Постанова № 32059231, 18.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 907/197/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000", б/н від 22.04.13р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2013 р.

у справі № 907/197/13-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект", м. Кривий Ріг

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000", м. Ужгород

про стягнення 122 925, 47 грн.

За участю представників:

позивача: не з'явився (належно повідомлений);

відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.04.2013 р. у справі № 907/197/13-г (суддя Бобрик Г.Й.) позовні вимоги ТзОВ "НВФ Дніпропроект" ТзОВ "МП Груп 2000" про стягнення 122 925, 47 грн. задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 120 375, 95 грн. основного боргу, 2 449, 52 грн. - 3% річних та судові витрати в сумі 2 458, 52 грн. відшкодування судових витрат.

Рішення суду мотивоване положеннями ст. 509, 526, 530, 612, 625, 629, 655 ЦК України, ст. 193 ГК України. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що 27.12.2011р. сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 271211 -2, відповідно до якого позивач зобов'язався передати відповідачу металопродукцію, а відповідач зобов'язався прийняти її та оплатити упродовж 5 днів з дати поставки. По накладній № 313 від 06.03 2012 р. позивач передав відповідачу металопродукцію на загальну суму 144 875,95 грн., яку відповідач оплатив частково в сумі 22500,00грн., заборгованість становить 120 375,95грн . Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 120 375,95грн. боргу та 2 449,52 грн. 3% річних за період з березня по грудень 2012р..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 907/197/13-г від 02.04.2013 р. та прийняти нове рішення, з врахуванням доказів поданих відповідачем. Скаржник зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на невідомі апелянту договори купівлі-продажу, а саме в мотивувальній частині позовної заяви позивач зазначає договір купівлі-продажу №271211 - 2 від 27.12.2011р. , в резолютивній частині - договір № 280411 - 1 від 28.04.2011р. Крім того, позивач надав суду копію накладної №313 від 06.03.2012р., у якій зазначений ще інший договір купівлі-продажу № 261211 - 2 від 26.12.2011р. Водночас, розрахунок заборгованості здійснений з посиланням на договір купівлі-продажу № 271211 - 2 від 27.12.2011р. Звертає увагу та те, що позивач не з'явився ні на одне засідання і, на думку апелянта, позивач не подав достатньо доказів у підтвердження своїх позовних вимог в частині нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання та не подав доказів часткового погашення відповідачем заборгованості.

У відзиві (вх.05-04/2562/13 від 27.05.13р.) на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника та зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви була допущена описка у номері та даті договору купівлі-продажу. Насправді між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 261211 - 2 від 26.12.2011р., копія якого надавалась суду. Також звертає увагу суду на те, що відповідач двічі не з'явився в судові засідання, письмових заперечень проти позову не подав, розгляд справи. відкладалися за клопотанням саме відповідача. Крім того, зазначає, що відповідач у апеляційній скарзі не висловив свою позицію по суті заявлених позивачем вимог, натомість, відповідач додав до апеляційної скарги докази часткового погашення заборгованості.

В судове засідання 18.06.2013р. сторони явки своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи апеляційним судом.

Від позивача надійшло клопотання (вх.05-14/140/13 від 17.06.13р.) про зупинення провадження у справі до розгляду заяви про виправлення помилки у оскаржуваному рішенні господарського суду Закарпатської області.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.05-14/143/13 від 17.06.13р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою повноважного представника.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі та про відкладення розгляду справи апеляційний суд відхиляє їх з огляду на наступне.

Вичерпний перелік підстав для зупинення провадження міститься ст.79 ГПК України, зокрема, це призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Така підстава для зупинення апеляційного провадження як розгляд заяви про виправлення помилки у оскаржуваному рішенні не передбачена чинним законодавством, відтак, підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язковим лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, а також те, що це повторне (перше 27.05.13р.) клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та повторне нез'явлення його представника в судове засідання, що клопотання не підтверджене жодними доказами, колегія суддів відхиляє його.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2013р. ТзОВ "НВФ Дніпропроект" звернулося позовом до ТзОВ "МП Груп 2000" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №271211 - 2 від 27.12.2011р. В описовій та мотивувальній частинах позову позивач посилається як на докази своїх позовних вимог на названий договір №271211 - 2 від 27.12.2011р., накладну № 313 від 06.03.2012р. по якій позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 144875,95грн., яку відповідач мав оплатити упродовж 3 -х днів з моменту поставки згідно з п.2.5 згаданого договору, проте оплатив частково в сумі 22500грн, тому борг становить 120 375,95грн.

Водночас, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 120 375,95грн. та 3% річних в сумі 2 449,52 грн. за договором купівлі-продажу № 280411 - 1 від 28.04.2011р.

Більш того, в накладній № 313 від 06.03.2012р., на яку позивач посилається як на доказ поставки товару відповідачу, вказаний ще інший (третій) договір як підстава поставки товару, а саме: договір № 261211 - 2 від 26.12.2011р.. (а.с.19-22), копія якого є в матеріалах справи. За умовами цього договору строк оплати товару становить не 3 дні., як вказано у позовній заяві, а становить 5 днів з моменту поставки ( п.2.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 11.04.2012р. по 05.12.2012р. по платіжних дорученнях ( всього 20 п/д, а.с.23-42), відповідач сплатив позивачеві кошти в сумі 23 500 грн. за метал згідно акту звірки на 26.03.2012р. Позивач, який додав ці платіжні доручення, вказує про сплату 22 500грн.

Крім того, на момент винесення рішення місцевим судом (02.04.2013р.) на підставі цього ж акту звірки на 26.03.2012р. відповідач сплатив позивачеві за період з 07.02.2013р.по 26.03.2013р за метал ще 5 875грн.(всього 7 п/д). Ці платіжні доручення додані відповідачем до апеляційної скарги. Проте, з матеріалів справи вбачається, що ні позивач, ні відповідач не заявляли місцевому суду під час розгляду даного спору про сплату названої суми.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви вставлені статтею 54 ГПК, якою встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору якщо такі проводилися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до абз.4 п.3.12 постанови пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся з позовом, предметом якого визначив стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 280411 - 1 від 28.04.2011р. Разом з тим, підставою позову позивач вказав невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №271211 - 2 від 27.12.2011р., додав до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором №271211 - 2 від 27.12.2011р.(а.с.8).

Слід зазначити, що позивач не подав суду ні договору № 280411 - 1 від 28.04.2011р., ні договору №271211 - 2 від 27.12.2011р., як і не подав доказів поставки відповідачу товару на виконання та на умовах названих договорів. Натомість, подав інший договір № 261211 - 2 від 26.12.2011р. (а.с.19-22) та докази поставки товару за цим договором - накладну №313 від 06.03.2012р. на суму 144 875,95грн., довіреність №115 від 02.03.2012р., т.т. накладну №313 від 06.03.2012р.( а.с.5,6,7).

З матеріалів справи вбачається, що жодних заяв чи клопотань про зміну предмета чи підстав позову та про стягнення заборгованості за договором № 261211 - 2 від 26.12.2011р. позивач не подавав місцевому суду. Проте, місцевий суд в оскаржуваному рішенні встановив, що 27.12.2011р. сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 271211-2, на виконання якого позивач передав відповідачу металопродукцію на загальну суму 144 875,95 грн. по накладній № 313 від 06.03 2012 р., яку відповідач оплатив частково в сумі 22500,00грн. Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 120 375,95грн. боргу та 2 449,52 грн. 3% річних за період з березня по грудень 2012р.

Отже, висновки місцевого, викладені в оскаржуваному рішенні, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не доведено, доказів не подано укладення сторонами договорів №271211 - 2 від 27.12.2011р.та № 280411 - 1 від 28.04.2011р, на які позивач посилається у позовній заяві, не подано доказів поставки товару відповідачу за цими договорами., відтак, не доведено наявності заборгованості за договором № 280411 - 1 від 28.04.2011р, яка позивачем заявлена до стягнення.

Розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та предмету позову.

В силу ст.84 ГПК рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Згідно з п.1 постанови пленуму ВГС «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються (п.2 постанови).

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.(п. 4 постанови)

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. (п.2 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі")

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст.32 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У відповідності до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст.104 ГПК підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний дійшов висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; місцевий суд визнав доведеними ті обставини, які позивачем фактично не доведені, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Відтак, рішення господарського суду Закарпатської області належить скасувати, прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

З огляду на те, що при поданні апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір в меншому розмірі, ніж встановлено ЗУ « Про судовий збір», а саме: сплатив 1225,00грн.,. в той час як підлягав сплаті судовий збір в сумі 1228,25грн. (в розмірі 1% від оскаржуваної суми 122 825,47грн.(120 375,95 + 2449,52%), судовий збір, сплачений відповідачем, покладається на позивача, а недоплачений судовий збір в сумі 3.25 грн. належить стягнути з відповідача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 02.04.2013р. у справі № 907/197/13-г скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Дніпропроект", ідент. код 33718185, місцезнаходження:50000, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, буд. 60/4, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000", ідент.код 36132332, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 18/2 - 1225,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000", ідент.код 36132332, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 18/2, в доход Державного бюджету 3,25грн. судового збору. за розгляд апеляційної скарги.

4.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 25.06.2013р.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя О.В. Зварич

суддя Г.Г. Якімець