Постанова № 32058841, 20.06.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/1089/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Дембіцького П.Д.,

при секретарі судового засідання Граматович М.І.;

за участю:

позивач : ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

представника відповідача: Лучкіна Г.В. (за довіреністю) ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складання постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167, п.2 ч.2 ст. 186 КАС України, суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» (далі СТОВ Тарасівці) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби в якому просило визнати протиправним дії відповідача стосовно зняття СТОВ «Тарасівці» з податкової реєстрації як платника фіксованого сільськогосподарського податку та ненадання такого статусу протягом всього періоду протиправної процедури банкрутства підприємства, а саме з 01.10.2007 р. по 10.06.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час розгляду справи № 2а-3479/10/2470 дізнався що протягом 2009-2010 років не був платником фіксованого сільськогосподарського податку та перебував на загальній системі оподаткування. Позивач не погоджується з даним твердженням, та з метою встановлення факту перебування СТОВ «Тарасівці» на обліку в Новоселицькій МДПІ як платник фіксованого сільськогосподарського податку звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов та зазначив, що для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності, як передбачено п. 4 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (далі Закону № 320-XIV від 17.12.1998 року.).

Відповідно до ст. 2 ЗУ № 320-XIV від 17.12.1998 року встановлено, що особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

При цьому відповідач зазначив, що позивач станом на 2007 - 2008 року дотримався вказаного порядку, а станом на 2009-2010 року не дотримався вказаного порядку. З урахуванням зазначених обставин відповідач, просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, подані суду документи, повно, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» звернулось до суду із адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним дії Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби стосовно зняття СТОВ «Тарасівці» з податкової реєстрації як платника фіксованого сільськогосподарського податку та ненадання такого статусу протягом всього періоду протиправної процедури банкрутства підприємства за період з 01.10.2007 р. по 10.06.2010 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що СТОВ «Тарасівці» як сільськогосподарське товариство для набуття і підтвердження статусу платника податку самостійно обчислило суму податку за формою, встановленою у порядку, передбаченому який передбачено п. 4 ст. 2 Закону № 320-XIV від 17.12.1998 року надававши відповідні розрахунки податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції.

Однак, відповідач відмовив у прийнятті відповідних розрахунків та не визнав позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2007-2010 р.р., при цьому надіславши на адресу позивача лист № 5861/10/15-007 від 25.06.2010 року. Свою відмову Новоселицька МДПІ мотивувала тим, що СТОВ "Тарасівці " не може бути зареєстрований як платник податку у зв'язку із тим, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків, а також на день подачі документів про набуття статусу платника податків, за позивачем рахується податковий борг.

Разом з тим, позивач вважає, що Новоселицька МДПІ не врахувала той факт, що СТОВ "Тарасавці" зареєстровано Новоселицькою районною державною адміністрацією 16 березня 2000 року за №0650018, як сільськогосподарське підприємство, яке займалось виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції та перебуває як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Крім того, позивач зазначив, що СТОВ «Тарасівці» були обмежені права на вільне розпорядження всіма активами, внаслідок безпідставно порушеного провадження Господарський судом Чернівецької області у справі №5/254 "б" про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Внаслідок чого товариство не мало можливості отримати частку сільськогосподарського виробництва більше 75 відсотків на податковий період за 2007 - 2010 р.р.

Таким чином, СТОВ «Тарасівці» вважає, що в попередніх податкових періодах виникли форс-мажорні обставини, а тому від підприємства не можна вимагати виконання вимог 75 відсоткового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 2007 року позивач являвся платником фіксованого сільськогосподарського податку, на підставі поданого до МДПІ податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2007 рік вх. № 11188 від 16.08.2007 року, а також в 2008 році позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку на підставі поданого до МДПІ податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2008 рік вх. № 1256 від 31.01.2008 року та розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції за 2007 рік вх. № 20758 від 31.01.2008 року, що не заперечувалося сторонами.

У 2009 році та за період з 01.01.2010 року по 10.06.2010 року позивач перебував на загальній системі оподаткування, оскільки податкова звітність по фіксованому сільськогосподарському податку для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку до Новоселицької МДПІ не подавалась.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд з метою визначення характеру спірних правовідносин та змісту правової вимоги, закону, який їх регулює, а також фактів, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, зобов'язаний з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених обставин.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не надано належні докази, що вказує на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 11, 69-71 КАС України витребовував від сторін письмові докази - документи, які б підтвердили обставини перебування позивача як платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Однак, позивач та його представник на вимоги суду щодо надання письмових доказів - документів, якими обґрунтовують позовні вимоги, суду не надали.

Водночас, відповідач у порядку ст. ст. 49, 69,71 КАС України до суду надав письмові докази, які спростовував позовні вимоги позивача щодо протиправності дій відповідача про ненадання статусу як платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на 2007 - 2008 року, оскільки позивач дотримався вказаного порядку, як передбачено ст. 2 ЗУ № 320-XIV від 17.12.1998 року де зазначено, що особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу, що підтверджувалося наданими деклараціями.

З урахуванням зазначених обставин - позивач погодився та не заперечував вказаних обставин, що ним станом на 2007 - 2008 роки подавались податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу, а тому в цій частині вимоги позивача щодо протиправності дій відповідача є безпідставні.

Що стосується надання податкових розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку відповідач зазначив, що позивач - СТОВ «Тарасівці» всупереч вимогам ст. 5 Закону

№ 320-XIV від 17.12.1998 року у встановлені терміни статтею, розрахунки з додатками до податкового органу станом на 01 лютого 2009 року та станом на 01 лютого 2010 року не подав, тобто не дотримався вказаного порядку та не підтвердив свій статус платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на 2009 - 2010 р.р., у зв'язку впродовж вказаного періоду знаходився на загальній системі оподаткування та зобов'язаний сплачувати податки на загальних підставах.

Крім того, позивач зазначив, що позивачем - СТОВ «Тарасівці» лише 21.06.2010 року та 12.07.2010 року було подано податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за 2009 рік та за 2010 рік розрахунки питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за 2008 рік та за 2009 рік. Оскільки у вказаних розрахунках були відсутні відомості, які б підтверджували право позивача про перебування на фіксованому сільськогосподарському податку, розрахунки були заповнені з порушенням вимог закону, податковий орган за вих. № 5861/10/15-007 від 25.06.2010 року та відповідно 15.07.2010 року за № 6344/10/15-007 повернув СТОВ «Тарасівці», для усунення недоліків, які отримано останніми. (а.с.33-41)

У поданих розрахунках питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за 2008 року та 2009 року позивачем було зазначено, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у загальній сумі загального доходу (рядок 9 розрахунку) відображено, як « 0» відсотків. Після отримання позивачем - СТОВ «Тарасівці» податкових розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку, розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за 2009-2010 року, позивач їх отримав, що підтверджується письмовими доказами, недоліки не усунув, доказів, які б надавали йому право бути платника фіксованого сільськогосподарського податку податковому органу та суду, не надав.

З урахуванням зазначених обставин, судом встановлено, що позивачем - СТОВ «Тарасівці» на встановлений Законом звітний період тобто станом на 01 лютого 2009 року, станом на 01 лютого 2010 рік не подавалося до податкового органу податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку, у яких було б зазначено, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу, а тому в цій частині вимоги позивача щодо протиправності дій відповідача є безпідставні. (а.с. 12-41).

Проаналізувавши матеріали, письмові докази надані сторонами, судом встановлено, що у позивача відсутні податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку, розрахунки питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства станом на 2009-2010 року у яких було б зазначено, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу, як того вимагає Закон України № 320-XIV від 17.12.1998 року, ПКМ України від 23.04.99 року № 658, що підтверджується письмовими доказами.

Дослідженням довідки Новоселицької МДПІ від 17.11.2009 року за № 10/07/10/25007, судом встановлено, що СТОВ «Тарасівці» на протязі 2008 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 6).

Дослідженням довідки Новоселицької МДПІ від 10.04.2013 року за № 3069/9/15007, судом встановлено, що СТОВ «Тарасівці» на протязі 2009 року та 2010 року не являлось платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 5).

Дослідженням зворотної сторони облікових карток СТОВ «Тарасівці» з фіксованого сільськогосподарського податку встановлено, що у облікових картках за 2009-2010 роки відсутні податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку, розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства станом на 2009-2010 року у яких було б зазначено, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу. (а.с. 63-74.).

Дослідженням податкових розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку за 2009-2010 роки встановлено, що у податкових розрахунках фіксованого сільськогосподарського податку за 2009-2010 роки відсутні розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства станом на 2009-2010 року у яких було б зазначено, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу. (а.с. 12-32.).

Крім того із матеріалів справи вбачається, що 21.06.2010 року СТОВ „Тарасівці" було подано податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за 2009 рік (вх. № 29933) та за 2010 рік (вх. № 9689), розрахунки питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за 2008 рік (вх. № 29932) та за 2009 рік(вх. № 9689), оскільки дані розрахунки були заповнені всупереч встановленим правилам, зазначеним у затвердженому порядку, Новоселицька МДПІ супровідним листом вих. № 5861/10/15-007 від 25.06.2010 року повернуло СТОВ «Тарасівці», з якого вбачається, у податкових розрахунках фіксованого сільськогосподарського податку за 2009-2010 роки відсутні розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства станом на 2009-2010 року у яких було б зазначено, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно листа від 12.07.2010 року адресованого СТОВ „Тарасівці" вбачається, що останніми повторно було подано податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за 2009 рік (вх. № 29957) та за 2010 рік (вх. № 10674), розрахунки питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за 2008 рік (вх. № 29958) та за 2009 р. (вх. № 10673), однак розрахунки були повернуті СТОВ „Тарасівці" оскільки заповнені всупереч правилам, зазначеним у встановленому порядку. Із змісту листа вбачається, що у податкових розрахунках фіксованого сільськогосподарського податку за 2009-2010 роки відсутні розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства станом на 2009-2010 року у яких було б зазначено, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Вказані листи отримані, з додатками, в судовому порядку не оскаржені, що не заперечувалося сторонами.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, нормативно правових актів, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази які мають юридичне значення для розгляду справи, встановивши фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку що вимога позивача є необґрунтованою та безпідставною, а адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та чинного законодавства України.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що Новоселицька МДПІ, відмовила СТОВ «Тарасівці» в наданні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з підстав недотримання позивачем перевищення 75 відсоткового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік, з урахуванням вимог Закону.

Так, фіксований сільськогосподарський податок є загальнодержавним і застосовується поряд із загальною системою оподаткування, тобто сільськогосподарські товаровиробники мають право самостійного вибору - застосовувати загальну систему оподаткування зі сплатою усіх установлених податків і зборів (обов'язкових платежів) або спрощену, при якій сплата окремих податків і зборів замінюється справлянням фіксованого сільськогосподарського податку.

Статтею 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»

№ 320-XIV від 17.12.1998 року передбачено, що особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Пунктом 4 статті 2 Закону № 320-XIV від 17.12.1998 року передбачено, що для отримання реєстрації як платника фіксованого сільськогосподарського податку особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.

Пунктом 7 статті 2 Закону № 320-XIV від 17.12.1998 року передбачено, що у разі , коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш, як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15; для багаторічних насаджень - 0,09.(ст. 3 Закону № 320-XIV від 17.12.1998 року).

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» № 320-XIV від 17.12.1998 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 658 «Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку» (зі змінами) сільськогосподарські підприємства для набуття і підтвердження статусу платників податку самостійно обчислюють суму такого податку за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією України, та до 1 лютого поточного року подають:

- загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з якої справляється податок, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням;

- звітний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо за кожною земельною ділянкою до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок за формою, встановленою Міністерством аграрної політики України разом з Державною податковою адміністрацією України;

- витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошову оцінку до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок.

Однак, СТОВ «Тарасівці» у встановлені статтею 5 Закону № 320-XIV від 17.12.1998 року строки розрахунки з додатками до податкового органу станом на 01 лютого 2009 року, станом на 01 лютого 2010 року не надали доказів про те, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу, у зв'язку чим не підтвердило свій статус платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на 2009 -2010 роки. Оскільки у звітному періоді станом на 2009-2010 роки валовий доход СТОВ «Тарасівці» від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становив менш, як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство згідно Закону сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Разом з тим, судом досліджено обставини на які позивач посилається як на форс-мажорні, оскільки вважає обставинами непереборної сили незаконне порушення стосовно нього справи про банкрутство (справи № 5/224/6 розглянута Господарський судом Чернівецької області), у зв'язку з чим була блокована робота підприємства.

Суд вважає такі посилання безпідставними, оскільки провадження по справі про банкрутство СТОВ "Тарасівці" було припинено 21.10.2009 року, що підтверджується постановою Вищого господарського суду від 21.10.2009 року по справі № 5/254/б (а.с.18).

При цьому, для набуття статусу платника фіксованого податку СТОВ „Тарасівці" станом на 2007-2008 роки подало декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника, що не заперечувалося.

Однак станом на 2009-210 роки, тобто на період, коли стосовно СТОВ „Тарасівці" вже було припинено справу про банкрутство № 5/254/6 СТОВ «Тарасівці» в супереч вимогам Закону не подало декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника, а також доказів, що станом на 2009 -2010 роки про те, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу, у зв'язку чим не підтвердив свій статус платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на 2009 -2010 роки

Надавши правову оцінку діям відповідача, з урахуванням критеріїв закріплених частиною 3 статті 2 КАС України, проаналізувавши чинне законодавство, норми якого регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог СТОВ "Тарасівці", оскільки Новоселицька МДПІ у спірних правовідносинах діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме, правомірно відмовила позивачу в наданні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на 2009 -2010 роки.

Доводи позивача, зазначені в позовній заяві, були предметом дослідження в ході судового розгляду справи, та не знайшли свого підтвердження, оскільки у податкових розрахунках фіксованого сільськогосподарського податку за 2009-2010 роки відсутні розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства станом на 2009-2010 року у яких було б зазначено, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання вказаного положення закону, відповідачем надано докази та доведено правомірність своїх дій щодо відмови в підтвердження позивачу статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на 2009 - 2010 роки, при цьому, судом встановлено, що дії відповідача узгоджуються з вимогами частини 2 статті 19 КАС України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи позивач не довів неправомірність дій відповідача, а відтак доводи позивача, є необґрунтованими.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок та строки набрання судовим рішенням законної сили передбачено ст. 254 КАС України.

Право, порядок та строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 185-186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови сторони можуть отримати після 25 червня 2013 року.

Суддя П.Д. Дембіцький