Ухвала суду № 32057739, 22.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р.Справа № 820/1918/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 820/1918/13-а

за позовом Приватного підприємства фірма "ІНЕКС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року адміністративний позов приватного підприємства фірма «ІНЕКС» до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь задоволено в повному обсязі.

Скасувано податкове повідомлення - рішення від 10.12.2012 року № 0001762220 про збільшення Приватному підприємству фірмі "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14749, 50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень п'ятдесят копійок), в тому числі 9833, 00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот тридцять три гривні) за основним платежем та 4916, 50 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень п'ятдесят копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувано податкове повідомлення - рішення від 10.12.2012 року № 0001772220 про збільшення Приватному підприємству фірмі "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15487, 50 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень п'ятдесят копійок), в тому числі 10325, 00 грн. (десять тисяч триста двадцять п'ять гривень) за основним платежем та 5162, 50 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнуто з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що розташована за адресою: 61121, м. Харків, вул. Світла, 5, код ЄДРПОУ 22705929) на користь Приватного підприємства фірми "ІНЕКС" (61050, м. Харків, проспект Московський, 47, кв. 15, код ЄДРПОУ 32134472) суму сплаченого судового збору в розмірі 302, 37 грн. (триста дві гривні 37 копійок).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.138,198 Податкового Кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Московському районі було здійснено перевірку відповідача за результатами якої було складено акт від 26.11.2012 № 3246/2220/32134472 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Фірма "Інекс" (код ЄДРПОУ 32134472) по взаємовідносинах із контрагентом з ТОВ "Альфа-Мед-2006" (код ЄДРПОУ 3461561) за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р.

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 10324,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року на суму 10325, 00 грн. та

- п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість в загальній сумі 9833, 00 грн. в тому числі за червень 2012 року в сумі 9833, 00 грн.

ППФ "ІНЕКС" до ДПІ у Московському районі були надіслані письмові заперечення №49 від 28.11.2012 р. на акт перевірки, на які ДПІ у Московському районі позивачу надана письмова відповідь № 10570/10/22/215-07 від 06.12.2012 р., згідно якої висновки, зроблені в акті перевірки, в частині порушень, на які підприємством надані заперечення, визнано правомірними та залишені без змін.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 року № 0001762220 про збільшення ППФ "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14749, 50 грн., в тому числі 9833, 00 грн. за основним платежем та 4916, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001772220 про збільшення ППФ "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15487, 50 грн., в тому числі 10325, 00 грн. за основним платежем та 5162, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На винесені податкові повідомлення - рішення позивачем було подано скаргу № 51 від 18.12.2012 р. на ім'я Голови Державної податкової служби у Харківській області.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС у Харківській області своїм рішенням № 717/10/10.2-17 від 15.02.2013 р. оскаржувані податкові повідомлення -рішення залишила без змін, а скаргу -без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом справи встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, носять характер суб»єктивних припущень та не підкріплені жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ "Альфа-Мед-2006", яке діє на підставі статуту, нова редакція якого зареєстрована 20.02.2012 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, є юридичною особою, що також підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 076026 від 20.10.2006 року, включене до ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 16123092 станом на 21.03.2013 року та є платником податків і зборів передбачених Податковим кодексу України, що зокрема підтверджується копією свідоцтва № 200028320 від 27.09.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Так, між ППФ "ІНЕКС" (довіритель) та ТОВ "Альфа-Мед-2006" (повірений) був укладений договір доручення № 100512 від 10.05.2012 року згідно п. 1.1. якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя та від його імені знайти замовників, які потребують в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладення договорів про надання охоронних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За правилами ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

За виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду в розмірі 59000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20%- 9833, 33 грн. (п. 5.1. договору), термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 8 договору).

На підставі вказаного договору позивачем ТОВ "Альфа-Мед-2006" було видано довіреність на його виконання.

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: рахунку-фактури №2205 від 22.06.2012 р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2205 від 22.06.2012 р., податкової накладної № 2205 від 22.06.2012 р., копіями платіжних доручень № 497 від 10.07.2012 р. та №492 від 06.07.2012 р., звіту повіреного від 22.06.2012 року, договору №30811 про надання послуг охорони між ППФ "ІНЕКС" та ЗАТ "Київстар" .

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Податкова накладна № 2205 від 22.06.2012 р., що виписана позивачу ТОВ "Альфа-Мед-2006", включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних червня 2012 р..

Як встановлено в акті перевірки ППФ "ІНЕКС" по взаємовідносинах з ТОВ "Альфа-Мед-2006" за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. задекларувало податкового кредиту в загальній сумі 9833, 00 грн.

В свою чергу, як вбачається із копії акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 716/2204/34631561 від 10.08.12 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альфа-Мед-2006" (код ЄДРПОУ 34631561) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року по червень 2012 р.", ТОВ "Альфа-Мед-2006" віднесло суму ПДВ в розмірі 9833, 33 грн. до податкових зобов'язань червня 2012 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що договір був складений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Матеріалами справи доведено, що усі витрати позивача з придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, ТОВ "Альфа-Мед-2006" на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на момент складання на адресу позивача податкових накладних та час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акти інших податкових органів, які не є первинними документами.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення ППФ "ІНЕКС" збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин, суд першої інстанції законно прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем суми 49165 грн. у другому кварталі 2012 року до складу валових витрат та 9833 грн. до складу податкового кредиту червня 2012 року по господарським операціям із ТОВ "Альфа-Мед-2006".

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.138,198 Податкового Кодексу України та вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 820/1918/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2013 р.