Постанова № 32061012, 27.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2013 р. справа №21б/5014/374/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мартюхіної Н.О. суддівАзарової З.П., Кододової О.В.За участю представників: від апелянта:не з'явився від кредитора:не з'явивсявід боржника:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськна ухвалу господарського суду Луганської області від 28.02.2013 рокуу справі№ 21б/5014/374/2012 (суддя Кривохижа Т.Г. )за заявою кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськдо боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Первомайський завод будівельних матеріалів», м. Золоте, м. Первомайськ, Луганської обл.проВизнання грошових вимогВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Луганської обл. від 22.02.2012р.боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Первомайський завод будівельних матеріалів», м. Золоте, м. Первомайськ, Луганської обл. визнано банкрутом відкрита ліквідаційна процедура та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича.

Кредитор Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Луганської обл. із скаргою від 05.06.2012року № 05-06 на результати розгляду вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайський завод будівельних матеріалів», м. Золоте Шалашним Л.О., за якою просить суд визнати заявлені ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові вимоги в сумі 965 809,03грн. та зобов'язати ліквідатора Шалашного Л.О. включити грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 965 809,03грн. до реєстру вимог кредиторів за першою чергою задоволення.

Ухвалою від 28.02.2013року господарський суд Луганської області скаргу від 05.06.2012 №05-06 банку ПАТ КБ "ПриватБанк" на результати розгляду вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський завод будівельних матеріалів", м. Золоте, Шалашним Л.О. задовольнив частково:

- з урахуванням відзиву від 18.02.2013 №1/1802-13 ліквідатора Шалашного Л.О., визнати обґрунтовано заявленими грошові вимоги кредитора до банкрута у розмірі 165 000 грн. 00 коп. основного боргу за позикою (тілом кредиту), 461 463 грн. 96 коп. боргу за відсотками за розрахунком кредитора, разом 626 463 грн. 96 коп. основного боргу та 387 891 грн. 62 коп. пені - за розрахунком ліквідатора, разом 1 014 355 грн. 58 коп. заборгованості, з віднесенням 626 463 грн. 96 коп. основного боргу до 4 черги задоволення у зв'язку з відсутністю відомостей про заставу та об'єкти застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, та 387 891 грн. 62 коп. пені - до 6 черги задоволення (підстави: постанови ВГСУ від 23.06.2004 у справі №Б-11/45, від 21.04.2004 у справі №1/Б-294, від 16.06.2004 у справі №8/24 та інші, згідно з якими суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо та задовольняються в шосту чергу).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» м. Дніпропетровськ подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.02.2013р. у справі № 21б/5014/374/2012, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 28.02.2013р. про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайський завод будівельних матеріалів», м. Золоте, м. Первомайськ, Луганської обл. в частині невизнання грошових вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 198 424,28грн. - боргу за відсотками та в частині не віднесення заставних грошових вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до першої черги задоволення вимог кредиторів, - і прийняти нове рішення, якім визнати заявлені ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові вимоги у 165 000,00грн - основного боргу за позикою (тілом кредиту), 659888,24грн. боргу за відсотками, разом 824 888,24грн. - основного боргу та 387 891,62грн. пені, разом - 1 212 779,86грн. заборгованості, з віднесенням суми 1 212 779,86грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів.

В апеляційній скарзі в обґрунтування своїх доводів ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Первомайський завод будівельних матеріалів», м. Золоте, м. Первомайськ, Луганської обл. не виконав грошові забовязання з повернення кредиту та сплаті відсотків за його користування, у зв'язку з чим утворилась заборгованість та була нарахована пеня (за п.5.1. кредитного договору), розмір яких на момент заявленя - станом на 13.04.2012р. пеня станом на 12.02.2012р. (мораторій введено 13.02.2012р.) складає:

- заборгованість за кредитом -165 000,00грн.

- заборгованість за відсотками - 659 888,24грн.

- пеня - 624 335,92грн

Апелянт зазначає, що заява ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогами до боржника від 15.04.2012р. № 15/04 не є позовною, до визнання й включення грошових вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів не застосовуються строки позовної давності, й судом першої інстанції строки позовної давності до боргу за відсотками за користування кредитом у сумі 198 424,28грн були протиправно застосовані.

Крім того, апелянт зазначає, що господарським судом Луганської області було неправомірно відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у включенні його заставних вимог до боржника до першої черги задоволення вимог кредиторів ТОВ «Первомайський завод будівельних матеріалів», а було віднесено грошові вимоги за кредитом та відсотками за його користування до четвертої черги, а вимоги щодо пені - до шостої черги.

Вимоги ПАТ КБ до ТОВ «Первомайський завод будівельних матеріалів», м. Золоте, забезпечені заставою відповідно до Договорів застави майна від 11.09.2003р. та від 12.09.2003р.

Апелянт вказує на те, що заставними є всі вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до боржника, включаючи сплату кредиту, відсотків за його користування та пені.

Також, апелянт вказує на те, що згідно ст..572 ЦК України, ст.1 Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень» не містять умов обов'язкової реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та не ставлять у залежність чинність застави та договору застави від такої реєстрації.

Отже, апелянт вважає, що судом першої інстанції було зроблено передчасний та необґрунтований висновок, що вимоги, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не забезпечені заставою, й противоправно не були включені грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до першої черги реєстру кредиторів.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2013року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом на новий розгляд.

Представники боржника та апелянта у судове засідання не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за постановою господарського суду Луганської області від 22.02.2012 №21б/5014/374/2012 боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський завод будівельних матеріалів", м. Золоте, м. Первомайськ Луганської області, вул. Ігнат'єва, буд. 18, ідентифікаційний код 30710382, визнано банкрутом з підстав, передбачених ст. 52 Закону, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича, ліцензія АВ №482083 від 16.09.2009, ідентифікаційний код 3082907837, що мешкає за адресою: м. Лисичанськ, м. Новодружеськ Луганської області, вул. Миру, 4/6, на якого покладено повноваження та обов'язки, передбачені приписами Закону;

Кредитор - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, звернувся до суду із скаргою від 05.06.2012 №05-06 на результати розгляду вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський завод будівельних матеріалів", м. Золоте, Шалашним Л.О., за якою просить суд визнати заявлені ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові вимоги у сумі 965809 грн.03 коп. та зобов'язати ліквідатора Шалашного Л.О. включити грошові вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" у сумі 965809 грн. 03 коп. до реєстру вимог кредиторів за першою чергою задоволення;

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається із матеріалів справи, кредитор - ПАТ " Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, заявив до банкрута за заявою від 05.06.2012 №05/06 грошові вимоги у розмірі 965809 грн. 03 коп. заборгованості, забезпеченої заставою майна боржника, в тому числі 165000 грн. основного боргу за позикою (тіло кредиту), 659888 грн. 24 коп. боргу за процентами та 140920 грн. 79 коп. пені згідно з кредитним договором №70 від 09.09.2003 та додатковою угодою до нього від 13.01.2004 №1, укладеною між сторонами за заявою;

У заяві кредитор посилається на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2006 по справі №15/394, за яким із відповідача (банкрута) на користь кредитора (позивача) стягнута заборгованість у сумі 358325 грн. 63 коп., в тому числі 165000 грн.00 коп. боргу за кредитом, 144532 грн. 24 коп. боргу за процентами та 48793 грн. 39 коп. пені, однак із доданого до неї розрахунку суми заборгованості вбачається, що останній складений без врахування цього рішення місцевого суду; втім, наказ за цим рішенням суду в органах Державної виконавчої служби на виконанні не знаходиться, відсутній.

За загальними правилами ст. ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зберігається принцип преюдиційності і в провадженні у справах про банкрутство, з урахуванням загальних положень щодо інституту загальної та спеціальної позовної давності та їх дії - ст.ст. 256-268 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), в тому числі і щодо наслідків спливу позовної давності (ст. 267 ЦК України), оскільки ліквідатором неодноразово заявлено у своїх відзивах на скаргу про сплив позовної давності щодо частки заявлених грошових вимог кредитора;

Колегією суддів було встановлено, що за відзивом від 23.04.2012 №572304-12 ліквідатор Шалашний Л.О. частково визнав обґрунтованими грошові вимоги кредитора-банку у сумі 754008 грн. 13 коп., в тому числі 165000 грн.00 коп. боргу за тілом кредиту, 589008 грн. 13 коп. боргу за процентами (за період з 01.06.2007 по 13.04.2012) за четвертою чергою задоволення, заборгованість по пені у розмірі 140920 грн. 79 коп. (станом на 22.02.2012) та 70880 грн. 11 коп. боргу по відсотках (станом на 13.04.2012) відхилені з мотивів щодо першого - порушені строки позовної давності для їх пред'явлення до суду, щодо другого - відсутні дані у відповідних державних реєстрах щодо забезпечення цих грошових вимог заставою.

За запереченням від 03.07.2012 №1/0307-12 ліквідатора на скаргу, останній відхилив вимогу кредитора про визнання кредиторських вимог заставними, з огляду на відсутність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідного запису про заставлене майна (щодо цього факту кредитор не відреагував), щодо решти розміру визнаних грошових вимог кредитора ліквідатор свою позицію не змінив;

Кредитором був наданий розрахунок від 17.07.2012 б/н заборгованості пені вбачається, що вона розрахована за період з 01.07.2004 по 13.02.2012 у розмірі 624335 грн. 92 коп., в той час, як за рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2006 №15/394 вже стягнута на його користь пеня у розмірі 48793 грн. 39 коп. (спірний період не зазначено), а кредитор за своєю первісною заявою пред'явив вимогу за пенею у 140920 грн. 79 коп., не зазначивши, чи включена до цієї суми пеня 48793 грн. 39 коп. за результатами розгляду згаданого позову і за який період визначена сума у 140920 грн. 79 коп.;

Також, із матеріалів справи вбачається, що за листом від 12.07.2012 №9363 ВДВС Первомайського МУЮ Луганської області (а.с. 61) проінформував суд про те, що виконавчий документ - наказ №15/394 від 13.06.2006 господарського суду Луганської області щодо стягнення заборгованості з боржника у розмірі 358325 грн. 63 коп. на виконанні відсутній; кредитор з цього питання усно пояснив, що наказ на цей час у нього відсутній і до примусового виконання, скоріш за все, до органів Державної виконавчої служби не пред'являвся;

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за рішенням від 13.10.2006 №15/394 господарського суду Луганської області стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський завод будівельних матеріалів", м. Первомайськ м. Золоте Луганської області, вул. Ігнатьєва, б. 18, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30710382 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Челюскінців, б. 14, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20178026 борг по кредиту у сумі 165 000 грн. 00 коп., борг по відсотках за користування кредитом у сумі 144532 грн. 24 коп., пеню у сумі 48793 грн.39 коп. (всього 358 325 грн. 63 коп.) та витрати зі сплати державного мита у сумі 3583 грн. 26 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., однак, з моменту його видачі судом сплинув значний час - понад шість років, на виконанні в органах Державної виконавчої служби на цей час не знаходиться, відсутній, ліквідатором заявлено про пропуск строку позовної давності до пред'явлення частки грошових вимог, тому суд у цій частині заперечень ліквідатора його позицію приймає до уваги, керуючись приписами ст.ст. 256-268 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції встановив, суд першої інстанції визначаючи суму кредиторських вимог керувався уточнюючою заявою ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.02.2013р.

За поданою заявою від 20.02.2013 б/н заявником скарги - банком ПАТ КБ "ПриватБанк" розраховані грошові вимоги (уточнення):

1. За період з 14.02.2007 по 12.02.2012 включно:

- заборгованість по тілу кредиту - 165 000 грн. 00 коп.;

- борг за відсотками - 461 463 грн. 96 коп.;

- борг з пені - 512 805 грн. 45 коп.,

- разом 1 139 269 грн. 41 коп., в тому числі 626 463 грн. 96 коп. основного боргу;

2. Згідно з рішенням від 13.12.2006 по справі №15/394 господарського суду Луганської області:

- заборгованість за кредитом 165 000 грн. 00 коп.;

- борг за відсотками 144 532 грн. 24 коп.;

- борг з пені 48 793 грн. 39 коп.,

- разом 358 325 грн. 63 коп., в тому числі 309532 грн. 24 коп. основного боргу;

3. Загальна сума заборгованості, яка пред'являється до банкрута:

- заборгованість по тілу кредиту 165 000 грн. 00 коп.;

- борг за відсотками 605 996 грн. 20 коп.;

- борг з пені 561 598 грн. 84 коп.;

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Скаржник - банк в процедурі банкрутства, порушеній стосовно відсутнього боржника, визнаного судом банкрутом, є кредитором ліквідаційної маси; отже, усі можливі заявлені грошові вимоги приймають статус вимог ліквідаційної маси; кредитори вправі заявляти свої грошові вимог до банкрута незалежно від строку виконання грошових зобов'язань, але в межах строків позовної давності - загальної та спеціальної (ст.ст. 257-258 ЦК України), якщо на це є посилання сторони у спорі (провадженні), що передбачено ст. 267 ЦК України.

Згідно з правилами ч.1 ст. 23 Закону виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадку і порядку передбаченому розділом ІІІ "Ліквідаційна процедура" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ч.1 ст. 25 Закону саме ліквідатор одноособово розглядає заяви, пред'явлені до банкрута та приймає по них відповідне рішення, а також заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до банкрута вимогах кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.

За умовами кредитного договору від 09.09.2003 №70 в редакції додаткової угоди від 13.01.2004 №1, між сторонами узгоджений строк позовної давності про стягнення кредиту, процентів, винагороди, неустойки - пені, штрафів у п'ять років( п. 5.7 угоди), що не суперечить загальним правилам цивільного обороту; п.5.4 угоди узгоджено, що нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років від дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником кредиту.

За п. 6.1 угоди договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами цього договору.

Із останнього відзиву ліквідатора вбачається, що він не прийняв позицію кредитора щодо нарахування пені протягом п'ятирічного періоду, а визначив її за період з 26.01.2009 по 12.02.2012 включно, тобто за 3 роки та 17 днів.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В процедурі банкрутства не діє інститут збільшення позовних вимог за ст. 22 ГПК України, тобто кредитор не вправі збільшувати свої грошові вимоги, які виникли до дати порушення справи (у даному випадку до 13.02.2012), хоча вправі заявляти додатково поточні вимоги, тобто вимоги, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

В той же час законодавець не встановлює обмежень чи заперечень щодо визнання боржником (в даному випадку ліквідатором) збільшеного розміру вимог у будь-якій частині грошових вимог, якщо останнє ґрунтується на Законі.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України зауваження ліквідатора (сторони) щодо спливу позовної давності відносно частини заявлених кредитором грошових вимог до банкрута є слушними, тому суд його приймає до уваги.

З огляду на цю обставину, з урахуванням умов, укладених між сторонами договорів - кредитного від 09.09.2003 №70 з додатковою угодою до нього №1 від 13.01.2004 (розділу 4 "Порядок розрахунків", розділу 5 "Відповідальність сторін" та 6 "Строк дії договору і порядок змін умов договору"), за якою первісний договір був викладений у новій редакції, суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 251-254, 256-268, 509, 525, 526, 530, 534, 546, 549, 572-593, 598, 611, 612, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 31, 22-34, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", беручи до уваги вимоги кредитора за скаргою від 05.06.2012 №05/06 та доданою до неї заявою від 15.04.2012 №15/04, які складаються із 965809 грн. 03 коп. заборгованості, забезпеченої заставою майна боржника, в тому числі 165000 грн. основного боргу за позикою (тіло кредиту), 659888 грн. 24 коп. боргу за процентами та 140920 грн. 79 коп. пені згідно з кредитним договором №70 від 09.09.2003 та додатковою угодою до нього від 13.01.2004 №1, укладеною між сторонами за заявою і пізніше кредитором не уточнювались в установленому Законом порядку, окрім низки розрахунків на різні дати, дійшов висновку про часткове задоволення вимог заявника скарги - банку, а саме:

Судом апеляційної інстанції визнано обґрунтовано заявленими грошові вимоги кредитора до банкрута у розмірі 165 000 грн. 00 коп. основного боргу за позикою (тілом кредиту), 461 463 грн. 96 коп. боргу за відсотками за розрахунком кредитора, разом 626 463 грн. 96 коп. основного боргу та 387 891 грн. 62 коп. пені.

Згідно матеріалів справи колегія суддів встановила, що кредитором були вжиті заходи по отриманню дублікатів договорів застави і суду 04.12.2012 надані копії дублікатів: договору від 12.09.2003 застави майна, посвідченого 12.09.2003 приватним нотаріусом Кіровського міського нотаріального округу Луганської області Онищенко Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1614 (додаткова реєстрація дубліката 03.12.2012 за №1123), та договору від 11.09.2003 застави майна, посвідченого 11.09.2003 приватним нотаріусом Кіровського міського нотаріального округу Луганської області Шестун Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2235 (додаткова реєстрація дубліката №1688).

Що стосується не віднесення кредиторських заставних вимог до першої черги, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного:

Термін дії зазначених Договорів застави майна - до повного виконання сторонами зобов'язань за Кредитним договором від 09.09.2003р. та всім додатковим угодам до нього (п.20 Договору застави майна від 11.09.2003р. та п.21 Договір застави майна від 12.09.2003р.)

Відповідно до ч.2 ст.589 ЦК України ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів встановила, що за п.1 Договорів застави заставою забезпечені наступні зобов'язання:

1. повернення кредиту;

2. 2. сплата відсотків за користування кредитом;

3. 3. сплата відсотків, у разі порушення зобов'язань по погашення кредиту у відповідності з умовами Кредитного договору;

4. сплата неустойки;

5. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, або прострочення термінів повернення кредиту - за кожен випадок порушення;

6. штраф за порушення обов'язків з надання Заставодержателю фінансової та іншої інформації про хід виконання Кредитного договору;

7. штраф за нецільове використання кредитних коштів.

Відповідно до ст.593 УК України, ст.28 Закону України «Про заставу» право застави не є припиненим.

Згідно з абз. 2 ст.6, ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до п.п. «а» п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти , одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються - вимоги, забезпечені заставою.

Колегія суддів вказує на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містять жодних виключень з цього правила й не визначають факт реєстрації обтяжень заставою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна умовою віднесення вимог кредиторів до першої черги.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про заставу» застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладання договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заставними є всі вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до боржника включаючи сплату кредиту та відсотків за його користування.

У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції розглянувши, дослідивши та оцінивши усі наявні матеріали справи та додатково надані у сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та часткове скасування оскаржувальної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.12.2012 року у справі № 21./5014/374/2012 - задовольнити частково.

Ухвалу господарського сулу Луганської суду від 28.02.2013 року скасувати в частині не віднесення заставних вимог кредитора в сумі основного боргу і заборгованості за кредитом 165 000 461, 463 грн. 96 коп. боргу за відсотками за розрахунком кредитора, разом 626 463 грн. 96 коп. до першої черги.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення а ухвалу без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова