Постанова № 32055398, 03.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року о/об 14год. 35 хв.Справа № 0870/11791/12 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)»

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» (далі - позивач або ДП «Підприємство БВК УДПС України в Запорізькій області (№99)») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0002501711 від 20.09.2012 та №0002491711 від 20.09.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні перевірки контролюючий орган не звернув увагу на те, що на підприємстві основна маса працівників - засуджені. Оскільки останні не мають ні номеру облікової картки платника податків (ідентифікаційного коду), ні паспортів, підприємство не має змоги сплачувати податок з доходів фізичних осіб, так як підприємство не має змоги ідентифікувати засудженого. Щодо правопорушень у сфері ведення касових операцій позивач зазначив, що бухгалтером підприємства при перевірці працівникам ДПІ не було надано видаткового касового ордеру №291 від 03.07.2012 на суму 5 677,40грн. та видаткового касового ордеру №292 від 03.07.2012 на суму 3 322,60грн., проте, оскільки вони є в наявності, сума штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0002501711 від 20.09.2012 зменшується до 1 289,63грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, з підстав викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що при проведенні перевірки позивача встановлено порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 в частині проведення готівкових розрахунків одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 10 289,63 грн. Крім того, в порушення вимог пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України підприємством не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за січень-липень 2012 року у строки, встановлені Кодексом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 03 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» зареєстроване 19.04.2000 Виконавчим комітетом Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ідентифікаційний код 08680106.

На підставі направлення №080076 від 16.08.2012, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу начальника ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС №15 від 15.08.2012, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємство «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» з питань правильності нарахування та перерахування сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати за період з 01.01.2012 по 31.07.2012.

За результатами перевірки складено Акт №60/171/08680106 від 30.08.2012 за висновками якого позивачем порушено п. 2.11 «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 10 289,63грн.; пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме - підприємство не перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб за січень - липень 2012 року у строки, встановлені кодексом, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 861 174,67грн. (з урахуванням кредитового сальдо станом на 01.01.2012 в сумі 769 102,89грн.).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002491711 від 20.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами за основним платежем - 440 225,19грн, за штрафними санкціями - 110 056,30грн. та податкове повідомлення-рішення №0002501711 від 20.09.2012, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 289,63грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є, зокрема, податковий агент.

Згідно статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За приписами статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. При цьому, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно пп. 164.2.1-164.2.2 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

За правилами, визначеними статтею 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

При цьому якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача існує заборгованість з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 у розмірі 406 663,11грн. та 424 090,85 грн. станом на 01.01.2012, що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб за січень-березень 2011 року та податковими розрахунками сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь, платників податку і сум утриманого з них податку.

В обґрунтування відсутності змоги сплачувати податок з доходів фізичних осіб позивач посилається на ту обставину, що на підприємстві основна маса працюючих засуджені, які не мають ні облікової картки платника податків (ідентифікаційного номеру), ні паспортів у своїй більшості, а тому підприємство не може ідентифікувати засудженого. Разом з тим положення статей 165 (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) та 170 (особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів) Податкового кодексу України не містять пільг або винятків, які б охоплювали обставини, викладені позивачем, та надавали б підстави для звільнення позивача від обов'язку сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Окрім того, в силу імперативних приписів статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому слід зазначити, що згідно з пп. 6 п. 2 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Частина 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України передбачає, що засуджені, які працюють у відповідача, фактично уклали з ним трудовий договір. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Стаття 118 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Згідно ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Частина 4 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.8 Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження волі та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 № 191 засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Засуджені до позбавлення волі мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

У пп. 1.4. Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі зазначено, що праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

Щодо тверджень представника позивача про те, що в акті перевірки здійснені арифметичні помилки, які призвели до неправильного визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, в судовому засіданні представник відповідача, який безпосередньо проводив перевірку, пояснив, що спірні дані були отримані від головного бухгалтера безпосередньо під час перевірки.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 (далі - Положення №637).

Згідно визначень, що містяться в п. 1.2 Положення №637 готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України; розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

За правилами п. 2.11 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що працівникам позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, були видані кошти згідно видаткового касового ордеру №333 від 26.07.2012 на суму 150грн., від 27 червня 2012 року на суму 160грн., від 12 березня 2012 року на суму 150грн., від 08 лютого 2012 року на суму 200грн., від 03 лютого 2012 року на суму 300грн., від 26 березня 2012 року на суму 300грн., від 27 квітня 2012 року на суму 300грн., від 03 липня 2012 року №292 в розмірі 3322,60 грн. та від 03 липня 2012 року №291 на суму 5677,40грн., що також підтверджується копіями звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Разом з тим, до матеріалів справи не додано належним чином засвідчених документів, які б свідчили про належне звітування про одержані під звіт кошти, а саме в наданих документах відсутній напис «фіскальний чек». При цьому суд критично оцінює надані позивачем копії фіскальних чеків від 21.05.2010 та від 21.05.2010, оскільки вказаний період контролюючим органом не перевірявся.

Водночас копії чеків та квитанцій, виданих у період, який перевірявся та наданих контролюючому органу під час перевірки, або містять напис «нефіскальний чек», або не містять жодного подібного напису, що свідчить про правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем правил Положення №637.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В розумінні КАС України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що дії відповідача при винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу аналізуються судом на предмет її правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають до задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова