонами у п. 2.2. договору, не пізніше 30.11.2012 року.

За користування кредитом позичальник сплачує банку 19,5 % річних. Відсотки нараховуються банком в останній робочий день поточного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 3.2. договору).

Крім цього, сторони погодили у кредитному договорі (п. 3.3), що у випадку порушення позичальником встановленого строку повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, у розмірі 39 % річних.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків, позичальник (відповідач) сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2011 року банк надав позичальнику кредит відповідно до умов договору в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 22.02.2011 року (а.с. 66) та не заперечено відповідачем у відзиві на позов № 14 від 29.03.2013 року (а.с. 69).

Окрім цього, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами укладено іпотечний договір від 18.02.2011 року, за умовами якого, іпотекодавець (відповідач) передав іпотекодержателю (позивач) в забезпечення умов кредитного договору № 01-1/3 від 17.02.2011 року, нерухоме майно, що належить ПП «Харчовик» і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18.

Відповідно до п. 5.1 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у випадку, якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов'язання кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановленні відповідно до кредитного договору строки суми кредиту, та/або несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків (комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом), та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), які передбачені кредитним договором.

Пунктом 5.2.2 іпотечного договору, сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом звернення іпотекодержателя до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.

Як зазначає позивач у позовній заяві, що станом на 23.11.2012 року відповідач не погасив кредит в сумі 102 472,81 грн. та не сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 2 048,70 грн.. Відповідач належних та допустимих доказів виконання взятих на себе зобов'язань ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не подав.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до п. 5.3 кредитного договору, п. 6 ст. 232 ГК України та положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р., за порушення строків повернення кредиту, нарахував пеню в сумі 977,28 грн., за період з 24.11.2011р. по 02.04.2012р. та пеню в сумі 350,66 грн. за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2012р. по 27.06.2012р.. Колегія судів, перевіривши проведені позивачем станом на 22.11.2010 розрахунки пені за несвоєчасне несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та несвоєчасне повернення кредиту, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він відповідає матеріалам справи та умовам кредитного договору, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі кредитного договору та іпотечного договору, а тому вони підпадають під правове регулювання, в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Доказів виконання умов кредитного договору відповідачем не надано, а відтак, на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість останнього за кредитним договором перед позивачем становить105 849,45 грн..

Частиною 1 ст. 546 ЦК України, встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 12 Закону визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Умови іпотечного договору, укладеного позивачем та відповідачем, зокрема пункти 5.1, 5.2.2, передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду про задоволення позову про звернення стягнення суми 105 849,45 грн., з яких 102 472,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2 048,70 грн. - відсотки за користування кредитом, 977,28 грн. - пеня за неналежне виконання грошових зобов'язань по сплаті кредиту, 350,66 грн. - пеня за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків, згідно кредитного договору № 01-1/3 від 17.02.2011 року на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 18.02.2011 року, шляхом його продажу, а саме: комплекс будівель консервного заводу (адмінкорпус зі складом, будівля гаражів, будівля туалетів, павільйон), соковий цех, магазин, комплекс будівель та споруд (будівля фруктового цеху з двома прибудовами, котельня з двома прибудовами, огорожа та замощення), комплекс будівель (будівля овочевого цеху, склад готової продукції з двома підвалами, пропарочна, сировинна, прохідна), що належать ПП «Харчовик» і знаходяться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18 (б-д), є таким, що відповідає наявним у справі матеріалам та нормам матеріального права, а тому є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги у даній справі, місцевий господарський суд у резолютивній частині рішення не вказав спосіб реалізації предмета іпотеки та початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 43 вищенаведеного Закону України, визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається з умов іпотечного договору від 18.02.2010 року, сторони договору узгодили, що оцінюють предмет іпотеки у 912 036,00 грн.. Оскільки, матеріали справи не містять заперечень сторін щодо ціни предмета іпотеки, а тому колегія суддів вважає, що початкову ціну предмета іпотеки для її подальшої реалізації належить встановити згідно з укладеним іпотечним договором.

Крім цього, місцевий господарський суд в резолютивній частині рішення вказав, що нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки знаходяться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18. Однак, як вбачається із умов іпотечного договору та свідоцтв про право власності, комплекс будівель консервного заводу (адмінкорпус зі складом, будівля гаражів, будівля туалетів, павільйон) знаходяться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18, соковий цех - Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18б, магазин - Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18в, комплекс будівель та споруд (будівля фруктового цеху з двома прибудовами, котельня з двома прибудовами, огорожа та замощення) - Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18г, комплекс будівель (будівля овочевого цеху, склад готової продукції з двома підвалами, пропарочна, сировинна, прохідна) - Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18д.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що пункт третій резолютивної частині рішення господарського суду у даній справі належить змінити, виклавши його в новій редакції, при цьому вказавши вірні адреси місцезнаходження майна відповідача, спосіб реалізації предмета іпотеки та вказати початкову ціну продажу предмета іпотеки, яку сторони узгодили у договорі іпотеки.

Щодо покликання апелянта на те, що заборгованість відповідача перед позивачем є значно меншою від вартості майна, на яке звернуто стягнення виконання зобов'язань по кредитному договору, відповідно господарський суд повинен був звернути стягнення лише на частину майна, що рівноцінна сумі боргу, колегія суддів зазначає наступне:

Умовами іпотечного договору від 18.02.2010 року, сторони узгодили, що оцінюють предмет іпотеки у 912 036,00 грн..

Як вбачається з іпотечного договору, в договорі зазначені об'єкти іпотеки і їх площа, але ринкова вартість окремого об'єкта сторонами в договорі не узгоджена. Крім цього, застереження про часткову реалізацію предмета іпотеки не містить і розділ 5 іпотечного договору, який передбачає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки, сторонами іпотечного договору не узгоджено їх поведінку про порядок реалізації заставленого майна у разі, якщо сума боргу менша вартості майна, визначеного іпотечним договором, то відповідно до положень статтей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", в рішенні суду вказується початкова ціна предмета іпотеки, що визначена сторонами і решта коштів, вилучених від реалізації предмета іпотеки повертається іпотекодавцю.

При цьому, стаття 41 цього Закону містить застереження, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стаття 54 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує порядок звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, частина 6 цієї статті встановлює, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює, що розподіл коштів від реалізації майна боржника здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до цього Закону. Після цих відрахувань кошти спрямовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, як і апеляційний господарський суд, не міг здійснити звернення стягнення на заставлене майно у розмірі заборгованості по кредитному договору.

Крім того, в силу статті 39 Закону України "Про іпотеку", в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки, що не виключає можливості її зменшення у разі уцінки державним виконавцем у порядку, встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України у справі № 5023/1509/12 від 15.10.2012 року.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ПП «Харчовик» залишити без задоволення.

2. Пункт третій резолютивної частини рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013 року змінити та викласти в наступній редакції:

« 3вернути стягнення в сумі 105 849,45 грн. на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.02.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчуком О.І., на нежитлові будівлі, а саме:

- комплекс будівель консервного заводу (адмінкорпус зі складом, будівля гаражів, будівля туалетів, павільйон, загальною площею 1143,5 кв.м.), який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18;

- нежитлова будівля, соковий цех площею 234,3 кв.м., яка належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18б;

- нежитлова будівля, магазин площею 39,0 кв.м., який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18в;

- комплекс будівель та споруд (будівля фруктового цеху з двома прибудовами, котельня з двома прибудовами, огорожа та замощення), який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18г;

- комплекс будівель (будівля овочевого цеху, склад готової продукції з двома підвалами, пропарочна, сировинна, прохідна, загальною площею 1627,7 кв.м.), який належить ПП "Харчовик" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року і знаходиться за адресою Тернопільська обл., смт. Підволочиськ, вул. Івана Франка, буд 18д.

Предмет іпотеки реалізувати шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 912 036,00 грн. (дев'ятсот дванадцять тисяч тридцять шість гривень)».

3. В решті рішення суду залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Кравчук Н.М.