Постанова № 32056605, 27.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року № 2а-264/08/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства (надалі ДВАТ) «Шахта «Надія» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ДВАТ «Шахта «Надія» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000454150/0 від 30.05.2008 року, прийнятого ДПІ у Сокальському районі Львівської області.

У відповідності до вимог ст.52 КАС України, судом здійснено заміну первинного відповідача на належного відповідача - ДПІ у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати цих податків за визначений ним у платіжних документах період і це виключає застосування штрафних санкцій на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Також, обставини неправомірності зміни призначення платежу органом державної податкової служби встановлено судовим рішенням. Крім того, позивач вважає, що в даному випадку належить застосувати строки передбачені підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 згаданого Закону.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що Закон Україрни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не дає права платнику податків, який має податковий борг, самостійно визначати напрямок зарахування коштів до бюджету, а саме спочатку погашати податкові зобов'язання, що мають пізніші граничні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкового боргу з більш ранніми термінами погашення. А відтак, продовжує відповідач, ним правомірно було застосовано штрафні санкції до платника податків за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДВАТ «Шахта «Надія» за період з 04.05.2005 року по 29.04.2008 року, ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено акт від 16.05.2008 року за №437/150/00178175 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 року за №000454150/0, яким, на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 1070 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 994963 грн. 00 коп., застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 497481 грн. 50 коп.

Як вбачається з акта перевірки, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 994963 грн. 00 коп., визначений в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень та квітень 2005 року, сплачено протягом березня - квітня 2008 року.

В матеріалах справи наявні зазначені в акті перевірки декларації, які підтверджують виникнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-III (чинного на момент виникнення податкового боргу), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за №788 від 29.04.2008 року на суму 780615 грн. 00 коп., квитанція №53 від 28.03.2008 року на суму 495 грн. 00 коп., платіжне доручення №573 від 27.03.2008 року на суму 1252627 грн. 00 коп., платіжне доручення №574 від 27.03.2008 року на суму 197373 грн. 00 коп., за №731 від 17.04.2008 року на суму 19354 грн. 50 коп., від 29.04.2008 року за №788 на суму 780615 грн. 00 коп., за №624 від 08.04.2008 року на суму 300000 грн. 00 коп. (виписка з рахунку) в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за січень 2008 року», «ПДВ за березень 2008 року», «ПДВ та штрафні санкції згідно рішення…».

Однак, органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.

Як передбачено підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-III (чинного на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 ст. 7 даного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень та квітень 2005 року, належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. „а" підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Отже, суд вважає, що оскільки чинним на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень та квітень 2005 року законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, зарахував сплачену позивачем суму коштів в розмірі 994963 грн. 00 коп. в погашення податкового боргу за вказаний період.

Також, в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 31.03.2005 року за №506 на суму 13500 грн. 00 коп. та за №505 на суму 5500 грн. 00 коп. в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за березень 2005 року».

Обставини протиправності зміни органом державної податкової служби призначення платежів від 31.03.2005 року встановлено постановою Господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року у справі №28/55А, яка набрала законної сили.

Інших доказів, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в підтвердження обставин правильності визначення штрафу відповідачем не надано.

Також, не підлягають застосуванню, в даному випадку, строки передбачені підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки перебіг згаданого строку пов'язується з моментом сплати суми податкового боргу у відповідності до підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 497481 грн. 50 коп., а тому позов підлягає задоволенню.

Також, суд, у відповідності до вимог ст.162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 року за №000454150/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія», що знаходиться за адресою Львівська область, Сокальський район, с.Сілець (код ЄДРПОУ 00178175) 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 червня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк