Постанова № 32055650, 20.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6554/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.,

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю:

представника позивача - Білоус Ю.І. (за довіреністю);

представника відповідача - Хлопко В.Ф. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Ілмарк» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Ілмарк» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій ДПІ у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000932200 від 26 червня 2012 року та № 0000942200 від 26 червня 2012 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Ілмарк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №951/22-0302/35873171 від 12.06.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 55905 грн. та порушення п.1.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47380 грн. (у тому числі в розрізі податкових періодів).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0000932200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47380 грн. (за основним платежем) та у розмірі 66 грн. (за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) за порушення п.1.3 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0000942200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 55905 грн. (за основним платежем) та у розмірі 62 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дії відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки є неправомірними, оскільки згідно з актом перевірки вона проводилась на підставі п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, що передбачає проведення перевірки лише за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. При цьому, позивач посилається на те, що отримавши запит від ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС за №2332/10/23-0404 від 13.04.2012 року щодо надання копій документів про включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з підприємством ТОВ «Дельта Плюс Юг», 23.04.2012 року надало до ДПІ у м. Іллічівську завірені копії документів, включених до податкового кредиту сум ПДВ по ТОВ «Дельта Плюс Юг», що підтверджується супровідним листом. Отже, за таких обставин, на думку позивача, перевірка проводилась без наявності підстав, встановлених чинним законодавством України, у зв'язку із відсутністю порушення, визначеного пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. При цьому позивач також звертає увагу суду на те, що перевірка проводилась, в тому числі, на підставі ст.79 Податкового кодексу України, яка визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, в той час, коли посадовими особами ДПІ у м. Іллічівську проведено документальну виїзну перевірку ПП «Ілмарк». Крім того, як стверджує позивач, направлення на перевірку №01-045/263, 01-045/264 від 28.05.2012 року вручені директору тільки 29.05.2012 року, а не 28.05.2012 року, як зазначено в акті перевірки. Разом з цим позивач зважає на те, що копія наказу ДПІ у м. Іллічівську від 28.05.2012 року №167 вручена під розписку директору ПП «Ілмарк» лише 29.05.2012 року, тобто у день проведення перевірки. Таким чином, на думку позивача, посадові особи ДПІ у м. Іллічівську не мали законних підстав розпочинати перевірку позивача з 28.05.2012 року, до вручення копії наказу, чим, в свою чергу, грубо порушили норми діючого законодавства та перевищили свої службові повноваження.

За таких обставин позивач вважає, що перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.156-164), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повність, оскільки ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС в ході проведення перевірки ПП «Ілмарк», з урахуванням матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, податкових, бухгалтерських та інших документів правомірно зроблені висновки про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 55905 грн. та про порушення позивачем п.1.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 47380 грн. (у тому числі в розрізі податкових періодів). Таким чином, відповідач вважає що винесені податкові повідомлення-рішення за порушення податкового законодавства є правомірними. Також, відповідач зазначив, що перевірка ПП «Ілмарк» була проведена у відповідності до вимог діючого законодавства, а вручення наказу у день перевірки до її початку не є порушенням порядку її проведення у розумінні ст.78 ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, письмових поясненнях (т.1 а.с.153-155, т.2 а.с.5-6,179-183) та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Ілмарк» (надалі - ПП «Ілмарк») зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 22.04.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.9).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Іллічівську Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ПП «Ілмарк» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100115473 (т.1 а.с.10) та платником податку на прибуток, що підтверджується п.2.4, пп.2.4.1, пп.2.4.2 акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 28.05.2012 року №01-045/263 та №01-045/264, наказу ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 28.05.2012 року №167 (т.1 а.с.70-72, 221-223) та відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС з 29.05.2012 по 05.06.2012 року проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Ілмарк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС складено акт №951/22-0302/35873171 від 12.06.2012 року із додатками до нього (т.1 а.с.12-64), яким встановлено порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 55905 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року - 30 грн., 4 квартал 2010 року - 214 грн., 1 квартал 2011 року - 24178 грн., 2 квартал 2011 року - 31291 грн., 3 квартал 2011 року - 192 грн. та встановлено порушення позивачем п.1.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47380 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів: листопад 2009 року - 24 грн., січень 2010 року - 15 грн., лютий 2010 року - 14 грн., березень 2010 року - 12 грн., квітень 2010 року - 83 грн., травень 2010 року - 47 грн., жовтень 2010 року - 65 грн., лютий 2011 року - 5600 грн., березень 2011 року - 14143 грн., квітень 2011 року - 6970 грн., травень 2011 року - 7182 грн., червень 2011 року - 13058 грн., липень 2011 року - 167 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0000932200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47380 грн. (за основним платежем) та у розмірі 66 грн. (за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) за порушення п.1.3 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.187.1 ст.187, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0000942200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 55905 грн. (за основним платежем) та у розмірі 62 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (т.1 а.с.65-66).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Ілмарк» скористалось досудовим порядком оскарження та звернулось із відповідною скаргою від 10.07.2012 року до Державної податкової служби в Одеській області (т.1 а.с.235-237). 07.08.2012 року за № 21051/10/10-2007 Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення про продовження строку розгляду первинної скарги (т.1 а.с.238). Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 29.08.2012 року за № 23310/10/10-2007 державна податкова служба в Одеській області залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 26.06.2012 року №0000942200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 55905 грн. та штрафних (фінансових) санкцій із вказаного податку на суму 62 грн. та № 0000932200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47380 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з вказаного податку на суму 66 грн., а первинну скаргу представника ПП «Ілмарк» Білоус Ю.І. - без задоволення (т.1 а.с.239-246).

Позивач не погоджуючись з рішенням Державної податкової служби в Одеській області про результати розгляду первинної скарги, звернувся із повторною скаргою від 11.09.2012 року до Державної податкової служби України (т.1 а.с.247-250).

05.10.2012 року за №3098/0/61-12/10-2115 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги, відповідно до якого залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 26.06.2012 року №0000942200 та № 0000932200 з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (т.1 а.с.251-253).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, а також вважаючи, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення та дії ДПІ у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток та вимог п.1.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся.

Так в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, податкових, бухгалтерських та інших документів, встановлено, що у періоді, що перевірявся, між ТОВ «Дельта Плюс Юг» та ПП «Ілмарк» укладено договір від 01.02.2011 року, ТОВ «Дельта Плюс Юг» виписано акти на послуги по ремонту комп'ютерної техніки та податкові накладні, перелік яких наведено на сторінках 2-3,19 акту перевірки. Крім того, в акті зазначається, що ТОВ «Дельта Плюс Юг» виписано видаткові та податкові накладні на поставку картриджів, моніторів, системних блоків та інше, перелік яких наведено на сторінці 3,19 акту перевірки.

При цьому, відповідач зазначає, що аналізом наданих до перевірки бухгалтерських та первинних документів (угоди, податкові, видаткові накладні, регістри бухгалтерського обліку) ПП «Ілмарк» встановлено відсутність товарно-транспортних накладних на поставку ТМЦ (офісної техніки, картриджів, моніторів, системних блоків та інше) та договорів на отримання транспортних послуг від сторонніх організацій; відсутність складів та транспортних засобів на балансі підприємства, відсутність інших документів, що підтверджують факт перевезення товару та за якими відбувався би рух товару від продавця до покупця, а також документи, що підтверджують прийняття ТМЦ, а саме, журнали реєстрації довіреностей, що в свою чергу підтверджує невиконання факту умов поставки ТМЦ від ТОВ «Дельта Плюс Юг» до покупця продукції ПП «Ілмарк». Посилаючись на викладене, з урахуванням положень п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, відповідач в акті зазначає, що у ПП «Ілмарк» відсутнє право на формування валових витрат по операціях із ТОВ «Дельта Плюс Юг», оскільки ПП «Ілмарк» на порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України включило до складу показника у рядку 05 Декларації «Витрати операційної діяльності» суму у розмірі 232140 грн., обчислену з вартості товарів, послуг, придбаних у ТОВ «Дельта Плюс Юг» без підтвердження необхідними первинними документами бухгалтерського обліку та використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено.

Разом з цим, в акті зазначається, що оскільки операції купівлі-продажу з постачальником ТОВ «Дельта Плюс Юг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», тому ТОВ «Дельта Плюс Юг» безпідставно виписувались податкові накладні на поставку товарів, послуг покупцям, у тому числі, ПП «Ілмарк», у лютому-червні 2011 року на суму ПДВ 46829 грн. Таким чином, на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПП «Ілмарк» безпідставно сформовано податковий кредит у лютому-червні 2011 року на суму ПДВ 46829 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Дельта Плюс Юг».

Також, як вбачається з акту перевірки, під час перевірки відповідачем взято до уваги отриманий від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС акт від 29.02.2012 року №655/23-5/37113986 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дельта Плюс Юг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень 2011 року» (т.1 а.с.225-228), відповідно до висновків якого, встановлено, що ТОВ «Дельта Плюс Юг» здійснювало діяльність відмінну від основного виду діяльності, заявленого при реєстрації; згідно отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси інформації, за підприємством не встановлено основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів. Враховуючи вищевикладене, за відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності, встановлено, що підприємство ТОВ «Дельта Плюс Юг» має ознаки «податкової ями».

Крім того, в п.3.1.1 «Валовий дохід» акту перевірки зазначено, що на порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Ілмарк» до складу валового доходу по рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт,послуг)» не було включено вартість фактично наданих послуг у сумі 975 грн. по операціям з ТОВ «Мілленіум»: у листопаді 2009 року у розмірі 120 грн. (ПДВ - 24 грн.); у січні 2010 року у розмірі 70 грн. (ПДВ - 15 грн.); у лютому 2010 року у розмірі 70 грн. (ПДВ - 14 грн.); у березні 2010 року у розмірі 60 грн. (ПДВ - 12 грн.); у квітні 2010 року у розмірі 415 грн. (ПДВ - 83 грн.); у травні 2010 року у розмірі 235 грн. (ПДВ - 47 грн.).

Також, в акті зазначено, що на порушення п.135.1, п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, ПП «Ілмарк» до складу валового доходу по рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт,послуг)» не було включено вартість фактично наданих послуг у сумі 1455 грн., а саме по операціям з: ПП «Центуріон-2007» у травні 2011 року у розмірі 620 грн. (ПДВ - 124 грн.); ТОВ «Еліт теніс клаб» у липні 2011 року у розмірі 835 грн. (ПДВ - 167 грн.).

У розділі 3.2.1 «Податкові зобов'язання» акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, що ПП «Ілмарк» не віднесло до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми податку на додану вартість, а саме:

- у листопаді 2009 року не віднесло до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ТОВ «Мілленіум» у сумі 24 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» у листопаді 2009 року становить 343,96 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» у розмірі 320 грн., різниця становить 23,96 грн.;

- у січні 2010 року не віднесло до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ТОВ «Мілленіум» у сумі 15 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» у січні 2010 року становить 335,49 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ по операціях з ТОВ «Мілленіум» суму у розмірі 320 грн., різниця становить 15,49 грн.;

- у лютому 2010 року не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ТОВ «Мілленіум» у сумі 14 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» у лютому 2010 року становить 334,05 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» суму у розмірі 320 грн., різниця становить 14,05 грн.;

- у березні 2010 року не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ТОВ «Мілленіум» у сумі 12 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» у березні 2010 року становить 331,87 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» суму у розмірі 320 грн., різниця становить 11,87 грн.;

- у квітні 2010 року не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ТОВ «Мілленіум» у сумі 83 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» у квітні 2010 року становить 1082,76 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» суму у розмірі 999,42 грн., різниця становить 83,34 грн.;

- у травні 2010 року не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ТОВ «Мілленіум» у сумі 47 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» у травні 2010 року становить 366,5 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ при операціях з ТОВ «Мілленіум» суму у розмірі 320 грн., різниця становить 46,50 грн.;

- у травні 2011 року не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ПП «Центуріон-2007» у сумі 124 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ПП «Центуріон-2007» у травні 2011 року становить 124 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ при операціях з ПП «Центуріон-2007» суму у розмірі 0 грн., різниця становить 124 грн.;

- у липні 2011 року не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з ТОВ «Еліт Теніс Клаб» у сумі 167 грн. За даними обліку підприємства сума податкових зобов'язань з ПДВ при операціях з ТОВ «Еліт Теніс Клаб» у липні 2011 року становить 333,34 грн., натомість ПП «Ілмарк» задекларовано у додатку 5 Декларації з ПДВ при операціях з ТОВ «Еліт Теніс Клаб» суму у розмірі 166,67 грн., різниця становить 166,67 грн.

Таким чином, на порушення на порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України ПП «Ілмарк» у перевіряємому періоді занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 486 грн., в тому числі по періодам: листопад 2009 року - 24 грн., січень 2010 року - 15 грн., лютий 2010 року - 14 грн., березень 2010 року - 12 грн., квітень 2010 року - 83 грн., травень 2010 року - 47 грн., травень 2011 року - 124 грн., липень 2011 року - 167 грн.

Також у розділі 3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки, окрім вже наведеного судом порушення по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Дельта Плюс Юг», зазначено, що ПП «Ілмарк» віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, який фактично не був сплачений до бюджету у жовтні 2010 року по контрагенту ПП «Рейсмет-ЮГ».

Таким чином, на порушення п.1.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Ілмарк» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ суму ПДВ у розмірі 65 грн. за жовтень 2010 року

При цьому, перевіряючими зазначено, що письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо вказаних встановлених порушень в ході проведення перевірки не надавались.

Як наслідок, в акті зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження у сумі 244 грн., у тому числі: 4 кв.2009 року - 30 грн., 4 кв.2010 року - 214 грн. та за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року вставлено заниження податку на прибуток у сумі 55661 грн., у тому числі: 1 кв.2011 року - 24178 грн., 2 кв.2011 року - 31291 грн., 3 кв.2011 року - 192 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року встановлено заниження податку на додану вартість на 47380 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів: листопад 2009 року - 24 грн., січень 2010 року - 15 грн., лютий 2010 року - 14 грн., березень 2010 року - 12 грн., квітень 2010 року - 83 грн., травень 2010 року - 47 грн., жовтень 2010 року - 65 грн., лютий 2011 року - 5600 грн., березень 2011 року - 14143 грн., квітень 2011 року - 6970 грн., травень 2011 року - 7182 грн., червень 2011 року - 13058 грн., липень 2011 року - 167 грн.

Суд погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 року, між ТОВ «Дельта Плюс Юг» (Виконавець) та ПП «Ілмарк» (Замовник) укладено договір №11 (т.1 а.с.83-85), згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування офісної техніки та програмного забезпечення Замовника (п.1.1 Договору). Згідно п.1.2 Договору наведено перелік послуг, які надаються Виконавцем. Згідно п.2.1 Договору, Замовник оплачує послуги Виконавця відповідно до акту виконаних робіт, підписаного Сторонами, на підставі рахунку, виставленого Виконавцем робіт. Пунктом 3.1. Договору визначено, що Виконавець зобов'язаний виконати послуги для Замовника в об'ємах та у строки, передбачені цим Договором. Відповідно до п.4.1 Договору, факт надання Виконавцем послуг по даному Договору та їх приймання Замовником підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується обома сторонами. Згідно п.8.6 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

В якості доказів виконання вказаного договору, позивачем надано до суду в копіях: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2011 року, 31.05.2011 року, 29.06.2011 року та звіти від 30.04.2011 року, 31.05.2011 року, 30.06.2011 року як додатки до цих актів, а також акти наданих послуг від 28.02.2011 року, 31.03.2011 року (т.1 а.с.98,100-102,104-106,108-109,110,112,114); податкові накладні від 28.02.2011 року, 31.03.2011 року, 30.04.2011 року, 31.05.2011 року, 29.06.2011 року (т. 1 а.с.115,117, 119, 121, 123); рахунки-фактури від 28.02.2011 року, 31.03.2011 року, 30.04.2011 року, 31.05.2011 року, 29.06.2011 року (т.1 а.с.89,91,93,95,97); платіжні доручення про сплату коштів згідно вказаних рахунків-фактур від 31.03.2011 року, 25.05.2011 року, 05.07.2011 року, 23.08.2011 року, 17.10.2011 року, 20.10.2011 року (т.1 а.с.124-125, 129, 131, 134-135).

Крім того, судом встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ «Дельта Плюс Юг» (Постачальник) та ПП «Ілмарк» (Замовник) укладено договір поставки №12 (т.1 а.с.86-88), згідно умов якого Постачальник бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність обчислювану техніку, оргтехніку, комплектуючі до них, засоби телекомунікації, аксесуари (надалі-Товар) відповідно до товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах, викладених в Договорі, а Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити (п.1.1 Договору). Найменування, асортимент, ціна та кількість Товару, що постачаються, зафіксовані у супроводжувальних документах на Товар, а саме: у рахунках-фактурах, у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.2 Договору). Поставка Товару здійснюється партіями. Постачальник надає Замовнику інформацію про перелік, ціни та асортимент Товару, що може бути поставлений, будь-яким зручним для нього способом: засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або іншим зручним способом (п.2.1 Договору). Приймання-передача Товару здійснюється на підставі доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей на складі Постачальника, шляхом оформлення та підписання представниками Сторін видатково-прибуткової накладної, що є невід'ємною частиною договору (п.2.4 Договору). Відвантаження Товару здійснюється транспортом Замовника. У разі необхідності для Замовника та можливості з боку Постачальника, відвантаження партії Товару на адресу Замовника може бути здійснено транспортом Перевізника. В такому випадку, приймання-передача Товару за кількістю та якістю здійснюється у пункті видачі перевізника, що виконує доставку Товару Замовнику. (п.2.6 Договору). Вартість товару, що входить у партію поставки, вказана у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару, є остаточною (п.3.2 Договору). Розрахунок Замовника із Постачальником здійснюється шляхом оплати на поточний рахунок Постачальника на підставі наданого рахунку-фактури (п.4.1 Договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (п.8.1 Договору).

Позивачем, в якості доказів виконання вказаного договору, надано до суду в копіях: видаткові, податкові накладні та рахунки-фактури від 01.06.2011 року, 05.05.2011 року, 01.04.2011 року, 01.03.2011 року (т.1 а.с.90,92,94,96; а.с.99,103,111,113; а.с.116, 118, 120, 122); платіжні доручення про сплату коштів за договором (т.1 а.с.126-128, 130,132-133).

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні податкові періоди та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних (т.2 а.с.134-173). Разом з цим, позивачем до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств відповідних періодів включені суми витрат на придбання товарів та отримання послуг від ТОВ «Дельта Плюс Юг» за вищевказаними господарськими угодами (т.1 а.с.120-133).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до зазначених документів як до доказів фактичного отримання позивачем послуг та товару, а також, використання цих послуг, товару у власній господарській діяльності та погоджується із встановленими ДПІ порушеннями позивачем п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся по вказаним господарським операціям з огляду на наступне.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесення сум до податкових зобов'язань з ПДВ, до витрат та доходів підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, що визначені п.п. а) - п.п. и) цього пункту.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що в свою чергу не спростував в судовому засіданні представник відповідача.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, надані з боку позивача договори, що укладались ним як виконавцем послуг із його контрагентами-замовниками (т.2 а.с.8-86) на підтвердження отриманих у контрагента ТОВ «Дельта Плюс Юг» послуг для подальшого використання в межах господарської діяльності, не беруться судом до уваги, оскільки вони жодним чином не свідчать про те, що саме придбані у ТОВ «Дельта Плюс Юг» послуги використовувалися для подальшого їх надання іншим контрагентам. Разом з цим, з боку позивача не надано жодного доказу виконання цих договорів.

Також, суд зазначає, що позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеними з контрагентом договорами, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності та економічної доцільності витрат на зазначені послуги з урахуванням специфіки діяльності самого позивача, а також, стосовно призначення та використання послуг в господарській діяльності позивача.

Отже, наявність вказаних актів та накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд враховує те, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування використання вказаних результатів наданих послуг в своїй господарській діяльності за вказаний період.

Суд зазначає, що на підтвердження отримання позивачем послуг за укладеним із ТОВ «Дельта Плюс Юг» договором №11, позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів як додатків до цих актів, актів наданих послуг. При дослідженні в судовому засіданні наданих позивачем актів приймання робіт, встановлено, що в зазначених документах в порушення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів робіт, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік конкретних наданих робіт, їх об'єм, яким чином визначено вартість наданих робіт, не можливо визначити одиницю виміру таких робіт для розрахунку їх вартості, визначити осіб, які виконували такі послуги.

Таким чином, оскільки вказані акти містять однакове найменування виконаних робіт, вказане унеможливлює визначити та розмежити конкретний перелік виконаних робіт (послуг) за кожним актом, їх характер, вид, обсяг наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих робіт з господарською діяльністю позивача. Види, наданих згідно з актами приймання робіт, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання послуг стосовно зобов'язань виконавця за цим договором та містять загальну вказівку про надання таких робіт.

Тобто, фактично акти приймання робіт не містять обов'язковий реквізит первинного документа: "зміст та обсяг господарської операції", а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

При цьому, надані звіти на підтвердження виконання послуг за період квітень-червень 2011 року також не містять даних щодо кількості здійснених послуг, даних щодо виконавців таких послуг, даних, на яких саме приладах (обладнанні) здійснювались роботи (послуги). Надані звіти місять загальний перелік робіт, без визначення їх детального опису, що в даному випадку, жодним чином не розкриває змісту та обсягу господарської операції

Інші, первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документи на підтвердження здійснення операції з контрагентом ТОВ «Дельта Плюс Юг», позивачем не надано, та в матеріалах справи не містяться.

Аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податок, сплачений у ціни придбаних товарів та послуг та спірних сум до валових витрат, судом встановлено, що акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, де зазначено інформацію про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних робіт) не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ПП «Ілмарк» витрати на послуги пов'язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Таким чином, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме послуги (зміст цих послуг), в якому обсязі, були надані контрагентом позивача, яким чином визначено вартість цих робіт, не доведено зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача, а отже суд вважає, що позивачем документально не доведено факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Дельта Плюс Юг».

Також, суд враховує те, що серед видів діяльності ТОВ «Дельта Плюс Юг», як вбачається з акту перевірки, не міститься такого виду діяльності як надання послуг по технічному обслуговуванню офісної техніки та програмного забезпечення.

Щодо посилань позивача на належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів про використання цих робіт безпосередньо в господарській діяльності позивача та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності до суду не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів як додатків до цих актів, актів наданих послуг та податкових накладних, виписаних ТОВ «Дельта Плюс Юг», не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання послуг, і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Разом з цим, суд також вважає, що позивачем завищено податковий кредит та валові витрати по господарським операціям із ТОВ «Дельта Плюс Юг» щодо поставки товарів, виходячи з наступного.

Так, позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеним з контрагентом договором №12, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій.

Згідно умов вищевказаного договору, відвантаження товару здійснюється транспортом Замовника. У разі необхідності для Замовника та можливості з боку Постачальника, відвантаження партії Товару на адресу Замовника може бути здійснено транспортом Перевізника.

Відповідно до пояснень директора ПП «Ілмарк» (т.2 а.с.5-6), ним зазначено, що товар доставлявся його особистим транспортом. При цьому, ні керівником підприємства, ні представником позивача не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того, яким саме засобом здійснювалась поставка товару, не надано доказів, що підтверджують належність такого транспортного засобу саме ПП «Ілмарк» та доказів, що підтверджують перевезення товару.

Крім того, з боку позивача не надано жодного доказу на підтвердження оприбуткування вказаного товару на підприємстві.

Таким чином, докази, надані позивачем щодо подальшої реалізації, як посилається позивач, отриманих у контрагента товарів (т.2 а.с.172-220) як докази підтвердження використання цих товарів у господарській діяльності підприємства, не беруться судом до уваги.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку із включенням до складу валових витрат суми у розмірі 232140 грн. в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту у сумі 46829 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся у сумі по вказаним господарським операціям позивача із ТОВ «Дельта Плюс Юг».

Разом з цим, суд зазначає, що в частині усіх інших порушень з боку позивача, які відображені в акті перевірки та були враховані відповідачем при визначенні суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме:

- на порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Ілмарк» до складу валового доходу по рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт,послуг)» не було включено вартість фактично наданих послуг у сумі 975 грн. по операціям з ТОВ «Мілленіум»: у листопаді 2009 року у розмірі 120 грн. (ПДВ - 24 грн.); у січні 2010 року у розмірі 75 грн. (ПДВ - 15 грн.); у лютому 2010 року у розмірі 70 грн. (ПДВ - 14 грн.); у березні 2010 року у розмірі 60 грн. (ПДВ - 12 грн.); у квітні 2010 року у розмірі 415 грн. (ПДВ - 83 грн.); у травні 2010 року у розмірі 235 грн. (ПДВ - 47 грн.);

- на порушення п.135.1, п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, ПП «Ілмарк» до складу валового доходу по рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт,послуг)» не було включено вартість фактично наданих послуг у сумі 1455 грн., а саме по операціям з: ПП «Центуріон-2007» у травні 2011 року у розмірі 620 грн. (ПДВ - 124 грн.); ТОВ «Еліт теніс клаб» у липні 2011 року у розмірі 835 грн. (ПДВ - 167 грн.);

- на порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України ПП «Ілмарк» у перевіряємому періоді занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 486 грн.;

- на порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Ілмарк» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ суму ПДВ у розмірі 65 грн. за жовтень 2010 року, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності вказаних вище порушень з його боку та жодним чином не відображено ні в позовній заяві, ні в письмових поясненнях, ні під час розгляду справи представником позивача не зазначено жодних даних та не надано жодних доказів щодо відсутності таких порушень з боку ПП «Ілмарк».

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 55905 грн. та порушення п.1.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47380 грн., і як наслідок про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправними дій ДПІ у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби при проведенні позапланової виїзної перевірки позивача, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач, згідно акту перевірки, вона проводилась на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що передбачає проведення перевірки лише за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтею 78 цього Кодексу, зокрема, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Однак, позивач вказує, що на запит податкового органу підприємством було надано завірені копії документів щодо включених до податкового кредиту сум ПДВ по ТОВ «Дельта Плюс Юг», а отже, на думку останнього, перевірка проводилась без наявності підстав, встановлених чинним законодавством України. Таким чином, позивач вважає, що відповідач при проведенні перевірки не дотримався вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що свідчить про неправомірність дій суб'єкту владних повноважень - ДПІ у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки відносно ПП «Ілмарк».

Відповідно до п.п.20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що 28.05.2012 року керівником ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС прийнято наказ №167 про проведення з 29.05.2012 року протягом п'яти робочих днів документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Ілмарк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (т.1 а.с.223).

Як вбачається з наявних копій вказаного наказу, його копію було вручено під розпис директору ПП «Ілмарк» 29.05.2012 року.

Згідно з п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, директору ПП «Ілмарк» Марковському О.Ю. 29.05.2012 року також вручені направлення на перевірку від 28.05.2012 року №01-045/263 та №01-045/264 (т.1 а.с.221-222), та останній був присутнім при проведенні перевірки.

Вказані обставини в судовому засіданні не були спростовані представником позивача.

Тобто, позивачем було допущено представників органів податкової служби до перевірки, яка проводилась у термін з 29.05.2012 року по 05.06.2012 року, в результаті чого був складений акт перевірки №951/22-0302/35873171 від 12.06.2012 року.

Таким чином, суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання позивача на те, що посадові особи відповідача не мали законних підстав починати перевірку з 28.05.2012 року, до вручення копії наказу, чим грубо порушили норми діючого законодавства та перевищили свої службові повноваження. Разом з цим, є безпідставним посилання позивача на те, що посадовими особами перевищено строк проведення перевірки, оскільки в акті перевірки зазначено, що вона проводилась з 29.05.2012 року по 05.06.2012 року, тобто у визначений законодавством термін.

При цьому, посилаючись на протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, позивач також обґрунтовує свої позовні тим, що на його адресу відповідачем направлявся запит згідно приписів ПК України, на який підприємством надано копії документів, а отже, на думку останнього, перевірка проводилась без наявності підстав, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до положень статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, вказаних у пункті 78.1 статті 78 цього кодексу.

Так, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, підпунктом 78.1.1. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, який визначений відповідачем як підстава для проведення ним позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Ілмарк», проведення перевірки ставиться у залежність не лише у зв'язку із отриманням результатів перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, в яких встановлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а ще із ненаданням платником податку пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту цієї норми права вбачається, що вказана норма може використовуватись як підстава для проведення позапланової перевірки, за умови, якщо проведенню такої перевірки обов'язково передує направлення відповідного запиту платнику податків, отримання ним цього запиту, а також ненадання на нього обґрунтованої відповіді із доданням необхідних документів протягом 10 днів з моменту отримання запиту.

Як встановлено судом, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС направлено на адресу ПП «Ілмарк» письмовий запит від 13.04.2012 року №2332/10/22-0404, яким податковий орган просив підприємство у десятиденний термін з дня отримання даного запиту надати пояснення та належним чином завірені копії документів про включення до податкового кредиту (зобов'язання) сум ПДВ з підприємством ТОВ «Дельта Плюс Юг» за весь період діяльності підприємства із зазначенням надання конкретного переліку документів, які необхідно надати. Разом з цим, у вказаному запиті зазначено, що у разі неподання документів у десятиденний строк з дня отримання запиту, ДПІ у м.Іллічівську буде здійснено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (т.1 а.с.69).

23.04.2012 року за №4 ПП «Ілмарк» на ім'я заступника начальника ДПІ у м.Іллічівську на вказаний запит надано для проведення перевірки завірені копії документів, включених до податкового кредиту сум ПДВ по ТОВ «Дельта Плюс Юг» за весь період діяльності, а саме з лютого по червень 2011 року (договору, укладеного із контрагентом; рахунків-фактур; видаткових накладних; актів приймання-передачі товарів (послуг); податкових накладних та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631)ю

При цьому, позивачем не надано інших документів, зазначених у запиті податкового органу, зокрема, товарно-транспортних накладних (у разі їх відсутності - довідки про їх відсутність із зазначенням ким здійснювалось перевезення товару, спосіб та засіб перевезення, реквізити перевізника, тощо); довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; платіжних доручень, виписок банку; відомості щодо формування сум валових витрат, валових доходів; а також не надано пояснень, про які зазначалось у запиті.

Отже, позивачем не було виконано запит відповідача в повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням того, що на адресу ПП «Ілмарк» надавався обов'язковий письмовий запит щодо питань, які перевірялися, з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження, який був отриманий підприємством, але пояснень та всіх їх документальних підтверджень останнім надано не було, враховуючи надання ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС позивачу копії наказу та направлень на перевірку перед її початком, суд дійшов висновку що відповідачем при проведенні перевірки було дотримано вимоги п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а отже дії відповідача по проведенню перевірки є правомірними.

При цьому, судом не береться до уваги посилання позивача на те, що запит був складений з порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку із чим платник податку звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, з огляду на безпідставність та недоведеність таких посилань позивача.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства та на надані докази, необґрунтованість позовних вимог позивача, у зв'язку із чим, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що перевірка позивача проведена податковим органом правомірно, і відповідно податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 26.06.2012 року № 0000932200 та від 26.06.2012 року №0000942200 прийняті відповідачем за результатами вказаної перевірки правомірно, та скасуванню не підлягають, а отже адміністративний позов «Ілмарк» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2,7,8, 9,14,71,72,79,86,94, 103,158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Ілмарк» до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2012 року № 0000932200 та від 26.06.2012 року №0000942200 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20.05.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Ілмарк» до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2012 року № 0000932200 та від 26.06.2012 року №0000942200 - відмовити повністю.

20 травня 2013 року.