Постанова № 32055423, 25.06.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4416/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Катаєвої Е.В.

секретаря Шкроби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного виробничо-торгового підприємства «ЕКСТРА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Приватне виробничо-торгове підприємство «ЕКСТРА» (далі ПВТП «ЕКСТРА») з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.06.2013 року №0000562260 форми «У», яким йому нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня в сфері ЗЕД в сумі 102 092,99 грн. та №0000572260 за формою «С», яким застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн.

Позивач зазначив, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту від 30.05.2013р. №21/22-3/22447463 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВТП «ЕКСТРА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 15.11.2012р. №426, якою ДПІ встановило порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» несвоєчасного надходження імпортної продукції в законодавчо встановлені терміни за контрактом №426 від 15.11.2012р., укладеним з фірмою Tessa Dairy Machinery LTD (Ізраїль) у сумі 88 700,00 доларів США, що еквівалентно 708 455.77 грн., а також ст.1 Указу Президента України №319/94 від 18.6.1994р. «Про невідкладні заходи щодо (повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами», ст.9 Декрету KM України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93від 19.02.1993р. в частині перекручення звітності про валютні операції станом на 01.04.2013року.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, свідчать про неправильне застосування ДПІ норм матеріального права.

Позивач зазначив, що ним укладено зовнішньоекономічний контракт №426 з фірмою Tessa Dairy Machinery LTD (Ізраїль) на придбання комплекту обладнання від 15.11.2012р. На момент здійснення Відповідачем перевірки по вищезазначеному контракту розрахунки завершено, обладнання поставлено, його митне оформлення завершено 09.04.2013р. В оплату вартості обладнання підприємство 22.11.2012р. перерахувало нерезидентові через повноважений банк кошти в сумі 88 700,00 доларів США. Банківська операція проведена 23.11.2012р.

Тобто, на думку позивача, ним виконані вимоги ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Вказаний строк був скорочений постановою Правління НБ України від 16.11.2012 року №475 до 90 днів. Проте позивач вважає, що дія вказаної постанови не може розповсюджуватися на нього, оскільки контракт ним був укладений 15.11.2012 року, а постанова Правління НБУ прийнята 16.11.2013 року та набрала чинності 19.11.2012 року. Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили. Крім того, Закон України має вищу юридичну силу ніж постанова Правління НБУ.

Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що заповнення ним п.12 замість п.13 розділу II «Фінансові вкладення» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2013р. відбулось через недоліки (дефекти) самої форми Декларації та ним не допущено перекручення звітності, оскільки перекручення звітності це дії які свідчать про приховання валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, причини не явки суду не повідомив, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином та своєчасно. Суд визнав його не явку без поважною та вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника суб’єкта владних повноважень -ДПІ.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено, що ПВТП «ЕКСТРА» зареєстрована виконавчим комітетом Одеської міської ради 20.01.1995 року, свідоцтво серії А00 №255702. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ (а.с.7-10).

Позивач 15.11.2012 року уклав зовнішньоекономічний контракт №426 з фірмою Tessa Dairy Machinery LTD (Ізраїль) на суму 88 700,00 доларів США на придбання комплекту обладнання для лінії переробки молока. Умови оплати: або поступова відсоткова предоплата або відповідно до п.3.3. контракту покупець має право оплатить одним платежем всю вартість Контракту. Пунктом 5.1 Контракту визначено, що у разі виконання покупцем п.3.3 строки поставки обладнання складають 45 робочих днів (а.с.20-39).

Позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №003 від 22.11.2012 року, яка проведена банком 23.11.2012року, здійснив повну оплату контракту - 88700,00 доларів США (а.с.40).

Проте митне оформлення обладнання здійснено 09.04.2013 року відповідної ВМД №500060001/2013/013675 (а.с.41), тобто більш ніж через чотири місяця.

З 24 по 30 травня 2012 року ДПІ на підставі наказу №1459 від 23.05.2013року провело перевірку позивача, за результатами якої 30.05.2013 року складений Акт №3125/22-6/22447463 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВТП «ЕКСТРА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 15.11.2012 року № 426 (а.с.11-15).

На підставі Акту перевірки №3125/22-6/22447463 від 30.05.2013 року ДПІ 04.06.2013 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0000562260 форми «У», яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня в сфері ЗЕД в сумі 102 092,99 грн. за порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закон України №185/94-ВР) та №0000572260 за формою «С», яким застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн. за порушення ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами» (далі Указ Президента України №319/94), ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (далі Декрет КМУ№15-93).

Згідно з Актом №3125/22-6/22447463 від 30.05.2013 року перевіркою встановлено порушення:

- ст.2 Закону України №185/94-ВР несвоєчасного надходження імпортної продукції в законодавчо встановлені терміни за контрактом №426 від 15.11.2012р., укладеним з фірмою Tessa Dairy Machinery LTD (Ізраїль) у сумі 88 700,00 доларів США, що еквівалентно 708 455.77 грн.;

- ст.1 Указу Президента України №319/94, ст.9 Декрету KM України №15-93 в частині перекручення звітності про валютні операції станом на 01.04.2013року.

Висновки перевіряючих базуються на тому, що позивач здійснив оплату за обладнання по контракту 22.11.2012 року у сумі 88700,00 доларів США. Відповідно до ст.2 Закону України №185/94-ВР кінцевий строк надходження імпортної продукції від нерезидента - 20.02.2013 року. Товар від продавця на адресу позивача надійшов на митну територію України 09.04.2013 року.

Згідно ст.4 Закону України №185/94-ВР порушення резидентом строків, встановлених ст.2 цього Закону, тягне стягнення пені за кожний день прострочки у розмірі 0,3%непоставленого товару. Затримка склала 48 днів.

Крім того, під час перевірки було встановлено, що в Декларації валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її станом на 01.04.2013 року, наданої позивачем до ДПІ та Облуправлінню НБУ в області (№9022899940 від 22.04.2013р.) сума дебіторської заборгованості - 88 700,00 США по контракту №426 від 15.11.2012р. - відображена у п.12 «На придбання прав інтелектуальної (промислової) власності» розділу II «Фінансові вкладення» замість п.13 цього «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» (а.с.16-19).

Позивач не спростовував встановлених перевіркою фактичних обставин, проте вважав що ним не порушена ст.2 Закону України №185/94-ВР, якій встановлено, здійснення імпортних операцій у строки, які не перевищують 180 днів, а встановлений 90-дений термін постановою Правління НБУ від 16.11.2012 року №475 не може бути застосований, оскільки Закон України має вищу юридичну силу, крім того договір ними був укладений до прийняття постанови Правління НБУ – 15.11.2012 року.

Суд не приймає доводи позивача в обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України №185/94-ВР визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України від 06.11.2012 року №5480 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» в Закон України №185/94-ВР внесені зміни, а саме ст.2 доповнена частиною 4, якою встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до наданих Законом повноважень, Правління НБУ 16.11.2012 року прийняло постанову №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», в п.3 якої зазначено «Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів». В пункті 12 Постанови зазначено, що вона набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою, тобто з 19.11.2012 року та на протязі 6 місяців діяв 90-дений строк, встановлений ч.1 ст.2 Закону України №185/94-ВР.

Враховуюче викладене, суд вважає неспроможними доводи позивача в обґрунтування своїх позовних вимог, що необхідно застосовувати строк встановлений не постановою Правління НБУ №475, а строк встановлений ч.1 ст.2 Закону України №185/94-ВР, як встановленого законодавчим актом, якій має вищу юридичну силу, оскільки постанова Правління НБУ була прийнята відповідно до наданих Законом України №185/94-ВР в редакції від 06.11.2012 року (ч.4 ст.2) Національному банку України повноважень щодо права запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою статті 2 Закону.

Також суд не приймає доводи позивача, що відносно нього не розповсюджується постанова Правління НБУ №475, оскільки вона прийнята 16.11.2012 року та набрала чинності 19.11.2012 року, тобто після укладення ним контракту від 15.11.2012 року, оскільки положення ст.2 Закону України №185/94-ВР та відповідно постанови Правління НБУ регламентують вимоги не до контрактів (договорів), на підставі яких здійснюються господарські операції, а саме до здійснення самих господарських імпортних операцій, що прямо зазначено у ст.2 Закону. За експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 19.11.2012 року та на протязі 6 місяців застосовується 90 денний строк розрахунків, незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного контракту.

Господарська операція по придбанню обладнання відповідно до договору від 15.11.2012 року позивачем почала здійснюватися – 22.11.2012 року (дата оформлення платіжного доручення в іноземній валюті №003 на суму 88700,00 доларів США), тобто на час набрання чинності змін до Закону та постанови Правління НБУ, у зв’язку з чим позивач повинен був бути обізнаним у строках виконання імпортної операції та повинен був дотриматися вимог законодавства.

При цьому суд також враховує та вважає неспроможним посилання позивача на укладення Контракту від 15.11.2012 року до внесення змін до Закону України №185/94-ВР у зв’язку з тим, що при виконанні умов контракту, відповідно до якого при здійсненні оплати всій вартості контракту, що було зроблено ПВТП «ЕКСТРА», поставка обладнання в Україну повинна була відбутися у період 45 робочих днів (п.3.3.,п.5.1), тобто позивачем було б дотримано вимог законодавства щодо строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, проте при оплаті товару 23.11.2012 року (перерахування коштів банком), обладнання було поставлено лише 09.04.2013 року.

Також актом перевірки встановлено порушення позивачем ст.1 Указу Президента України №319/94, ст.9 Декрету KM України №15-93 в частині перекручення звітності про валютні операції станом на 01.04.2013року.

Згідно зі ст.1 Указу Президента України №319/94, ст.9 Декрету KM України №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року затверджена форма Декларації про валютні доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою НБУ від 08.02.2000 року №49, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність, зокрема, порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час перевірки було встановлено, що в Декларації валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її станом на 01.04.2013 року, наданої позивачем до ДПІ та Облуправлінню НБУ в області (№9022899940 від 22.04.2013р.) сума дебіторської заборгованості - 88 700,00 США по контракту №426 від 15.11.2012р. - відображена у п.12 «На придбання прав інтелектуальної (промислової) власності» розділу II «Фінансові вкладення» замість п.13 цього «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів».

Позивач вказаних обставин не спростовує, проте стверджує, що накладення на нього штрафних санкцій необґрунтовано, оскільки у нього відсутній був намір приховати валютні цінності та майно, а порушення відбулось через недоліки (дефекти) самої форми декларації. Між тим, твердження позивача щодо недоліків форми декларації є неспроможним, оскільки позивач не відобразив зазначену суму коштів у п.13 Декларації, так як вважав, що ним не порушені строки здійснення контракту від 15.11.2012 року по обставинам викладеним в позові, що не відповідає встановленим у судовому засіданні обставинам, і таким чином фактично порушив порядок заповнення декларації та не відобразив суму у п.13 розділу ІІ суму 88 700,00 США як суму коштів, перерахованих за кордон по імпортному контракту, по якому на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів, оскільки кошті були перераховані 23.11.2012 року (платіжне доручення від 22.11.2012 року) та станом на 01.04.2013 року товар не поставлений в Україну, тобто станом на час складення Декларації кошті в зазначеній сумі знаходились за межами України, а товар у встановлений ст. 2 Закону України №185/94-ВР та Правління НБУ №475 не поставлений, що позивачем не було відображено в Декларації.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного виробничо-торгового підприємства «ЕКСТРА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року №0000562260 форми «У», яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня в сфері ЗЕД в сумі 102 092,99 грн. та №0000572260 за формою «С», яким застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у порядку ст.160,167 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного виробничо-торгового підприємства «ЕКСТРА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року №0000562260 форми «У», яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня в сфері ЗЕД в сумі 102 092,99 грн. та №0000572260 за формою «С», яким застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн.

25 червня 2013 року.