Постанова № 32058539, 18.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 червня 2013 р. № 820/3530/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Грибовський Є.А.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Синтез" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Синтез» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013р. № 0000302212.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93869,0 грн., в тому числі за основним платежем 75095,20 грн., за штрафними санкціями - 18773,8 грн.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято всупереч нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Стройбелмаш» (код ЄДРПОУ 33122468) за червень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 01.03.2013р. № 76/22.1-107/32563055 (а.с. 24-30), згідно висновків якого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 75095,20 грн. за червень 2012 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Стройбелмаш», що є порушенням вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013р. № 0000302212, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93869,0 грн., в тому числі за основним платежем 75095,20 грн., за штрафними санкціями - 18773,8 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявленою перевіркою порушення, а також нарахування позивачу податкового зобов'язання та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що проведеною перевіркою виявлено наявність у перевіреному періоді господарських правовідносин позивача з ПП «Стройбелмаш» (код ЄДРПОУ 33122468). При цьому відповідачем враховано акт від 10.08.2012р. № 783/22-417/33122468 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Стройбелмаш» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень-червень 2012 року. Згідно вказаного акту встановлено відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу в процесі здійснення господарської діяльності, відсутність кваліфікованого персоналу, незнаходження за місцезнаходженням. Таким чином, згідно зазначеного акту зроблено висновок про наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по ланцюгу постачання за квітень-червень 2012 року.

Беручи до уваги висновки зазначеного акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що господарські правовідносини, які мали місце між позивачем та ПП «Стройбелмаш» не мають реального характеру, що, в свою чергу, позбавляє позивача права на нарахування податкового кредиту з ПДВ відповідного періоду, сформованого за господарськими операціями з ПП «Стройбелмаш» .

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Укргідроенерго» укладено договір підряду № 22С від 11.05.2012р., відповідно до якого позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт. В зв'язку з зазначеним договором між позивачем та ПП «Стройбелмаш» укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 06/2012-152 від 07.06.2012р. (а.с. 44-49), згідно якого позивач (генеральний підрядник) доручив ПП «Стройбелмаш» (субпідрядник) зобов'язався виконати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчену копію даного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено печатками. На підтвердження виконання договору до суду надано копії акту приймання виконаних робіт (а.с. 60-62), довідок про вартість виконаних будівельних робіт, локального кошторису, а також платіжних доручень, які свідчать про сплату за виконані роботи.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Стройбелмаш» не впливає на визначення реальності вчинених між позивачем та такими контрагентами господарських операцій.

Доводи про нереальність здійснення операцій між позивачем та ПП «Стройбелмаш» не підтверджуються зібраним у справі доказами та обґрунтовуються позивачем лише на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірних угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Доводи відповідача про те, що згідно договору підряду № 22С від 11.05.2012р., укладеного між позивачем та ПАТ «Укргідроенерго» не було передбачено можливість залучення позивачем як генпідрядником субпідрядної організації, суд не вважає такими, що впливають на правильність нарахування податкового кредиту з ПДВ, адже претензій з боку замовника за договором № 22С від 11.05.2012р. не надійшло; сторонами складено акти приймання виконаних робіт, які свідчать про повне виконання договору.

Судом встановлено, що позивачем отримано від ПП «Стройбелмаш» належним чином оформлену податкову накладну на весь обсяг виконаних робіт, які оплачено позивачем самостійно за рахунок власних коштів в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Факт належної оплати за виконані роботи сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом первинні документи відповідають вимогам, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до суду.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Синтез» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 15.03.2013р. № 0000302212.

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Синтез» (код ЄДРПОУ 32563055) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 938,69 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 21 червня 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова