Постанова № 32058053, 25.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року № 810/3205/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс Монтаж"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс Монтаж" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Стройсервіс Монтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ОСОБА_1." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" за період з 01.01.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт перевірки від 28.03.2013 № 196/22-3/33728848, та щодо визнання правочинів, укладених між підприємством ТОВ "Стройсервіс Монтаж" у 2011-2013 роках з ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" нікчемними, а також про зобов'язання вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки Позивача, оформленого Актом перевірки від 28.03.2013 № 196/22-3/33728848.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які укладені між ТОВ "Стройсервіс Монтаж" та його контрагентами, перевищивши при цьому свої повноваження. Позивач вважає, що податковий орган не наділений компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного та господарського законодавства, а тому посадові особи Броварської ОДПІ діяли всупереч вимогам чинного законодавства. В той же час, всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані в повному обсязі, відображені в податковому та бухгалтерському обліку.

Представник позивача 25 червня 2013 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс Монтаж" є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 09.08.2005 та взята на податковий облік в органах державної податкової служби за № 2577 від 10.08.2005, на момент перевірки перебувала на обліку в Броварській ОДПІ Київської області ДПС.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 15.03.2013 по 21.03.2013 на підставі направлення від 15.03.2013 № 250/22-3, виданого Броварською ОДПІ Київської області ДПС, посадовими особами згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до постанови начальника слідчого відділу ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС майора податкової міліції Бута Д.С. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Стройсервіс Монтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_1." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" за період з 01.01.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт перевірки від 28.03.2013 № 196/22-3/33728848 (далі - Акт перевірки).

Так, у вказаному Акті перевірки відповідач дійшов висновків про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди підряду є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Так, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ "Стройсервіс Монтаж" об'єктів оподаткування по операціях з отримання послуг від ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та по операціях з надання цих послуг ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" за період з 01.06.2012 по 31.01.2013.

Крім того, у висновках Акту перевірки зазначено про наступні порушення позивачем вимог законодавства, а саме:

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини є нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними правочини, здійснені ТОВ "Стройсевірс Монтаж" за період з 01.01.2011 по 31.01.2013 та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (надання робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України;

- правові взаємовідносини з підприємствами-постачальниками ТОВ "ОСОБА_1." на загальну суму 1487351 грн. та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" на загальну суму 5362761 грн. проводились без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків;

- правові взаємовідносини з підприємцями-покупцями ТОВ "БМК Тріада" на загальну суму 7866039 грн., ТОВ Агрофірма "Сади України" на загальну суму 277263 грн., ТОВ "К.А.Н. Строй" на загальну суму 64 289,50 грн., ТОВ "УНР ПІБ" на загальну суму 568 857,00 грн., ПП "Надія" на загальну суму 448 868,25 грн., ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" на загальну суму 25 124,00 грн. проводились без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Як встановлено судом, після складання Акту перевірки податковим органом в автоматизованій базі даних було відображено результати проведеного контрольного заходу та зменшено податкові показники позивача з кредиту та податкових зобов'язань за перевірений період.

Вважаючи дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Стройсевірс Монтаж" з контрагентами, неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" підрядних робіт та продажем вказаних робіт (послуг) ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс".

В Акті перевірки відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва здійснюється кримінальне провадження за фактом фіктивного підприємництва, шляхом придбання невстановленими особами (створення) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ "Метрос", ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "Ресурс Еко", ТОВ "Дівітіс", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "ТВК "Приваткомресурс", ТОВ "ІБК "Аркон" з метою прикриття незаконної діяльності по переводу безготівкових коштів в готівку, протиправного формування валових витрат та податкового кредиту, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ "Стройсервіс Монтаж" за рахунок проведення псевдорозрахункових операцій незаконно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати, які фактично "купують" у ТОВ "ОСОБА_1." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", тим самим незаконно занижують розмір податкових зобов'язань.

Так, допитаний в ході досудового слідства засновник директор ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" ОСОБА_3, пояснив що зареєстрував ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності, жодних поставок товарів (послуг), як директор вказаного підприємства не здійснював, первинних бухгалтерських, податкових, фінансово-господарських документів та податкової звітності не підписував.

Податковий орган у зв'язку з зазначеним вище прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "Стройсервіс Монтаж" здійснюються поза межами правового поля, що у свою чергу про не набуття належним чином їх цивільної право дієздатності, зазначені угоди є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними.

Податковий орган також дійшов до висновку, що операції з надання послуг по ланцюгу постачання ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" - ТОВ "Стройсервіс Монтаж" - ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" порушують ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Крім того, в обґрунтування встановлених під час перевірки порушень вимог чинного законодавства України податковий орган посилається на Акт перевірки ДПІ у м. Черкасах від 14.11.2012 №311/22-14/34503363, в якому не визнано право ТОВ "БМК Тріада" на формування валових витрат та на податковий кредит за квітень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Стройсервіс Монтаж" та "по ланцюгу постачання" з ТОВ "ОСОБА_1.".

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "ОСОБА_1." створені та здійснюють фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови недоотримання коштів державним бюджетом України, у зв'язку з чим правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "ОСОБА_1.", а також належним чином засвідчені копії договорів, актів приймання виконаних робіт, платіжних доручень, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Крім того, судом встановлено, що вказані послуги були придбані позивачем для виконання підрядних робіт для ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс", що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями договорів, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, які також були надані податковому органу на перевірку.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі послуг по договорам підряду та продажу цих послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс".

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку та копії яких долучені до матеріалів справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами перевірок, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Актах висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Також відповідачем не надано суду доказів визнання укладених позивачем правочинів недійсними у судовому порядку.

Крім того, посилання відповідача на частину першу статті 203, статтю 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За таких обставин суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ "Стройсервіс Монтаж" та його контрагентами, які зазначені в Акті перевірки від 28.03.2013 №196/22-3/33728848, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та порушують вимоги статей Цивільного та Податкового кодексів.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.

Під час складення акту перевірки від 28.03.2013 № 196/22-3/33728848 ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, в основу перевірки покладено висновки Актів перевірок інших податкових інспекцій.

Первинні документи, надані позивачем, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Таким чином, констатація порушення відповідачем при проведені вищевказаної перевірки норм Податкового кодексу, має наслідком неможливість використання її результатів, як таких що одержані з порушенням закону.

А відтак, відображення в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформації про результати перевірки позивача оформленого Актом перевірки від 28.03.2013 №196/22-3/33728848, є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача вилучити із вказаної автоматизованої системи інформацію, яку внесено на підставі вказаного Акту перевірки.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Стройсервіс Монтаж", а також коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в АС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі Акту перевірки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс Монтаж" - задовольнити.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Стройсервіс Монтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ОСОБА_1." та ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" за період з 01.01.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт перевірки від 28.03.2013 № 196/22-3/33728848.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених між підприємством ТОВ "Стройсервіс Монтаж" у 2011-2013 роках з ТОВ "ОСОБА_1.", ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "БМК Тріада", ТОВ Агрофірма "Сади України", ТОВ "К.А.Н. Строй", ТОВ "УНР ПІБ", ПП "Надія", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" нікчемними.

Зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки ТОВ "Стройсервіс Монтаж", оформленого Актом перевірки від 28.03.2013 № 196/22-3/33728848.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.