Постанова № 32060295, 21.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2013 року 09:44 № 826/4220/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лебедюк Ю.А. (довіреність від 11.01.2013 р. № 16)

від відповідача: Єрмак Ю.О. (довіреність від 27.12.2012 р. № 07-01-14-23/12040)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс»до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови у митному оформленні,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» з позовом до Запорізької митниці, в якому, з урахуванням заяви від 15.04.2013 р. № 190, просить визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товару від 19.02.2013 № 112050000/2013/000106/1 та від 06.03.2013 № 112050000/2013/000152/1, а також карки відмови від 19.02.2013 р. № 112050000/2013/00142 та від 06.03.2013 р. № 112050000/2013/00194.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом імпортував з Росії вуглеграфітову продукцію, електроди графітові, які поставлялися на умовах DAP (м. Запоріжжя). 19.02.2013 р. позивачем до митниці подано МД та необхідні для митного оформлення документи. Митна вартість визначена за 1 методом. Однак, як зазначає позивач, митниця самостійно визначила митну оцінку із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі інформації ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 19.02.2013 р. Внаслідок наведеного, як зазначає позивач, він сплатив ПДВ у розмірі 252 451,82 грн., у той час, коли за 1 методом повинен був сплатити 214 125,80 грн., різниця щодо чого складає 38 326 грн.

Окрім того, як зазначає позивач, 06.03.2012 р. на другу партію товару позивачем також подано МД та необхідні для митного оформлення документи. Митна вартість також була визначена за 1 методом. Між тим, як зазначає позивач, митниця визначила митну вартість за 2 методом та прийняла друге спірне рішення про коригування митної вартості. Внаслідок наведеного, як вказує позивач, він сплати ПДВ у розмірі 271 851,07 грн., у той час коли за 1 методом повинен був сплатити 230 579,95 грн., різниця щодо чого склала 41 271,12 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України 1 метод не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Підставою для прийняття спірних рішень, як зазначає позивач стала наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 3,03 долари США та ненадання позивачем на вимогу митниці додаткових документів, перелік яких, однак, як вказує позивач, митниця не визначила.

Позивач зазначає, про відсутність жодних обмежень для застосування 1 методу, оскільки надані документи містять чітку і недвозначну інформацію, яка дає можливість визначити митну вартість за 1 методом. На думку позивача спірні рішення, у т.ч. картки відмови, прийняті за відсутності підстав для застосування 2 методу.

Митниця проти позову заперечує та з підстав, викладених в оскаржуваному рішення, вважає їх законними та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

11 січня 2013 року між ним ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» (Покупець) та ВАТ «ЕНЕРЕОПРОМ-Новочеркаський електродний завод» (подавець) укладено контракт №1НЗЗ-1-2013, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити вуглеграфітовану продукцію, в т.ч. електроди графітовані, які виробляються постачальником. Умови поставки DAP (м. Запоріжжя).

19.02.2013 р. позивачем до митниці подано (перший епізод) МД № 1120500000/2013/003255 на товар, який надійшов для позивача за зазначеним контрактом, - «Електрод графітований» (діаметр:500, довжина:1800, марка: ЭГ-RP, комплектація - з ніпелем) - 52,119 тн; ТУ 1911-109-052-2010. Ціна товару за тону згідно додаткової угоди № 2 від 01.02.2013 р. - 2570 доларів США. Обсяг - 52119 кг. Вартість - 133945,83 доларів США. Митна вартість визначено за 1 методом.

У Декларації митної вартості (ДМВ) відповідачем вчинено запис, що згідно вимог ст. 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять наступні розбіжності: 1) умовами контракту передбачено передоплату у розмірі 50% від вартості товару (що складає 66972,91 дол. США), але сума в платіжному дорученні (№ 156 від 07.02.2013), наданому до митного оформлення (77 100 дол. США), не відповідає зазначеним умовам передоплати, тому відсутня можливість впевнитись, що воно стосується оцінюваного товару; 2) в платіжному дорученні, наданому для митного оформлення, не вказано номеру додатку (специфікації) за яким здійснено поставку, тому відсутня можливість впевнитись, що воно стосується оцінюваного товару, а інвойс, за яким здійснювалась передоплата, до митного оформлення не надано.

Як пояснюється представником митниці у судовому засіданні, наведені вище неузгодженості, більша сума передоплати ніж передбачено інвойсом, викликали сумнів у правильності визначення митної вартості у зв'язку із можливим невірним визначенням ціни товару.

Митницею зазначено у ДМВ, що у зв'язку з цим необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товари або сировини.

Позивач ознайомлений з наведеним 19.02.2013 р.

Зазначено також про проведення у цей день консультацій, а також вчинено запис від позивача, що надати додаткові документи на даний час неможливо.

19.02.2013 р. митницею прийнято спірне рішення за № 112050000/2013/000106/1 про коригування митної вартості, відповідно до якого митна вартість розрахована виходячи з ціни 3,03 долари США за 1 кг. товару.

У гр. 33 спірного рішення зазначено, що митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не мстять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості і містять розбіжності, визначені в ДМВ. Зазначено, що декларант відмовився від надання додаткових документів.

Зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 3,03 долари США за кг., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості. Для підтвердження митної вартості не були надані додаткові документи. Метод за ціною договору не може бути застосований через те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з ідентичними товарами (однаковими по всіх ознаках з оцінюваними товарами). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути використаний тому, що у декларанта не має даних за вартістю з подібними (аналогічними товарами). Зазначено про неможливість застосування методів на основі методів віднімання/додавання вартості.

Зазначено про застосування резервного методу згідно наявної у митного органу інформації, а саме: 3,03 долари США за 1 кг. - МД 112050000/2013/001045 від 23.01.2013 р.

З посиланням на зазначене рішення прийнято оскаржувану картку відмови у митному оформленні № 112050000/2013/00142.

Окрім того, (епізод 2) 06.03.2013 р. позивач звернувся про митне оформлення імпорту товару того ж найменування в обсязі 56124 кг. на суму 144238,68 доларів США по тій же ціні, що і у першому випадку. Товар заявлено до оформлення за МД № 112050000/2013/004652.

У ДМВ митницею зазначено, що згідно вимог ст. 53 МК України митний орган дійшов до висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності: 1) у платіжному дорученні в іноземній валюті № 161 від 22.03.2013 р. номер інвойсу НЧ-00005 від 20.02.2013 р. відрізняється від інвойсу заявленого у митній декларації та поданого до митного оформлення № 00109-НЄЗ від 27.02.2013 р.; 2) сума передоплати відрізняється від зазначеної у платіжному дорученні в іноземній валюті № 161 від 22.03.2013 р. що суперечить п. 4.6. контракту.

У зв'язку з наведеним позивачу запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товари або сировини.

У ДМВ зазначено, що декларант ознайомлений та вказується про проведення консультацій.

Декларантом зазначено, що надати додаткові документи неможливо.

Окрім того, декларантом вчинено запис - «В результаті проведених консультацій з методом визначення митної вартості згодна».

06.03.2013 р. відповідачем ухвалено оскаржуване рішення про коригування митної вартості № 112050000/2013/000152/1 в якому митна вартість, як і у попередньому випадку, визначена виходячи з ціни 3,03 долари США за кг. товару.

У рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи, які подані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного методу та містять розбіжності, визначені у ДМВ. Зазначається, що декларант відмовився від надання додаткових документів. Зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 3,03 долари США за кг., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Наступні методи (до резервного) не застосовані з аналогічних причин, що і у попередньому випадку. Зазначено про застосування резервного методу з використанням інформації щодо раніше визначених митних вартостях за МД від 09.11.2012 р., від 20.02.2013 р.

Крім того, зазначається, що в результаті консультацій узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом.

На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято картку відмови у митному оформленні від 06.03.2013 р. № 112050000/2013/00194.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (2012) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, дослідивши наявні у справі копії документів, які надавались у зв'язку з митним оформленням товару, суд приходить до висновку, що надані позивачем матеріали дійсно мають розбіжності та неузгодженості, зазначені митницею спочатку у ДМВ та надалі у рішеннях про коригування митної вартості, що об'єктивно зумовлювало виникнення у митного органу сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості.

З огляду на ведене та з урахуванням положень п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України (відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення), вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо надання додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Однак, в даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивач в обох випадках зазначив про ненадання додаткових документів та, при цьому, у другому випадку - за результати консультацій погодився з визначеною митним органом митною вартістю.

У зв'язку з цим є цілком правомірним та обґрунтованим застосування наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України («Резервний метод»), тобто застосування резервного методу з урахуванням вимог ч. 2 ст. 64 МК України, відповідно до якої митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

При цьому, рішення відповідають вимогам ч. 2 ст. 55 МК України та містять, крім іншого: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, зокрема, причини незастосування попередніх методів; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; відомості про використані при прийнятті рішень джерела інформації.

В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного) методів визначення митної вартості.

Відтак суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості. Виходячи з наведеного відсутні підстави вважати неправомірними картки відмови у митному оформленні, які ґрунтуються на вищезгаданих рішеннях про коригування митної вартості.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, спірні рішення є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для їх скасування не має та у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» (код з ЄДР 35647310; адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2 літера А) відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 26.06.2013 р.