Постанова № 32059309, 14.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р. Справа № 818/525/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/525/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, в якому просив суд: скасувати Рішення відповідача № 135 від 23 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 6 281, 39 грн.; списати нараховані фінансові санкції в сумі 6 281, 39 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/525/13-а позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 23 січня 2013 р. № 135 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6 281, 39 (шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 39 коп. В задоволенні позовних вимог про списання нарахованих фінансових санкцій в сумі 6 281, 39 грн. - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на підставі направлення від 12 грудня 2012 року № 3672/5-15 головним спеціалістом Кривець О.В. проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 20 жовтня 2003 року по 30 листопада 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12 грудня 2012 року за № 697/05-15 (а.с. 18-30).

Згідно висновків вказаного акту, контролюючим органом встановлено, що позивачем у січні-березні 2004 року не були нараховані страхові внески за ставкою 32 % на фонд заробітної плати працівників, що призвело до несплати страхових внесків в загальному розмірі 1198, 10 грн.

За донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків до ФОП ОСОБА_1 з посиланням на п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був застосований штраф в загальному розмірі 6281, 39 грн., про що 23 січня 2013 року прийняте відповідне Рішення № 135 (а.с. 5).

Отже, підставою для застосування фінансових санкцій та прийняття оскаржуваного рішення, УПФУ в м. Сумах визначає несвоєчасне обчислення і сплату страхових внесків ФОП ОСОБА_1

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Як на підставу скасування рішення пенсійного органу позивач посилається на те, що у перевіряємому періоді він знаходився на спрощеній системі оподаткування, а також на те, що на момент прийняття рішення положення п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог погодився з наведеними доводами позивача та виходив з того, що ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняє органам Пенсійного фонду України нараховувати фінансові санкції (штраф, пеню) фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) за несплату всіх внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які така фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язана сплачувати відповідно до Закону.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Приписами вищевказаного закону визначено коло осіб, які є страхувальниками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є страхувальником - платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах є територіальним органом Пенсійного фонду України, яке згідно функціональних повноважень, визначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в цілях забезпечення фінансування пенсійних виплат громадянам України зобов'язане здійснювати контроль за сплатою страхових внесків, а в разі порушення термінів сплати застосовувати до порушників фінансові санкції відповідно до вимог чинного законодавства.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

За період до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Матеріали справи свідчать про те, що УПФУ в м. Сумах прийнято рішення № 135 від 23 січня 2013 року, яким нараховано ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції (штраф) в розмірі 6281, 39 грн. за несвоєчасне обчислення і сплату страхових внесків у розмірі 1198, 10 грн. в січні-березні 2004 року з посиланням на приписи п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що доводи позивача про те, що вищезазначена норма права втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто, не діяла на дату прийняття позивачем рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року (абз.4 п.7); стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків виникла за період січень-березень 2004 року, то відповідач правомірно керувався законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості.

Також, необхідно зазначити, що Постановою Правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 22.10.2010 р., яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 року за № 1091/18386, про внесення змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування п. 5.1 чітко передбачено, що страхові внески, строк сплати яких на 01.01.11 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, а саме по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення, дійшов неправомірного висновку про те, що, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивачем прийнято на час дії Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за порушення відповідачем ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", то фінансові санкції неправомірно нараховані.

Також, судом першої інстанції помилково були застосовані положення абзацу 2 ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким доповнено вказану норму Закону згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI.

Окремо колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що звільнення від сплати внесків вищезазначеним Указом Президента України не передбачено.

Також відповідно п. 14, п. 15 Прикінцевих положень Закону всі законодавчі акти, в т.ч. і ті, що регулюють спрощену систему оподаткування, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону, а до того часу Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить вищезазначеному Закону.

Таким чином, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" відносно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності діє в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлені обов'язки страхувальників, зокрема, обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

В ч. 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/525/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 23 січня 2013 р. № 135 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6 281, 39 (шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 39 коп.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 818/525/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.