Постанова № 32058473, 25.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року 11 год. 23 хв. Справа № 813/174/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Гульоватого Ю.В., представника відповідача 2 - Чабана О.С.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» до Державної податкової служби у Львівській області та Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби у Львівській області (далі - ДПС у Львівській області) та Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС) .

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати:

- наказ голови ДПС у Львівській області № 888 від 21.12.2012 року «Про проведення фактичних перевірок»;

- рішення ДПС у Львівській області № 27343/10/22-3010/625 від 21.12.2012 року про призначення експертизи;

- рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС № 1 від 29.12.2012 року про накладення адміністративного арешту майна.

Також, позивач просив суд визнати протиправними дії ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС щодо накладення адміністративного арешту на майно ТзОВ «Влада Ойл» та дії ДПС у Львівській області щодо призначення експертизи.

В судовому засіданні 25.06.2013 року відповідно до положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, уточненнях до позовної заяви та додаткових поясненнях.

Представник відповідача 1 - ДПС у Львівській області в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Суд вважає, що відповідач 1 належним чином, в силу приписів ст.ст. 33-35 КАС України, повідомлений про час та місце розгляду справи і справу можливо розглядати у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.71 КАС України. Позиція відповідача наведена у письмовому запереченні на позовну заяву. Зазначає, що дії та рішення ДПС у Львівській області щодо призначення проведення фактичних перевірок відповідали вимогам податкового законодавства. Так, в оспорюваному наказі № 888 вказано підставу проведення фактичної перевірки з посиланням на норми Податкового Кодексу України (пп. 80.2.3, 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України) та зміст наказу складений згідно з Податковим Кодексом України. Позивач не надав суду доказів порушення відповідачем 1 встановлених законодавцем правил призначення та проведення перевірок, які б могли бути підставою для недопущення посадових (службових осіб) органу державної податкової служби до проведення фактичної перевірки. В разі, коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняти за результатами перевірки, а сукупність представлених суду доказів свідчить про підставність призначення та проведення перевірки. У зв'язку з чим, представник відповідача 1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача 2 заперечив проти позовних вимог з підстав, що є аналогічними вказаним відповідачем 1. Також, зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості та документи, які б підтверджували правильність транспортування та проведення експертизи (виклик зацікавлених осіб), відтак неправомірним буде приймати до уваги висновки експертизи від 15.03.2013 року, проведеної ДП «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма». У зв'язку з чим, представник відповідача 2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою службою у Львівській області на підставі пп.80.2.3, 80.2.6 п. 80 ст.80 Податкового кодексу України та службового допису начальника управління податкового контролю від 21.12.2012 року №75/22-3011, проведено фактичну перевірку АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2 щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 та інших нормативно-правових актів.

Перед початком проведення перевірки посадові особи відповідача 1 пред'явили та надали наказ голови ДПС у Львівській області № 888 від 21.12.2012 року «Про проведення фактичних перевірок».

Позивач посилається на те, що ні до проведення фактичної перевірки, ні під час її проведення, ні у день закінчення перевірки відповідач 1 не ознайомив позивача із письмовим зверненням покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення ним установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування, а також не надано пояснень чи документів, що підтверджують обставину, що стосувалася виявлення за результатами попередньої фактичної перевірки порушення законодавства, оскільки від дати складання акту за результатами попередньої фактичної перевірки на АЗС № 4 пройшло більше 12 місяців.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Загальні вимоги до порядку організації та проведення фактичних перевірок передбачені нормами статті 80 Кодексу.

Відповідно до п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3.);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп. 80.2.6.).

Судом встановлено, що відповідачем 1 було оформлено наказ № 888 від 21.12.2012 року «Про проведення фактичних перевірок», у якому було зазначено обставини, які спонукали проведення перевірки, зокрема у наказі міститься посилання на пп.80.2.3. та пп. 80.2.6. п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також вказано підставу для проведення перевірки - службовий допис начальника управління податкового контролю від 20.12.2012 року №75/22-3011.

Допуск посадових осіб органів державної податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України.

Так, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що посадові особи органу державної податкової служби не зобов'язані пред'являти платнику податків, у якого проводиться перевірка, інші документи, ніж вказані у п. 81.1 ст. 81 ПК України. Відтак, суд не приймає до уваги вищевказані твердження позивача.

Крім того, згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав своєчасно і в повному обсязі документи, зазначені у п. 81.1 ст. 81 ПК України, а також допустив посадових осіб ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС до проведення фактичної перевірки.

При проведенні фактичної перевірки, яка оформлена актом від 29.12.2012року № 1127/01/2230/37123376, встановлено, що автомобільний бензин марки А-95 ДСТУ 4063-2001 в кількості 4 172,61 л не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показниками «концентрація фактичних смол», не відповідає представленим до перевірки документам щодо походження бензину та власник якого не встановлений.

На вказаний бензин позивачем до перевірки представлено: журнал обліку надходжень нафтопродуктів АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 13.12.2012 року № 00000012107, сертифікат відповідності та паспорт від 08.11.2012 року на бензин автомобільний А-95, виданий «ПАТ «Укрнафта».

В процесі проведення перевірки, керуючись ст. 84 ПК України, ДПС у Львівській області прийнято рішення від 21.12.2012 року № 27343/10/22-3010/625 про проведення експертизи бензину А-95, що реалізується через АЗС за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2, та відібрано зразки продукції для лабораторного дослідження, про що складено акт від 21.12.2012 року № 0178. При проведенні лабораторного дослідження паливно-мастильних матеріалів, яке здійснене Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної України. Згідно із висновком Центрального митного управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, що скеровувався на адресу ДПС України надані на дослідження проби бензину А-95, в тому числі і ті, які були відібрані на АЗС № 4, не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні Технічні умови» за показниками «концентрація фактичних смол».

Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20.12.1997 року № 1442, приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо незалежно від масової частки сірки) згідно з товарно-транспортними накладними за наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності нафтопродукту чи свідоцтва про визнання відповідності, виданих у порядку, установленому законодавством.

Відповідно до п. 29 зазначеної Постанови забороняється приймати на АЗС нафтопродукти у разі невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів.

Аналогічні вимоги щодо приймання нафтопродуктів та їх якості встановлені положеннями спільного наказу Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і на підприємствах і організаціях України» від 20.05.08 № 281/171/578/155.

У зв'язку з цим, враховуючи висновки Центрального митного управлінням лабораторний та експертної роботи Державної митної служби України, за результатами фактичної перевірки встановлено, що в резервуарах із написом А-95, які розташовані на території АЗС знаходиться рідина із запахом бензину, яка не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показниками «концентрація фактичних смол» та яка фактично ТОВ «Влада Ойл» не оприбутковувалася.

Таким чином, на території АЗС № 4 знаходяться товарно-матеріальні цінності, які не належать ТзОВ «Влада Ойл», оскільки згідно документів представлених до перевірки оператором АЗС був прийнятий та оприбуткований бензин марки А-95. Інших документів про походження товарно-матеріальних і про їх власника до перевірки надано не було.

Відповідно до п. 94.7 ст. 97 ПК України, арешт майна може застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, законодавством, якщо їх власника не встановлено.

У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було в товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Про форми протоколу про тимчасове затримання майна» від 29.12.10 № 1239.

У зв'язку із отриманням матеріалів перевірки (лист ДПС у Львівській області від 29.12.2012 року № 27972/7/22-3009/656), в яких зафіксований факт виявлення майна, власник якого не встановлений у відповідності із вимогами п. 94.7 ст. 97 Податкового кодексу України та Постанови Кабіні України «Про затвердження форми протоколу про тимчасове затримання майна» від 29.12.2010 року працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС складено протокол про тимчасове затримання майна від 29.12.2012 року № 1.

Відповідно до п. 94.7 ст. 97 ПК України на підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення. Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи. У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону.

Керуючись зазначеними вимогами, на підставі протоколу про тимчасове затримання № 1 керівником податкового органу 29.12.2012 року прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна № 1, яке того ж дня вручено представнику ТзОВ «Влада Ойл».

У відповідності із вимогами наказу ДПА України «Про затвердження Порядку взаємодії між підрозділами державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави» від 24.12.2010 року № 1032 працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова ДПС за участю представника ТзОВ «Влада Ойл» складено акт опису та попередньої оцінки майна від 29.12.2012 року № 1. Крім цього, вказане майно передано на відповідальне зберігання ТзОВ «Влада Ойл» згідно договору від 29.12.2012 року та акту прийому-передачі.

Позивач 05.02.2013 року звернувся до суду із клопотанням про призначення судової експертизи у ДП УкрНДІНП «МАСМА» за адресою: м. Київ, пр. Палладіна, 46, при цьому надав 2 зразка продукції (арбітражні проби) - бензину А-95, що були відібрані 21.12.2012 року на АЗС № 4, один відібраний Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області для проведення експертизи в межах свої перевірки, а другий теж був відібраний Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області на прохання-звернення відповідача 1, та переданий його посадовим особам для проведення експертизи. Судом було задоволено клопотання, та перед експертом було поставлено наступні питання: чи відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» бензин автомобільний А-95 у 2- х пробах - зразках продукції, що був відібраний 21.12.2012р. на АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, 2, за усіма фізико-хімічними показниками, в тому числі концентрація фактичних смол (детальний перелік показників) та чи пальне - бензин автомобільний А-95 у 2- х пробах - зразках продукції, що був відібраний 21.12.2012р. на АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2, є якісним?

Згідно висновку експерта Іваночко І.І., що є працівником ДП УкрНДІНП «МАСМА», від 20.02.2013 року № 28 було отримано наступні результати:

1. бензин автомобільний А-95 у 2- х пробах - зразках продукції, що був відібраний 21.12.2012р. на АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2, відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за усіма фізико-хімічними показниками, в тому числі концентрація фактичних смол (детальний перелік показників).

2. пальне бензин автомобільний А-95 у 2-х пробах -зразках продукції, що був відібраний 21.12.2012р. на АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, 2, є якісним.

Суд бере до уваги те, що згідно з ч.5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відповідно до п.4.2.10 Наказу Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політки від 04.06.07 №271/121, згідно якого затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, проби нафти та/або нафтопродуктів, призначені для транспортування до випробувальної лабораторії, належать до небезпечних вантажів. Скляну тару з пробами нафти та/або нафтопродуктів (її місткість не має перевищувати одного літра) запаковують у міцні дерев'яні (пластмасові, металеві) ящики з кришками і гніздами на всю висоту тари з заповненням вільного простору негорючими м'якими поглинальними матеріалами. Стінки ящиків мають бути вищими за закупорені пляшки не менше ніж на 50 мм. За необхідності проби нафтопродуктів (за винятком світлих) можуть бути перевезені в металевих банках чи каністрах, які додатково запаковують у дерев'яні ящики. Маса брутто одного місця з пробами не має перевищувати 50 кг. Уся відповідальність за правильність внутрішньої упаковки і наслідки, пов'язані з недотриманням вимог до пакування проб, покладається на відправника.

Із висновку експертизи від 15.03.2013 року та протоколу випробувань не вбачається відомостей про те, хто здійснював транспортування арбітражної проби до м. Києва і чи дотримано вищевказані норми Наказу Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політки від 04.06.07 №271/121 при здійсненні транспортування небезпечного вантажу.

Крім цього, відповідно до п. 4.2.7 Наказу Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політки від 04.06.07 №271/121, у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором. Розкриття арбітражних проб здійснюється безпосередньо перед випробуваннями в присутності всіх зацікавлених сторін і оформлюється актом за формою N 15-НК. Вартість випробувань у нейтральній лабораторії сплачується ініціатором випробувань. Якщо результати випробувань нафти або нафтопродуктів у двох лабораторіях, вибраних за згодою сторін, відповідають умовам відтворюваності, передбаченим нормативним документом на метод випробування, то кінцевий результат визначається як середнє арифметичне цих результатів, якщо інше не зазначено нормативним документом на нафту або нафтопродукт або методом випробування. Якщо результати випробувань не відповідають умовам відтворюваності, залишок проби пломбується (опечатується) всіма зацікавленими сторонами зі складанням акта пломбування (опечатування) довільної форми. Випробування проби нафти або нафтопродукту продовжують у наступній нейтральній лабораторії до отримання результатів, що відповідають умовам відтворюваності з одним із раніше отриманих результатів.

Суд бере до уваги те, що в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення експертом ДП Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма» всіх зацікавлених осіб, які були присутні при пломбуванні арбітражних пломб про час та місце проведення випробувань.

Згідно з п. 4.2.11 вказаного Наказу, проби відібрані або оформлені з порушенням ДСТУ 4488 та пункту 4.2.6 цієї Інструкції, лабораторією на арбітражні випробування не приймаються.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості та документи, які б підтверджували правильність транспортування проб нафтопродуктів, представлених для проведення експертизи, суд не вправі приймати до уваги висновок експерта від 15.03.2013 року.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність оскаржуваних рішень та проведених дій.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.