Постанова № 32055558, 26.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р.Справа № 5017/786/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Гавричкові С.В.

За участю представників сторін:

Від Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ"- Кашуба А.В .; довіреність №25/15 від 20.03.2013р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „АДІКТ" - Дикун І.М.; довіреність б/н від 12.04.2013р.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ИНТЕР ЛТД" в судове засідання не з 'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АДІКТ"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 27.03.2013 р.

по справі № 5017/786/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АДІКТ"

до відповідачів:1. Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ИНТЕР ЛТД"

про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору

ВСТАНОВИЛА:

14 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адікт» (далі за текстом - ТОВ «Адікт») звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (в подальшому - ПАТ АКБ «Київ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Интер Лтд» (надалі - ТОВ «Интер Лтд») про визнання недійсним іпотечного договору від 26.02.2010 р., укладеного між позивачем та ПАТ АКБ «Київ» у забезпечення виконання ТОВ «Интер Лтд» своїх зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 004/10 від 26.02.2010 р.

В подальшому позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювались і в останній редакції ТОВ «Адікт» просило визнати згаданий іпотечний договір недійсним з підстав, визначених ст.ст. 92, 225, 203, 215 ЦК України, вказуючи про те, що договір був підписаний директором товариства, який не міг розуміти та усвідомлювати значення своїх дій, недієздатність якого підтверджена рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. (головуючий суддя - Малярчук І.А., судді: Власова С.Г., Никифорчук М.І.) у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ «Адікт» в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки у відповідності до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через свої органи. Скаржник зазначає, що, незважаючи на те, що прийняття рішень про відчуження основних засобів товариства або передача їх в заставу відноситься до виключної компетенції загальних зборів, підписання конкретних угод і контроль за їх відповідністю закону та інтересам товариства відноситься саме до компетенції директора, який в разі неусвідомлення значення своїх дій - не може виконувати вищевказані обов'язки та захищати інтереси юридичної особи.

Відзиву на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ИНТЕР ЛТД" в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2010 р. між ПАТ АКБ «Київ» та ТОВ «Интер Лтд» укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 004/10, за умовами якого банк зобов'язався надати ТОВ «Интер Лтд» кредит окремими частинами (траншами) в межах максимальної заборгованості до 40 900 000 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом не пізніше 25.02.2013 р. на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «Адікт» виступило майновим поручителем ТОВ «Интер Лтд», та 26.02.2010 р. між ПАТ АКБ «Київ» і позивачем, в особі директора Дуброва О.В., був укладений іпотечний договір від 26.02.10 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 198, відповідно до умов якого ТОВ «Адікт» передало в іпотеку ПАТ АКБ «Київ» нерухоме майно, розташоване у м. Одесі по вул. Космонавта Комарова, 14.

З матеріалів справи вбачається, що ще до підписання оспорюваного іпотечного договору, 05 січня 2010 року, Дубров О.В. був госпіталізований до Одеської обласної психіатричної лікарні № 1 з діагнозом шизоаффективний розлад.

Згідно з висновками комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведеної Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології від 18.02.2013 р. /а.с. 7-13, т.6/ Дубров О.В. на момент підписання договору іпотеки від 26.02.2010 р. страждав на шизоаффектний розлад, що відноситься до категорії хронічних психіатричних захворювань, та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 р. Дуброва О.В. було визнано недієздатним. При цьому, в цьому рішенні, на підставі даних проведеної по цивільній справі експертизи, було встановлено захворювання Дуброва О.В. ще з 2008 року.

З підстав не виконання ТОВ «Интер Лтд» зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 004/10 від 26.02.10 р., ПАТ АКБ «Київ» було подано позов до позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог в сумі 46 002 608,44 грн., за результатами розгляду якого господарським судом Одеської області 22.11.2010 р. було прийнято рішення у справі № 15/148-10-4045 про задоволення заявлених ПАТ АКБ «Київ» позовних вимог, та звернуто стягнення на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором.

Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд виходив з того, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи не пов'язана з наявністю цивільної дієздатності фізичної особи, яка є її посадовою особою, а виникає з моменту державної реєстрації такої юридичної особи. Як зазначив суд, саме на основі виключної компетенції загальних зборів позивача, визначеної у ч. 14 п. 9.2.1 Статуту товариства, загальними зборами учасників ТОВ «Адікт» було прийняте рішення, оформлене протоколом № 5 від 12.02.2010 р., про передачу в іпотеку нерухомого майна товариства, а також про зобов'язання директора Дуброва О.В. укласти іпотечний договір з ПАТ АКБ «Київ», й безпосередньо на виконання зазначеного рішення загальних зборів учасників товариства і діяв директор товариства Дубров О.В., підписуючи спірний іпотечний договір. З цього господарський суд зробив висновок про те, що позивачем виражене вільне волевиявлення на набуття цивільних прав і обов'язків за вказаним договором, а відтак наявність у фізичної особи Дуброва О.В. хронічної психічної хвороби, на момент підписання договору, та неможливість усвідомлювати ним значення своїх дій або керувати ними, не свідчить про перевищення посадовою особою повноважень, не впливає на об'єм дієздатності юридичної особи, яку він представляв у спірних взаємовідносинах.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та застосовано до спірних правовідносин належні норми матеріального права.

Посилання ТОВ «Адікт» на неусвідомлення директором товариства, при підписанні спірного договору, значення своїх дій, визнання його в подальшому недієздатним, що свідчить про наявність дефекту волі та, як наслідок, визначає правові підстави застосування статтей 203, 215, 225 ЦК України, судова колегія вважає помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочинів передбачені, зокрема, статтею 215 ЦК України. За приписами даної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Отже, Цивільний кодекс України дійсність правочину пов'язує з дійсністю елементів, з яких він складається.

Зокрема, недійсними є правочини з недоліками волі.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.

До правочинів з недоліками у формуванні волі відносяться правочини, які вчинені без внутрішньої волі особи на вчинення правочину.

Без внутрішньої волі особи вчиняються правочини під впливом насильства (стаття 231 Цивільного кодексу України), в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою (стаття 232 Цивільного кодексу України) та вчинені дієздатною особою, яка у момент вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними (стаття 225 ЦК України).

Такі правочини визнаються недійсними внаслідок того, що воля самої особи на вчинення правочину відсутня, а волевиявлення, яке має місце, відображає не волю учасника правочину, а волю якоїсь іншої особи, яка здійснює вплив на учасника правочину.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Адікт», оформлене протоколом № 5 від 12.02.2010 року /а.с. 58, т.1/ було надано згоду на передачу в іпотеку ПАТ АКБ «Київ» нежилої нерухомості, що належить ТОВ «Адікт» в якості забезпечення за зобов'язаннями ТОВ «Интер Лтд» за договором про отримання кредиту у розмірі 40 900 000 грн.; уповноважено директора товариства укласти з ПАТ АКБ «Київ» договір іпотеки нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Комарова, 14, підписати цей договір, а також підписати інші необхідні документи для реалізації рішення загальних зборів учасників.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що спірний правочин не є таким, який вчинений без внутрішньої волі особи на вчинення правочину, оскільки, як вже зазначалося, вчинений директором товариства відповідно до наданих йому повноважень та покладених на нього задач.

До того ж, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України саме особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, однією із складових цивільної дієздатності юридичної особи є правочиноздатність, зміст якої полягає у здатності юридичної особи бути стороною правочину, у тому числі, здатність самій здійснювати той чи інший правочини. Аналогічна правова позиція втілена у постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2012 р. у справі № 5017/786/2012.

Натомість, стороною за спірним іпотечним договором є саме ТОВ «Адікт».

Відтак, не усвідомлення директором ТОВ «Адікт» значення своїх дій при підписанні спірного договору іпотеки не впливає на цивільну дієздатність юридичної особи, від імені та в інтересах якої, враховуючи рішення загальних зборів учасників цього товариства від 12.02.2010 р., й було вчинено такий правочин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що спірний правочин не може бути визнаний недійсним як такий, що укладений за відсутністю вільного волевиявлення учасника правочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адікт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2013 р. по справі № 5017/786/2012 - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк