Рішення № 32058881, 26.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.13р. Справа № 44/5005/8806/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 30 630,19 грн.

Головуючий колегії Мілєва І.В.

Судді: Татарчук В.О., Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: Шокол О.С., довіреність № б/н від 01.11.2012р., представник

Від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 виданий 18.10.1996р

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30 704,76грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №157 від 25.04.2006р. в частині своєчасних розрахунків за поставлений товар. Позивач зазначає, що виконуючи свої договірні зобов'язання станом на 08.10.2012р. поставив і передав у власність відповідача товар на суму 29747,54грн, відповідач весь товар прийняв, про що свідчать виписані рахунки та накладні від 02.08.2011р, 18.08.2011р, 21-22.09.2011р. Відповідач свої зобов'язання по оплаті не виконує, таким чином станом на 08.10.2012р. борг відповідача перед позивачем складає 29747,54грн. Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 29 747,54 грн., пеню у розмірі 74,57грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 882,65грн. та витрати по сплаті судового збору.

26.10.2012р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволення позову, оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Так, позивач не надає: первинні документи, на підставі яких здійснюється відвантаження продукції продавцем, обґрунтовані розрахунки стягуваної чи оспорюваної суми поставки та оплати товару. Претензії про існування заборгованості позивач до моменту звернення до суду не усно, не письмово відповідачу не виставляв, чим порушив умови договору та лишив можливості вирішити цей спір в досудовому розгляді. Відповідач категорично заперечує факт існування заборгованості, тому що загальна сума відвантаженого товару 29750,13грн, сплачено за товар 30800,00 грн., переплата на користь відповідача склала 1049,87грн. (т.1 а.с. 23-24).

30.11.2012р. до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач зазначає, що з 2006року станом на 20.11.2012р. він поставив товар відповідачу на суму 174 415,13грн., відповідачем погашена заборгованість лише на суму 167 004,60грн.. таким чином станом на 20.11.2012р. борг відповідача перед позивачем складає 29747,54грн. Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 29 747,54 грн., пеню у розмірі 74,57грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 882,65грн., на загальну суму 30 704,76грн. та витрати по сплаті судового збору (т.1 а.с. 51-53).

17.12.2012р. позивач подав до суду письмове клопотання (т.3 а.с.40), в якому просить при вирішенні справи не враховувати розрахунок пені (74,57грн.) та не стягувати пеню з відповідача. 21.12.2012р. позивач подав до суду письмові пояснення, зазначивши, що у поданій уточненій позовній заяві позивачем помилково вказано суму вартості поставленого та оплаченого товару лише за період 2011-2012р. За весь період договірних відносин (2006-2012р.) позивачем поставлено товар на суму 1 531 377,23грн., а відповідачем сплачено товар на суму 1 501 629,69грн. Проте заборгованість відповідача лишається незмінною 29 747,54грн.. Відповідач при сплаті за товар не завжди посилався на рахунок, накладну чи період поставки товару, тому позивач відносив вказані кошти в першу чергу на сплату за раніше поставлений товар (т.3 а.с.42).

Ухвалою від 15.10.2012р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 05.11.2012р. Розгляд справи відкладався з 05.11.2012р. на 19.11.2012р., з 19.11.2012р. на 03.12.2012р., з 03.12.2012р. на 10.12.2012р., з 10.12.2012р. на 17.12.2012р. Ухвалою суду від17.12.2012р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, розгляд справи відкладено на 24.12.2012р. 24.12.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 02.01.2013р. Ухвалою від 02.01.2013р. призначено розгляд справи № 44/5005/8806/2012 колегіально. Ухвалою від 02.01.2013р.справу прийнято до провадження колегією: головуючий колегії Мілєва І.В, судді - Татарчук В.О., Євстигнеєва Н.М., судове засідання призначено на 15.01.2013р. 15.01.2013р. відповідач подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. З 15.01.2013р. судовий процес фіксується технічними засобами відповідно до вимог ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України. 15.01.2013р. судом запропоновано сторонам надати питання, які необхідно поставити на вирішення судового експерта, у судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2013р.

Ухвалою суду від 04.02.2013р. у справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

22.02.2013р. від експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, яким він просить надати документи (оригінали), які відображають господарські операції між сторонами за договором поставки №157 від 25.04.2006р. за період дії договору (з моменту складання до часу припинення договірних відносин між сторонами).

Ухвалою від 14.03.2013р. поновлено провадження у страві, справу призначено до розгляду на 25.03.2013р.

21.03.2013р. до суду надійшло клопотання позивача, в якому він зазначає, що сума за проведення експертизи є завеликою для сплати і просить розглядати справу за наявними матеріалами без проведення експертизи.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за наявними матеріалами без проведення експертизи - відмовлено; зобов'язано позивача та відповідача надати до господарського суду Дніпропетровської області документи, необхідні для проведення судової експертизи; провадження у справі - зупинено.

07.06.2013р. до суду надійшло повідомлення № 418/419-13 від 03.06.2013р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по справі № 44/5005/8806/12.

Ухвалою від 10.06.2013р. поновлено провадження в справі. Судове засідання призначено на 26.06.2013р.

У судове засідання з`явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" є правонаступником закритого акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод" (т.1 а.с.13).

25.04.2006р. між Закритим акціонерним товариством "Криворізький суріковий завод" (продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір №157 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця лакофарбові матеріали, далі продукція, згідно з супровідними документами, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Ціна продукції, яка постачається покупцю, визначається в національній валюті України, зазначається у супровідних документа на відповідну партію товару (п.2.1 договору).

Датою поставки вважається дата отримання продукції, вказана в накладній (п.3.4 договору).

Умови оплати - протягом 20 календарних днів з моменту поставки продукції (п.5.3 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2006р. У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати чи змінити договір за один місяць до строку його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік (п.11.1 договору).

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 29747,54грн. за поставлений, однак неоплачений товар, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на суму 29 750,13грн, що підтверджується накладними

- №1901 від 02.08.2011р. на 9440,30грн.(т.1 а.с.14);

- №2094 від 18.08.2011р. на 8687,95грн. (т.1 а.с. 15);

- №12346 від 22.09.2011р. на 11621,88грн. (т.1 а.с. 90),

та виставив відповідно рахунки:

- №2080 від 02.08.2011р. на 9440,30грн.(т.1 а.с.14);

- №2288 від 18.08.2011р. на 8687,95грн. (т.1 а.с. 15);

- №2678 від 21.09.2011р. на 11621,88грн. (т.1 а.с. 90).

У відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.24) відповідач вказує, що загальна вартість відвантаженого товару складає 29750,13грн, тобто не заперечує сам факт передачі йому позивачем вищевказаного товару на зазначену суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, зо звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач подав, підписаний ним акт звірки взаємних розрахунків, в якому в підтвердження оплати поставленого товару посилається на наступне:

1) по накладній №1901 від 02.08.2011р. на 9440,30грн. (рахунок №2080) - банківська виписка №209 від 02.08.2011р., однак в ній (т.3 а.с. 137) в графі «призначення платежу» відсутнє посилання на накладну №1901 чи рахунок №2080 від 02.08.2011р.;

2) по накладній №2094 від 18.08.2011р. на 8687,95грн. (рахунок №2288) - банківська виписка №244 від 07.09.2011р., відповідно до якої (т.3 а.с.140) оплачена лакофарбова продукція згідно рахунку №2485 на суму 5465,74грн., тобто фактично відповідачем проведено оплату за іншу партію товару, а саме по накладній та рахунку №2485 від 06.09.2011р. на суму 5465,74грн. (т.1 а.с. 93);

3) стосовно оплати за товар поставлений згідно накладної №12346 від 22.09.2011р. на 11621,88грн. (рахунок №2678) відповідач в акті звірки нічого не вказує.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України)

Викладене дозволяє зробити про недоведеність Приватним підприємцем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами факту оплати товару, переданого йому Публічним акціонерним товариством "Криворізький суріковий завод" за накладними №1901 від 02.08.2011р., №2094 від 18.08.2011р., №12346 від 22.09.2011р.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 29747,54грн. підлягають задоволенню.

17.12.2012р. позивач подав до суду письмове клопотання (т.3 а.с.40), в якому просить при вирішенні справи не враховувати розрахунок пені (74,57грн.) та не стягувати пеню з відповідача.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 882,65 грн. за період з 13.10.2011р. по 08.10.2012р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 882,65 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є правомірними і підлягають задоволенню в на загальну суму 30 630,19грн., з яких: основний борг - 29 747,54грн., 3% річних - 882,65 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (п.2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" з 1 січня 2012 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 073 гривні. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1641 грн. згідно з платіжним дорученням №1051 від 25.05.2012р. Таким чином, при звернені з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 31,5 грн. (1641 грн. - 1609,5 грн.). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За викладеного, з державного бюджету України підлягає поверненню позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 31,5 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, враховуючи, що позивач зменшив розмір позовних вимог та просив не стягувати з відповідача пеню у розмірі 74,57грн., витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони у наступному розмірі: на позивача - 3,86грн. (0,24%), на відповідача - 1605,64грн. (99,76%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201, ідентифікаційний код 00204607) 30630,19грн., з яких: основний борг - 29 747,54грн., 3% річних - 882,65 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201, ідентифікаційний код 00204607) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1605,64 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Криворізький суріковий завод" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201, ідентифікаційний код 00204607) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 31,50 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням №1051 від 25.05.2012р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий колегії І.В. Мілєва

Суддя В.О. Татарчук

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Повне рішення складено 27.06.2013