Постанова № 32057464, 17.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2013 року № 826/6106/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду за виконавчим листом № 5/355 виданим 30 березня 2009 року, неправомірними;

- скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про накладання штрафу від 11 березня 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06 червня 2013 року адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування незаконності спірного рішення зазначив, що стороною у виконавчому провадженні є Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, натомість, спірну постанову про накладання штрафу винесено відносно Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, яка не є правонаступником Печерська районна у місті Києві державна адміністрація та не є Боржником за виконавчим провадженням № ВП 30933572.

Представник відповідача у судове засідання 06 червня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На вимогу суду, надано завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № ВП 30933572.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, суд, враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначаються статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджуючи питання підсудності адміністративної справи, суд зазначає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Враховуючи, що позивач не є стороною виконавчого провадження, оскаржує дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № ВП 30933572, відкритого на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №5/355 від 30 березня 2009 року про зобов'язання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації прийняти рішення (розпорядження) про перебування ОСОБА_2 на квартирній черзі з 28 червня 2000 року та у черзі першочерговиків з 05 серпня 2003 року, дана адміністративна справа належать до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва.

Досліджуючи питання строку звернення до адміністративного суду, який визначений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що адміністративний позов Печерської районної в місті Києві державної адміністрації подано без порушень 10-ти денного строку, оскільки спірне рішення отримано позивачем 12 квітня 2013 року, а адміністративний позов направлено до суду 22 квітня 2013 року (відповідно до відмітки поштового відділення).

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження дій та постанови Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішень суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 26 січня 2012 року Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30933572 відповідно до виконавчого листа № 5/355, виданого 30 березня 2009 року Окружним адміністративним судом міста Києва, якою боржника зобов'язано в семиденний строк з дня винесення вказаної постанови добровільно виконати рішення суду.

Супровідним листом підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26 січня 2012 року № 777/2 зазначена постанова надіслана на адресу позивача та отримана останнім 01 березня 2012 року за вх. № 1486/11, що підтверджується вхідним штемпелем Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

Листом від 06 березня 2012 року № 1486/1/12 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила відповідача про необхідність вжиття відповідачем заходів по приведенню виконавчого листа № 5/355, виданого 30 березня 2009 року Окружним адміністративним судом міста Києва, у відповідність до пункту 3 частин 1 статті 18 названого Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не є належним боржником по відкритому виконавчому провадженню № 30933572.

17 квітня 2012 року відповідачем на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію штрафу у розмірі 680 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року в адміністративній справі № 2а-6679/12/2670 за позовом печерської районної в місті Києві державної адміністрації до головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві С.С. Крайчинського про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладання штрафу від 17 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. по накладенню на Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 37401206) штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду за виконавчим листом № 5/355, виданим 30.03.2009р. Окружним адміністративним судом міста Києва. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 17 квітня 2012 року ВП № 30933572.

У подальшому, 11 березня 2013 року № 777/2 Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано позивача у строк до 18 березня 2013 року повідомити про виконання виконавчого листа № 5/355 від 30 березня 2009 року Окружного адміністративного суду міста Києва у відповідності до резолютивної частини постанови.

При цьому, постановою Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 11 березня 2013 року накладено штраф на Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію у розмірі 680, 00 грн.

Станом на момент звернення до суду із відповідним позовом, виконавче провадження ВП № 30933572 закінчено (постанова від 21 травня 2013 року), оскільки виконавчий лист виконано, про що повідомлено позивачем Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві листом від 29 квітня 2013 року № 105/01-2835/1 у відповідь на вимогу державного службовця від 11 березня 2013 року № 777/2.

Обґрунтовуючи правову позицію, позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує його права, оскільки штраф органу державної виконавчої служби накладено на неналежного Боржника у виконавчому провадженні, оскільки Боржником згідно виконавчого листа є Печерська районна у місті Києві державна адміністрація.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-IV «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 606-IV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 8 Закону № 606-IV визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, зокрема, Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Як вже зазначалось, що спірне виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 5/355, виданого 30 березня 2009 року Окружним адміністративним судом міста Києва, в якому боржником визначено Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Слід звернути увагу, що задовольняючи позовні вимоги, суд в межах адміністративної справи № 2а-6679/12/2670 за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві С.С. Крайчинського про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладання штрафу від 17 квітня 2012 року (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року в адміністративній справі № 2а-6679/12/2670 набрала законної сили) встановив, що на момент видачі виконавчого листа на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2008 року у справі № 5/355 юридичної особи "Печерська районна в місті Києві державна адміністрація" не існувало, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06 березня 2012 року на запит № 13253736, згідно якого Печерська районна в місті Києві державна адміністрація зареєстрована 31 жовтня 2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи 37401206.

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація утворена з 31 жовтня 2010 року відповідно до пункту 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09 вересня 2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" від 30 вересня 2010 року № 787 (далі по тексту - розпорядження № 787).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18 червня 2012 року на електронний запит № 14072522, датою державної реєстрації Печерської районної у місті Києві державної адміністрації є 01.08.2001р., ідентифікаційний код юридичної особи 26077508. Стан юридичної особи: в стані припинення підприємницької діяльності.

Так, рішенням Київської міської ради "Про питання організації управління районами в місті Києві" від 09 вересня 2010 року № 7/4819 вирішено припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районних в місті Києві рад, зокрема, Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію.

При цьому, вищезазначеним рішенням Київської міської ради правонаступника ліквідованого органу не визначено, тому Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не є правонаступником Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки згідно чинного законодавства відносини з припинення юридичних осіб шляхом ліквідації не передбачають правонаступництва, а тому позивач не може бути боржником в рамках виконавчого провадження № 30933572.

Суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року в адміністративній справі № 2а-6679/12/2670 відповідачу вже зазначалось, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не є Боржником за виконавчим провадженням, відкритим на виконання виконавчого листа № 5/355, виданого 30 березня 2009 року Окружним адміністративним судом міста Києва, тому накладання на останнього штрафу є неправомірним.

Відповідно до статті 75 Закону № 606-IV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону № 606-IV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Дослідивши матеріали спірного виконавчого провадження, судом, доказів заміни сторони виконавчого провадження, зокрема, Печерської районної у місті Києві державної адміністрації на Печерську районну в місті Києві держану адміністрацію, не встановлено, також, відповідачем доказів звернення до відповідно суду із заявою про заміну неналежного боржника - не надано.

З урахуванням того, що позивач не є правонаступником Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, не є стороною у спірному виконавчому провадженні, накладання штрафу на останнього на підставі статті 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірним, тому постанова про накладання штрафу від 11 березня 2013 року підлягає скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація хоч і не є правонаступником ліквідованого органу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, але виконує аналогічні функції та наділена тотожними повноваженнями, про що свідчить прийняття розпорядження Печерською районною в місті Києві державною адміністрацію від 12 листопада 2012 року № 598 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2008 року у справі № 5/355, тому, належним дотриманням приписів Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем було б звернення до відповідного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та подальше вчинення виконавчих дій із визначенням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації боржником у виконавчому провадженні № ВП 30933572.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Печерської районної в місті Києві державної адміністрації підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити.

2. Визнати дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду за виконавчим листом № 5/355 виданим 30 березня 2009 року, неправомірними.

3. Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про накладання штрафу від 11 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда