Рішення № 32058924, 25.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 905/3156/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Кохановій Ю.І., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 3123 грн. 73 коп. -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3123 грн. 73 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву від 18.06.2013р. про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2013р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа, або її представник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 02 листопада 2011 року року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011071/4002/0000798 (надалі - Договір страхування), за якими Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки «Hundai», державний номер НОМЕР_1.

17 березня 2012 року в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hundai», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Lexus», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія - ОСОБА_1.

19 березня 2012 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 16).

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №01Б/04/12 від 03.08.2012р. Згідно висновку звіту та ремонтної калькуляції системи «Audatex» №01Б/04/12 від 03.08.2012р.- вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hundai», державний номер НОМЕР_1 складає 4678 грн. 36 коп. (а.с.22-25).

Згідно рахунку-фактури №4070 від 19.03.2012р. складеного ТОВ «Паритет Моторс-сервіс», вартість відновлювальних робіт автомобіля «Hundai» складає 4676 грн. 20 коп.(а.с.21)

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування, на підставі страхового акту №87009 від 06.08.2012р. (а.с.17), 29.08.2012р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3633 грн. 73 коп. ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №029829 (а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 12.04.2012р. встановлено, що ДТП трапилась у зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, це призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу. (а.с.12).

Згідно полісу №АВ/1463965 зі строком дії з 26.11.2011р. до 25.11.2012р. цивільна відповідальність власника автомобіля «Lexus», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА». Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Hundai», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АВ/1463965), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору №011071/4002/0000798 від 02.11.2011 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 08 жовтня 2012 року позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 3633,73 грн. (а.с.31), проте, відповідач, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відповідно до положень ст. 35 (п. 35.1), ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011.) виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п. 36.2).

Судом розглянуті та відхилені доводи відповідача, надані у судовому засіданні 05.06.2013р., згідно яких невідповідність даних звіту №01Б/04/12 від 03.08.2012р. щодо розміру матеріальної шкоди та рахунку-фактури №4070 від 19.03.2012р. щодо вартості відновлювального ремонту, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, з огляду на наступне.

Згідно частин 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертіфіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причини настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до даних звіту №01Б/04/12 від 03.08.2012р. та калькуляції «Audatex» від 03.08.2012р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hundai», державний номер НОМЕР_1 складає 4678 грн. 36 коп.

У відповідності до рахунку-фактури №4070 від 19.03.2012р. складеного ТОВ «Паритет Моторс-сервіс», вартість відновлювальних робіт автомобіля «Hundai» складає 4676 грн. 20 коп.(відновлювальних робіт автомобіля «Hundai» складає 3123 грн. 73 коп.

Дані ремонтної калькуляції «Audatex» від 03.08.2012р. та рахунку-фактури №4070 свідчать про проведення робіт з усунення пошкоджень внаслідок деформації передньої (правої та лівої) частини кузова цього автомобіля, та не суперечать між собою.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, була визнана позивачем як сума страхового відшкодування на підставі звіту №01Б/04/12 від 03.08.2012р., ремонтної калькуляції системи «Audatex» №01Б/04/12 від 03.08.2012р. та рахунку-фактури №4070 від 19.03.2012р., що відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім того, у своїх запереченнях представник відповідача зазначав про відсутність у позивача підстав для виплати страхового відшкодування ОСОБА_2, оскільки договір страхування №011071/4002/0000798 на час скоєння ДТП 17.03.2012 року не був чинним. Судом розглянуті та відхилені ці доводи відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 02.11.2011р. укладено договір страхування №011071/4002/0000798.

Відповідно до розділу 1.5 Договору, страхувальник ОСОБА_2 повинен сплатити Страховику страхову премію по Договору у розмірі 4169,70 грн. до 05.11.2011р.. Строк дії Договору передбачався на період з 06.11.2011р. до 05.11.2012р.

Підпунктом 8.1.3 Договору встановлено, що дія цього Договору припиняється та втрачає чинність у разі несплати страховиком страхових платежів у встановлені Договором обсяги та строки.

Згідно довідки позивача від 18.06.2013р., ОСОБА_2 04.11.2011р. було сплачено страховий платіж у сумі 4169,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №пн1964 від 04.11.2011р.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 3 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 979 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно до статті 983 Цивільного Кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Нормами статті 28 Закону України "Про страхування" визначено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Такими чином, вимоги щодо необхідності внесення страхового платежу для набрання чинності договором страхування або для запобігання його припиненню викладені у статті 983 ЦК України та статті 28 Закону України "Про страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник - ОСОБА_2 04.11.2011р. сплатив до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» страховий платіж у розмірі 4169,70 грн., отже договір страхування №011071/4002/0000798 від 02.11.2011р. набрав чинності, та діяв на момент скоєння ДТП 17.03.2012р. Крім того, про факт дії цього договору страхування на час вчинення ДТП свідчить проведена позивачем страхова виплата страхувальнику - ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №029829 від 29.08.2012 року (а.с.19).

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №АВ/1463965 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в межах ліміту за шкоду майну (з врахуванням франшизи в розмірі 510 грн.) в сумі 3123 грн. 73 коп.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення 3123 грн. 73 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк, проспект Ілліча, будинок 100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, б.14-в, ЄДРПОУ 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 25 червня 2013 року .

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов