Постанова № 32055556, 17.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа № 914/491/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Матущак О.І.

Юрченко Я.О.

при секретарі Половко М.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь", м. Львів, б/н від 18.04.2013р.,

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року

у справі №914/491/13-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" м. Бровари

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь", м. Львів

про: стягнення 653 072,82 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Явдощин О.Я.- представник на підставі довіреності № 0645 від 01.06.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року у справі № 914/491/13-г (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" по стягнення 653 072,82 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року у справі № 914/491/13-г, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Буддеталь"- подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що діяв в силу ст.764 ЦК України, згідно якої, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності запреречень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки позивач протягом місяця після 01.10.2012 (строк припинення договору) не заперечив проти продовження вищезазначеного договору, на думку апелянта останній згідно ст.764 ЦК України щомісячно пролонговувався. Проте, апелянт частково визнає позовні вимоги в частині неможливості повернути позивачу орендоване майно на загальну вартість 362433,61 грн., у зв'язку із фізичним зносом під час експлуатації.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 26.03.13 р. у справі № 914491/13-г скасувати частково в частині стягнення з ТзОВ "Буддеталь" 290639,21 грн., а в частині стягнення з ТзОВ "Буддеталь" 362433,61 грн.-залишити без змін.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 07.05.2013 р. справу за № 914/491/13-г розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 13.05.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/491/13-г введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 27.05.13 р.

Розпорядженням голови суду від 27.05.2013р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Костів Т.С.

Ухвалою суду від 27.05.2013р. розгляд справи відкладався, у зв'язку із неявкою скаржника та зміною складу суду.

Згідно розпорядження голови суду від 17.06.2013 року , у зв'язку із перебуванням судді Костів Т.С. у відпустці , а судді Бойко С.М. у складі іншої судової колегії, для розгляду справи № 914/491/13-г введено замість суддів Костів Т.С. та Бойко С.М.- суддів Матущака О.І. та Юрченка Я.О.

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 17.06.2013 року представник скаржника повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив в повному обсязі, з мотивів викладених у поданому письмовому відзиві. Рішення вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 26.03.13 р. у справі № 914/491/13-г слід залишити без змін, з огляду на наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції 27.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю ,,Пері Україна'' (за договором-орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ,,Буддеталь''(за договором - орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання № 327582, відповідно до умов якого орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (за договором-оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі ,,обладнення'', асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому передачі що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання п.2.1 вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач отримав у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. спеціалізовану тару для її транспортування), що підтверджується актом прийому- передачі № 00255 від 27.03.2012 року на загальну суду 529 841,90 грн.

Згідно п.3.1 договору чинність останній набирає з моменту його підписання і діє до 30 квітня, а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів до повного виконання орендарем обов'язків за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами укладались додаткові угоди, а саме: додаткова угода № 1 від 30.04.2012 року, додаткова угода № 2 від 30.05.2012 року, додаткова угода № 4 від 30.06.2012 р., додаткова угода № 6 від 31.07.2012 р., додаткова угода № 8 від 31.08.2012 р., додаткова угода № 10 від 30.09.2012 року, якими пролонговувався строк дії даного договору визначений у підписаних сторонами додаткових угодах.

Згідно із додатковою угодою № 11 від 01.10.2012 року договір № 32582 від 27.03.2012 року припинив свої дію з 01.10.2012 року.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі вказує на припинення дії вищезазначеного договору оренди 01.10.2012 року, проте незважаючи на дану обставину продовжував користуватись обладнанням та діяв в силу вимог ст..764 ЦК УКраїни , оскільки позивач письмово не надавав заперечення щодо такого користування, а за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проте, п.3.1 договору оренди встановлено , що продовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності, додаткової угоди про продовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність у строк, зазначений у цьому пункті.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження пролонгації договору згідно вимог останнього, та не подано таких під час апеляційного провадження , колегія суддів вважає підставним висновки першої інстанції щодо дати припинення дії договору, а саме 01.10.2012 року.

Пунктом п.5.2.9 договору встановлено , що орендар зобов'язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення договору.

Відповідно до п.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Беручи до уваги вищезазначену норму закону та положення договору № 32582 від 27.03.2012 року, вимога про повернення обладнання у вищезазначені строки були погоджені апелянтом, про що свідчить підпис уповноваженої особи на договорі, який був скріплений печаткою останнього.

Проте, вимогу щодо повернення обладнання виконано не було. , у зв'язку із чим позивачем направлено претензію № 23/ВКМ-11 від 22.11.2012 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції згідно із п.5.2.10. договору № 327582 від 27.03.2012 року орендар зобов'язувався відшкодувати (відповідно до п.7.3 договору) орендодавцю повну вартість неповернутого обладнання протягом десяти календарних днів з моменту виставлення орендарем рахунку на оплату згідно. п.7.3 договору.

Претензія направлена позивачем залишена без відповіді, та на момент звернення з даним позовом до суду , вартість неповерненого обладнання відповідачем також не сплачена.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції щодо повернення обладнання та стягнення вартості орендованого обладнання в сумі 544227,35 грн та 20 % ПДВ , що дорівнє 653 072 ,82 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 26.03.13 р. у справі № 914/491/13-г прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 26.03.2013 р. у справі № 914/491/13-г - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 25.06.2013 року.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Юрченко Я.О.