Рішення № 32059383, 25.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 р. Справа № 909/652/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М. при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", вул.Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс), вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 39 792,18грн.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Васько Христина Ігорівна - юрисконсульт, (довіреність №26 від 03.04.13 ).

Від відповідача: представник не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" подано позов до Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК "УДКТІагротранс" про стягнення заборгованості у сумі 39792,18 грн., в тому числі 38162,76 грн. основного боргу, 1357,85 грн. пені та 271,57 грн. - 3% річних.

Позивач позовні вимоги підтримав, позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 03.06.13 та 13.06.13, повідомлення про вручення яких містяться в матеріалах справи (а.с.2,51).

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" та Українським державним конструкторсько-технологічним інститутом 30.10.12 року укладено договір № 28 купівлі - продажу теплової енергії.

Згідно п.11.1 договору, він укладався на строк до 31 грудня 2012 року. Відповідно до п.11.2 договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Судом встановлено, що договір продовжив свою дію на 2013 рік.

Відповідно до п.1 договору, теплопостачальна організація (позивач) зобов`язалася продавати (постачати) споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді у відповідності з умовами договору, а відповідач - своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пунктом 3.2.8 договору сторонами погоджено, що відповідач зобов"язався вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів приладу обліку згідно з діючими тарифами (цінами), встановленими у порядку, визначеному законодавством (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору споживач, який розраховується за приладами обліку, що знаходяться на його балансі, щомісячно 27 числа направляє свого представника до позивача для подання "Звіту про обсяги спожитої теплової енергії за розрахунковий період". (Додаток №3 до договору).

Пунктом 7.5 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковий період триває з 26 числа поточного місяця до 25 числа наступного місяця.

Судом встановлено, що тариф, який застосовуються позивачем до розрахунків встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 28.09.2012 року № 313 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" м. Івано-Франківськ" та становить: на теплову енергію для централізованого опалення - 746,20 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); на теплову енергію для централізованого гарячого водопостачання (підігрів води) - 999,90 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Оскільки, приміщення відповідача обладнане засобом обліку теплової енергії, розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії проводиться позивачем згідно з показниками лічильника, які знімаються відповідачем та подаються у "Звітах про обсяги спожитої теплової енергії за розрахунковий період" щомісячно.

На виконання умов договору позивач продав (поставив) відповідачу теплову енергію загальною вартістю 38162,76 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої теплової енергії, звітами про обсяги спожитої теплової енергії у лютому-березні 2013 року (а.с.36-39) та рахунками за поставлену теплову енергію, які отримані відповідачем . Факт отримання підтверджується підписами представника відповідача на рахунках (а.с.35).

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 38162,76 грн. заборгованості за спожиту тепловою енергію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України , є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Крім того, сторонами погоджено та встановлено пунктом 7.10 договору, що у випадку несплати у терміни, обумовлені цим Договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування в частині припинення постачання теплової енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, починаючи з дня наступного за датою остаточного розрахунку до дня фактичної оплати. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором купівлі - продажу теплової енергії №28 від 30.10.12 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 1357,85 грн. пені та 271,57 грн. - 3% річних обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1720,5 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 612, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до Українського державного конструкторсько - технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс") про стягнення заборгованості в сумі 39 792,18 грн. - задовольнити.

Стягнути з Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс) (вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, код 00861529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, код 38162272) - 38162 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят дві) грн. 76 коп. основного боргу, 1357 (одну тисячу триста п"ятдесят сім) грн. 85 коп. пені, 271 (двісті сімдесят одну) грн. 57 коп. - 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 27.06.13

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_помічник судді Шунтов О. М. 27.06.13