Ухвала суду № 32055420, 11.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3811/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Федорової Г.Г.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю.,

при секретарі Каленюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ім. Шевченка звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати незаконними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби від 21.11.2012 року № 0000272330 та від 21.11.2012 року № 0000252330; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ ім. Шевченка (ідентифікаційний код-03796761) зареєстровано в якості юридичної особи Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 372104 (а.с. 9 т. 1).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 30.10.2012 року № 215 та № 216, наказу ДПІ у Ріпкинському районі від 29.10.2012 року № 227 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у Ріпкинському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ім. Шевченка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.11.2012 року № 409/22-201/03796761 (а.с. 16-26 т. 1).

В акті перевірки від 14.11.2012 року № 409/22-201/03796761 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 7.2.1 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, всього у сумі 1038 грн., в т.ч. за листопад 2009 року в сумі 1038 грн.;

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме здійснювалася реалізація товарів не власного виробництва працівникам підприємства та іншим суб'єктам за готівку без використання реєстраторів розрахункових операцій (приймання готівки здійснювалося шляхом виписки прибуткового касового ордеру) на суму 56322,29 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у Ріпкинському районі винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 21.11.2012 року № 0000272330, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 1038,00 грн. (а.с. 27 т. 1);

- від 21.11.2012 року № 0000252330, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 280872,45 грн. (а.с. 28 т. 1).

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000272330 та від 21.11.2012 року № 0000252330 прийнято ДПІ у Ріпкинському районі не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 7.2.1 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; що ТОВ ім. Шевченка віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були зазначені в додаткових накладних, виписаних з порушенням встановленого порядку, а саме: податкові накладні не містили підпису уповноваженої особи; що позивачем здійснювалась реалізація товарів не власного виробництва працівникам підприємства та іншим суб'єктам за готівку без використання реєстраторів розрахункових операцій (приймання готівки здійснювалося шляхом виписки прибуткового касового ордеру) на суму 56322,29 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ТОВ ім. Шевченка в листопаді 2009 року мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «САКСЕСС» та ПП «ВК ПАРТНЕР».

Так, позивачем віднесено до складу податкового кредиту в листопаді 2009 року суми податку на додану вартість на загальну суму 1038,00 грн.

Всього за листопад 2009 року сума ПДВ по податкових накладних ТОВ «САКСЕСС» та ПП «ВК ПАРТНЕР» становить 1037,52 грн.

Факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «САКСЕСС» та ПП «ВК ПАРТНЕР» в листопаді 2009 року податковим органом не заперечується та не ставиться під сумнів.

Податковий орган не прийняв податкові накладні від 30.11.2009 року № 1277 та від 19.11.2009 року № 51677, як такі, що оформлені не належним чином, оскільки вони не містили підпису особи, яка їх складала.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в переліку обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, відсутній такий реквізит, як підпис особи, яка її складала. Крім того, вказаний недолік в процесі перевірки був виправлений ТОВ ім. Шевченка (а.с. 91,92 т. 1), що не оспорюється відповідачем.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 названого Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, обов'язок зі складення податкових накладних, які слугують підтвердженням права на податковий кредит платника - покупця товарів, та відображення у них відомостей, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладається на продавця. Відповідно, при дотриманні контрагентом наведених вимог при оформленні необхідних документів відсутні підстави для висновку про недостовірність відомостей, що містяться у таких податкових накладних, та про недобросовісність покупця як платника податків, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був бути обізнаним про зазначення продавцем неправдивих або протирічливих даних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що недостовірність податкових накладних, які не підписані, не може сам по собі за відсутності інших фактів та обставин розглядатись як підстава для позбавлення платника права на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, а також те, що позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту у листопаді 2009 року, підтверджуються податковими накладними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 1038,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000272330 підлягає скасуванню.

По податковому повідомленню-рішенню від 21.11.2012 року № 0000252330, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» містить вичерпний перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, згідно із п. 1 ст. 9 вказаного Закону при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно із п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до рішення загальних зборів членів колишнього КСП ім. Шевченка та п. 4.1. Статуту ТОВ ім. Шевченка на баланс позивача було передано ряд об'єктів нерухомості, зокрема, будівлі та споруди тваринницьких ферм; а також рухоме майно - машини та інше устаткування тощо. Зазначене майно було взято на бухгалтерський облік підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями книг обліку продуктів і матеріалів (а.с. 45-53, 236-245 т. 1).

У зв'язку з тим, що деякі об'єкти нерухомості та рухоме майно перебували в аварійному стані і були не придатні для подальшого використання у господарській діяльності позивача, відповідно до рішення загальних зборів від 21.03.2001 року проведено списання основних засобів (а.с. 29-44 т. 1).

Згідно протоколу зборів колишніх членів КСП ім. Шевченко № 2 від 21.03.2001 року по актах на списання будівель та споруд та актах на списання машин, обладнання та транспортних засобів (копії надані суду) були списано ряд основних засобів (а.с. 54-86 т. 1):

Отримані в результаті розбирання основних засобів будівельні матеріали, запасні частини, металобрухт та інші матеріали (бувші у використанні) оприбутковані по рахунках обліку матеріальних запасів (а.с. 150-235 т. 1)

Представниками позивача в судовому засіданні повністю доведений факт продажу матеріалів, отриманих в результаті ліквідації основних засобів.

Враховуючи те, що матеріальні цінності (шифер, цегла, будівельні матеріали, шлакоблоки, металобрухт, запасні частини, що утворилися від розбирання основних засобів) не є товаром в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» їх реалізацію було проведено без застосування реєстратора розрахункових операцій, а тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували правомірність його дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Федорова Г.Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.,

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.