Ухвала суду № 32054720, 13.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/7512/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-1870/7512/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Союз Плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Метал-Союз плюс»), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі-відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00013081503/34696 від 19.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 477985,00грн., в т.ч.: за основним платежем: 382388,00грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 95597,00грн.

06 листопада 2012 року постановою Сумського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 19.07.2012року №00013081503/34696.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції проігноровано факт відсутності у позивача документів первинного обліку, оформлених відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що свідчить про безпідставність віднесення сум податку на додану вартість ТОВ "Борисфе-Мет" до податкового кредиту.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Метал-Союз плюс» є юридичною особою (код 31931103), взято на податковий облік 02.04.2002р., відповідно до свідоцтва від 07.02.2003р. за №25771595 є платником податку на додану вартість.

З 17.04.2012р. по 20.04.2012 року ДПІ у м. Сумах проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Метал-Союз плюс» питань достовірності визначення податкового кредиту за травень 2010р.

20.04.2012року за результатами перевірки прийнято акт №404/15-319/31931103, яким встановлено порушення позивачем: п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - Закон України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого збільшено суму податку на додану вартість, що підлягає донарахуванню до сплати в бюджет на 382388,00грн. за травень 2010р.

В акті перевірки відповідач прийшов до висновку, що факт не подання ТОВ «Борисфен-Мет» - контрагентом позивача, декларації з податку на додану вартість за травень 2010р., відсутність у даного контрагента складських, виробничих приміщень, трудових ресурсів, що на думку посадових осіб свідчить про неможливість виконання договору та лише про його документальне оформлення без створення жодних реальних наслідків та унеможливлюють надання податкової накладної покупцю чи отримувачу послуг без включення податкових зобов'язань з боку ТОВ «Борисфен-Мет».

Крім того, податковий орган посилається на не подання позивачем товарно-транспортних накладних та надання на перевірку незавірених копій податкових накладних.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №00013081503/34696, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 477985,00грн., в т.ч.: за основним платежем: 382388,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 95597,00грн.

Не погоджуючись за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не у межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено , що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як було втсановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, основним видом діяльності позивача є заготівля, переробка металобрухту чорних металів. 24.02.2005р. з терміном по 20.04.2010р. та 02.03.2010р. - з терміном - з 01.05.2010р. ТОВ «Метал-Союз плюс» були отримані ліцензії на право заготівлі, переробки металобрухту чорних металів (т.1, а.с.139,140). Маючи ряд заготівельних майданчиків (приймальні пункти), які знаходяться на орендованих земельних ділянках (т.1, а.с.182-186,189-199), позивачем були отримані ліцензії на кожний такий майданчик (т.1, а.с.239-249).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори поставки з ТОВ «Борисфен - Мет».

Згідно з умовами договорів поставки з ТОВ «Борисфен - Мет», копія даного приймально-здавального акту ф. 69, являлась підставою для переходу права власності до позивача, і лише після цього складались приймально-здавальні акти, у відповідності до вимог Ліцензійних умов (т.1, а.с.57,58,61,64,67, 70,73,76,80, 81,84,87,90,93, 97,98,101,104,107, 110,114,115, 118,121,125, 126,129,132,135,137,138, т.2, а.с.19,32,35,39,40,43,61,80,81,101,104, 107, 110,124, 141,144,163,164,182,200,221,222,227,240, т.3, а.с.1,18,19,32,35,38, 41,66,68)

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «Борисфен-Мет», позивачем надано договори поставки №01/11/109-М від 01.11.2009р., №01/11/09-Б від 01.11.2009р., зберігання №01/11/09-МХ від 01.11.2009р., договори оренди земельної ділянки, договір надання послуг по складуванню вантажів на підкрановому майданчику перед відправкою по залізниці від 05.02.2010р., договори оренди майнових комплексів, податкові накладні, платіжні доручення, зведена видаткова накладні, видаткові накладі, акти звірки, акти про походження брухту чорних металів, квитанції про приймання вантажу, приймально-здавальні акти, рахунки-фактури, ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, оборотно-сальдові відомості, реєстри отриманих податкових накладних, виписки банку (т.1, а.с.39-166, 176-203,208,239-250, т.2, а.с.1-262, т.3, а.с.68-94,107-112,121-128).

З метою провадження господарської діяльності 01.11.2009року між позивачем та ТОВ «Борисфен-Мет» був укладений договір №01/11/09-М (т.1, а.с.179-181), та 03.12.2009р. додаткова угода до нього (т.1, а.с.181), згідно умов якого позивачем був придбаний металобрухт чорних металів. Крім того, 01.11.2009р. був укладений ще один договір між СП Барською філією ТОВ «Метал-Союз плюс» та ТОВ «Борисфен- Мет» за №01/11/09-Б (т.3, а.с.69-70). (При цьому, в судовому засіданні встановлено, що позивачем як головним підприємством на підставі поданих філією даних формувалась зведена загальна декларація, а тому ним податковий кредит сформований і по операції, проведеної його філією з ТОВ «Борисфен-Мет», що не заперечувалось в акті перевірки відповідачем та його представником в судовому засіданні).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані виписані ТОВ «Борисфен- Мет» податкові накладні від 31.05.2010р. №38 на загальну суму 2109000,00грн. (в т.ч. ПДВ 351500,00грн.) (т.1, а.с.39) та від 28.05.2010р. №36 на загальну суму 185328грн. 54коп. (в т.ч.. ПДВ 30888грн.09коп.) (т.3, а.с.68), платіжні доручення (т.1, а.с.40-50), виписки банку (т.3, а.с.124-128), накладні від 31.05.2010р., 28.05.2010р. (т.1, а.с.51, т.3, а.с.64), акт звірки за травень 2010р. (т.1, а.с.52), акти приймання металів чорних (вторинних), складені між позивачем та ТОВ «Борисфен-Мет» (т.1, а.с.57,58,61,64,67, 70,73,76,80, 81,84,87,90,93, 97,98,101,104,107, 110,114,115, 118,121,125, 126,129,132,135,137,138, т.2, а.с.19,32,35,39,40,43,61,80,81,101,104, 107, 110,124, 141,144,163,164,182,200,221,222,227,240, т.3, а.с.1,18,19,32,35,38, 41,66,68), акти передачі-приймання на зберігання та акти про походження брухту чорних і кольорових металів, складені ТОВ «Борисфен-Мет», (т.1, а.с.53,200-203, т.2, а.с.2-16,18, 22-31,46-60,65-79, 84-98,112-121,127-140,148-162, 167-181, 185-199, 206-220, 230-239, 248-262, т.3, а.с.5-17,22-31,65, 71-94).

Умовами договорів (п.3.2) встановлено, що у разі відвантаження товару автотранспортом, доставка здійснюється постачальником і включається до вартості брухту. В той же час згідно п.3.1 договорів, у разі відвантаження товару залізничним транспортом, залізничний тариф сплачується покупцем (т.1, а.с.179, т.3 а.с.69). Тобто вказана умова договорів передбачає, що у разі транспортування брухту залізничним транспортом, особою відповідальною за таке транспортування є сам позивач, який повинен оформити всі перевізні документи.

Перевезення товару від ТОВ «Борисфен- Мет» здійснювалось залізницею, на підтвердження чого позивачем надано договір, укладений між позивачем та Південної залізницею про надання послуг по складуванню вантажів на підкрановому майданчику перед відправкою по залізниці (т.1, а.с.187-188), квитанції про приймання вантажу, видані станцією відправлення залізниці, які посвідчували прийняття вантажу (т.1, а.с.54,59,62,65,68,71, 74, 77,82, 85,88,91,94, 99, 102,105, 108, 111,116, 119,122, 127,130, 133, 208,250, т.2, а.20,33,36,41,44,62,82,102,105, 108,122, 125, 142, 145,165, 183,203, 225,228,246,т.3, а.с.2, 20,33, 36,39), рахунки-фактури за транспортні послуги залізниці (т.1, а.с.141-147), зведений реєстр по вагонам (т.1, а.с.50), акт здачі-приймання робіт за травень 2010р. між залізницею та ТОВ «Метал-Союз плюс» (т.1, а.с.147), квитанції на оплату наданих залізницею послуг (т.1, а.с.148), податкові накладі, виписані залізницею за транспортні послуги (т.1, а.с.149-150). А тому доводи відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Борисфен-Мет», зокрема через відсутність товарно-транспортних накладних судом не приймається до уваги.

В подальшому товар, придбаний від ТОВ «Борисфен- Мет» був оприбуткований позивачем та реалізований ряду металургійним підприємствам таким як ТОВ «ПФК «Прометей» (ВАТ «Азовсталь»), (ВАТ «Єнакіївський металургійний завод») ВАТ «Електросталь», ТОВ «Укр мет», ТОВ «Техномет», що підтверджується копіями податкових накладних, актів приймання-передачі металобрухту, реалізованого позивачем ТОВ «ПФК «Прометей» (ВАТ «Азовсталь»), ТОВ «Укр мет», ТОВ «Техномет», зведених накладних, актів звірки, договорів укладених з ТОВ «Тонмет», ТОВ «ПФК «Прометей», ТОВ «Укр мет» (т.1, а.с.151-166, т. 2, а.с.111, т.3, а.с.44-46, 47-48,49-63,95), оборотно-сальдовими відомостями (т.3, а.с.107-109,121-123), реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (т.3, а.с.110-112) .

За каких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність посилань відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Борисфен - Мет», зокрема через відсутність документів.

Відповідно до умов договорів поставки укладених позивачем з ТОВ «Борисфен - Мет», (п.4.4) перехід права власності від постачальника до покупця здійснюється на підставі копії приймально-здавального акта Ф-69 або Ф-19, по чистій вазі без засмічення, виписаного контролером ОТК ВАТ комбінату «Запоріжсталь», комісією ТОВ «ПФК «Прометей» (ВАТ «Азовсталь»), (ВАТ «Єнакіївський металургійний завод») ВАТ «Дніпровский металургійний комбінат», ВАТ «Електросталь», ЗАТ «Донецький електрометалургійний завод», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «ММК ім. Леніна», ТОВ «Тонмет» (м. Котовськ).

Вказана умова договору обумовлена тим, що металобрухт який придбавається, після відповідної переробки (порізки, подрібнення, сортування) буде реалізовуватись на металургійні підприємства тільки по чистій вазі та з урахуванням ступеню засміченості як то передбачено ДСТУ 4121-2002. Оскільки, на власних потужностях встановити ступінь засміченості та чисту вагу придбаваємого металобрухту не можливо, в договорах на придбання зауважувалось про перевірку ваги та ступеню засмічення металургійним підприємством. За таких обставин, дана умова договору сама по собі зумовлює необхідність транспортування металобрухту до місця знаходження металургійного підприємства.

У зв'язку з цим, металобрухт (відповідна партія), отриманий від ТОВ «Борисфен - Мет», відповідно до договору зберігання від 01.11.2009р. №01/11/09 (т.1, а.с.176-178) та актів приймання на зберігання разом з актами походження металобрухту, до яких відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002 додавались акти про походження брухту чорних металів (т.1, а.с.53,200-203, т.2, а.с.2-16,18, 22-31,46-60,65-79, 84-98,112-121,127-140,148-162, 167-181, 185-199, 206-220, 230-239, 248-262, т.3, а.с.5-17,22-31,65, 71-94), приймався позивачем на зберігання.

На підтвердження приймання вантажу для транспортування, станція відправлення видавала позивачу квитанцію про приймання вантажу (т.1, а.с.54,59,62,65,68,71, 74, 77,82, 85,88,91,94, 99, 102,105, 108, 111,116, 119,122, 127,130,133, 208,250, т.2, а.20,33,36,41, 44,62,82,102,105, 108,122,125,142,145, 165,183,203, 225,228,246, т.3, а.с.2,20, 33,36,39).

Вказаний металобрухт залізничним транспортом доставлявся до ТОВ «ПФК «Прометей» (ВАТ «Азовсталь»), (ВАТ «Єнакіївський металургійний завод») ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат», ВАТ «Електросталь». Після доставки металобрухту на металургійне підприємство, по кожному відвантаженому вагону, встановлювався ступінь засміченості, визначалась чиста вага та відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002, складались приймально-здавальні акти Ф-69 по фактичній кількості та якості металобрухту (т.1, а.с.55,56,60,63,66,69, 72,75,78,79, 83, 86, 89, 92, 95,96, 100,103,106, 109, 112,113,117, 120,123,124, 128,131,134,136,т.2, а.с.1,21,34,37,38,42,45,63,64, 83,103, 106, 109, 123,126, 143,146,147,166,184, 204,205,226,229,247, т.3, а.с.3,4,21,34,37,40).

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи, а саме наданими належним чином оформленими первинними документами, повністю підтверджується реальність господарських операцій спрямованих на виконання даного договору з контрагентом ТОВ «Борисфен - Мет».

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Борисфен - Мет».

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс» права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновків податкового органу про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» Товариству з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс».

При цьому, колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-1870/7512/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.