Постанова № 32056624, 25.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. 14 год.00 хв.Справа № 821/2288/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

за участю: секретаря - Багненко Т.В.,

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Мартинюк Ю.С., Шеремет О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.05.2013 року №198-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, облдержадміністрація, ОДА) про скасування розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.05.2013 року №198-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити. Пояснила, що 28.05.2013р. її звільнено з посади головного спеціаліста юридичного управління апарату Херсонської обласної державної адміністрації, згідно з п.4 ст.40 КЗпП України (прогули без поважних причин). Наказ вважає незаконним, оскільки причини відсутності на робочому місці 7 та 8 травня є поважними і пов'язані з втратою працездатності, що підтверджуються наданими відповідачу та суду документами. Щодо відсутності на робочому місці 13 травня 2013 року зазначила, що 30.04.2013 року нею особисто було подано безпосередньому керівнику - начальнику юридичного управління заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, але чи було видано розпорядження про надання відпустки на цей день їй не відомо.

Представники відповідача проти позову заперечували, пояснили, що оскаржуване розпорядження є законним. При прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 було дотримано вимог КЗпП України, встановлено та доведено факт прогулу без поважних причин 7, 8 та 13 травня 2013 року.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 21.06.2011 року № 295-ос ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста юридичного відділу облдержадміністрації. Розпорядженням від 25.01.2013 року № 18-ос позивача переведено на посаду головного спеціаліста юридичного відділу юридичного управління апарату облдержадміністрації.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 28.05.2013 року № 198-ос "Про звільнення ОСОБА_1." позивача звільнено з 28.05.2013 року за п. 4 ст. 40 КЗпП (прогул без поважних причин).

Підставою для звільнення стала доповідна записка заступника начальника юридичного управління апарату обласної державної адміністрації-начальника юридичного відділу Мартинюк Ю.С. від 16 травня 2013 року про те, що головний спеціаліст юридичного відділу юридичного управління апарату обласної державної адміністрації ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у приміщенні Херсонської обласної державної адміністрації 07, 08 та 13 травня 2013 року.

У телефонній розмові 6 та 7 травня 2013 року ОСОБА_1 повідомила свого безпосереднього керівника, що захворіла і буде перебувати на лікарняному з 07 травня 2013 року.

До виконання службових обов'язків позивач приступила 14.05.2013 року, а 15.05.2013 року на підтвердження підстав відсутності на робочому місці 7 та 8 травня 2013 року надала довідку, яка видана 07.05.2013 року медичним центром "Довіра" м. Києва із зазначенням діагнозу "Пошкодження зв'язок лівого гомілковостопного суглоба", а також документ щодо ренгенообстеження грудного відділу хребта від 10 травня 2013 року. Інших документів, крім зазначених вище, позивачем надано не було.

В судовому засіданні позивач на питання суду щодо причин відсутності лікарняного пояснила, що відмовилась від пропозиції лікаря медичного центру "Довіра" щодо його відкриття, оскільки їй ніде було проживати у м. Києві 5-7 днів, протягом яких лікарем було рекомендовано постільний режим. Тому отримала довідку та 9 травня вибула до м. Херсона.

Суд критично відноситься до таких пояснень позивача, оскільки 10.05.2013 року вона відвідала лікарню у м. Херсоні за місцем проживання, перебувала на прийомі лікаря-терапевта та зробила рентгенографію хребта. Але позивачка не надала суду доказів звернення до лікаря - травматолога, щодо травми отриманої в м. Києві, з метою отримання документів які б могли підтвердити поважність її відсутності на роботі та визначення можливої дати повернення до виконання службових обов'язків.

При дослідженні вищезазначеної довідки медичного центру у відповідача виникли сумніви щодо легітимності вказаного документа, внаслідок чого позивачу безпосереднім керівником було запропоновано надати документ, оформлений належним чином, який би підтверджував поважність причин відсутності на роботі, та надати свої пояснення щодо причин відсутності у письмовому вигляді.

На що позивач усно повідомила, що перебувала у м. Києві, з її слів довідка медичного центру підтверджує поважність причин відсутності на робочому місці 7 травня 2013 року.

Доказів щодо причин відсутності 8 травня 2013 року позивач не надала і повідомила, що листок непрацездатності вона не оформлювала.

В судовому засіданні позивач пояснила, що оскільки у довідці лікарем зазначено постільний режим 5-7 днів, вважає, що це є доказом того, що вона не могла самостійно пересуватись та бути на робочому місці 08.05.2013р.

Як слідує з досліджуємої довідки та пояснень позивачки, медична допомога їй в м. Києві не надавалась, а лише надані консультації, що є свідченням того, що вона самостійно рухалась без сторонньої допомоги і не потребувала госпіталізації чи медичної допомоги з метою покращення її становища. В довідці не зазначено ступінь отриманої травми та обмежень щодо пересування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач без наявності поважної причини була відсутня на робочому місці 08 травня 2013 року.

В той же час, суд погоджується з твердженням ОСОБА_1, що довідка від 07.05.2013 року є підтвердженням наявності обґрунтованих обставин її відсутності на роботі 07.05.2013 року, оскільки поважною причиною відсутності працівника на роботі є його тимчасова непрацездатність, підтверджена в установленому порядку медичними документами: листком непрацездатності чи відповідною довідкою, виданими лікувальною установою чи медичним працівником.

Щодо відсутності 13.05.2013 року на робочому місці позивач пояснила, що 30 квітня 2013 року для вирішення особистих питань написала заяву про надання відпустки строком на один день за власний рахунок. Заяву передала начальнику відділу на погодження, начальник відділу не заперечувала та надала згоду.

11 травня 2013 року вона зателефонувала начальнику відділу на мобільний телефон з метою нагадати про те, що в понеділок 13.05.2013 року знаходиться у відпустці.

Однак, відповідно до ст. 26 Закону України "Про відпустки" за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Тобто, для надання відпустки без збереження працівник повинен написати на ім'я керівника заяву з проханням надання йому відпустки без збереження заробітної плати з зазначенням причини та тривалості. Надання працівникові такої відпустки оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстав надання такої відпустки та її тривалості. Обов'язковою умовою при оформленні такої відпустки є згода сторін.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, безпосереднім керівником позивача була надана попередня згода на надання відпустки 13.05.2013 року, але з обов'язковою умовою подання позивачем відповідної заяви. Як стверджує позивач, така заява була подана 30.04.2013 року, тому вона вважала, що на законних підставах відсутня на робочому місце. Однак, начальник юридичного відділу наполягає на тому, що заява була подана лише 15.05.2013 року, розпорядження голови облдержадміністрації про надання ОСОБА_1 відпустки не видавалось.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 щодо відсутності підстав вважати 13.05.2013 року прогулом. Так, як зазначалось вище, необхідною умовою надання відпустки без збереження заробітної плати є угода між працівником та власником або уповноваженим ним органом оформлена відповідною заявою та наказом роботодавця. Як встановлено судом, згода на відпустку на 13.05.2013р. була отримана позивачем усно від керівника відділу, в той час як призначена ОСОБА_1 на посаду розпорядженням голови ОДА, отже лише за погодженням голови облдержадміністрації та при наявності розпорядження (з обов'язковим ознайомленням), позивач мала право вважати отримання погодження на перебування у відпустці за власний рахунок.

За таких обставин суд приходить до висновку, що 13 травня 2013 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин.

Суд не бере до уваги медичні документи за 13.05.2013 року, надані позивачем, оскільки жоден з них не вказує на втрату працездатності на цей період.

Приймаючи рішення по даній справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

Стаття 36 Кодексу законів про працю України встановлює підстави розірвання трудового договору в тому числі з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п.4). Згідно ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) працівника без поважних причин (п.4).

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р. прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Якщо причина відсутності на роботі не є поважною, у роботодавця з'являються підстави для звільнення працівника за прогул.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1, що підтверджується: доповідною запискою від 16.05.2013р. та службовими записками начальника юридичного відділу Мартинюк Ю.С. від 7, 8 та 13 травня 2013 року на ім'я першого заступника голови облдержадміністрації, актом про відсутність позивача на робочому місці від 16.05.2013 року, пояснювальною запискою ОСОБА_1 від 15.05.2013 року, поданням першого заступника голови облдержадміністрації первинній профспілковій організації апарату Херсонської ОДА від 21.05.2013 року № 12-3722/0/8-13/25/12, протоколом засідання профспілкового комітету від 21-22 травня 2013 року № 20, яким надано згоду на звільнення ОСОБА_1, на якому вона також була присутня та надавала пояснення, табелем обліку робочого часу за період з 01.05. по 31.05.2013 року.

Щодо посилання позивача на неправомірність заповнення трудової книжки кадровою службою суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до підпункту 16 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 року № 912 "Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади" встановлено, що кадрова служба органу виконавчої влади здійснює роботу, пов'язану із заповненням, обліком і зберіганням трудових книжок та особових справ (особових карток) працівників.

Отже, дії уповноваженої особи - начальника відділу кадрової роботи апарату обласної державної адміністрації щодо внесення запису про звільнення позивача до трудової книжки та засвідчення його підписом та печаткою такими, що відповідають чинному законодавству України, оскільки Типовим положенням визначено обов'язок заповнення трудових книжок саме кадровою службою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами поважність відсутності на робочому місці 8 та 13 травня 2013 року, а тому у відповідача були підстави для звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Керуючись ст.ст. 8, 9 12, 19, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Херсонської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.05.2013 року № 198-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 червня 2013 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 12.3