Постанова № 32054490, 21.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2013 року Справа № 812/5300/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання Чернікової Я.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Борисенка О.М., доручення від 17.01.2012р.

від відповідача - Слюсара Є.В., доручення від 23.05.2013р.,

представник третьої особи -1 - не прибув,

представник третьої особи -2 - не прибув,

представник третьої особи -3 - не прибув,

представник третьої особи -4 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_5, Відкрите акціонерне товариство "Фінанси та Кредит", Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", Алчевська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби про скасування постанов про відкриття ВП від 26.06.2009 року №13541651, від 17.09.2010 року №21440818 та від 01.12.2010 року №23189265, в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

За вказаним позовом було відкрито провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", останній є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль».

26 жовтня 2004 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Луганської обласної дирекції та гр.ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/01-11/22143131, у відповідності до умов якого Банк надає ОСОБА_5 кредит у сумі 11 200,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення - 24.10.2014 р.

27 жовтня 2004 року у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та Позичальником - ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 за реєстровим № 2726.

Згідно з п. п. 1.1. та 1.2. договору іпотеки, ОСОБА_5 надав в іпотеку Банку належну йому на праві власності цілу трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 Заставна вартість предмету іпотеки становить 85 200,00 грн.

29 травня 2013 р. ОСОБА_5 звернувся до Банку із заявою про надання дозволу на добровільну реалізацію заставного майна, у якій просив направити кошти, виручені від продажу нерухомого майна, на погашення заборгованості за Кредитним договором.

03 червня 2013 р. ОСОБА_5 повідомив Позивача про те, що ВДВС Алчевського управління юстиції було накладено арешти на предмет іпотеки, а саме: -постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009 р. ВП № 13541651 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ВАТ «Фінанси та Кредит» 547 608,33 грн.;

-постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2010 р. ВП № 21440818 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 20 925,03 грн.;

-постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2010 р. ВП № 23189265 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь Державної податкової служби в Луганській області 14 042,54 грн.;

У зв'язку з вищевикладеним, для Банку стало неможливим реалізувати своє переважне перед іншими кредиторами, право задоволення кредитних вимог за рахунок заставного майна.

Позивач зазначає, що, на момент винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009 р. ВП № 13541651, від 17.09.2010 р. ВП № 21440818 та від 01.12.2010 р. ВП № 23189265, якими накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_5, державний виконавець не володів інформацією про розмір заборгованості боржника перед заставодержателем АТ «Райффайзен Банк Аваль» та про вартість предмета застави, оскільки експертна оцінка предмета застави не проводилась.

Також позивач зазначив, що договір іпотеки було укладено 27 жовтня 2004 року, тобто значно раніше, ніж були видані виконавчі листи про стягнення зі ОСОБА_5 заборгованості на користь інших осіб та були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження.

На думку позивача, постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009 р. ВП № 13541651, від 17.09.2010 р. ВП № 21440818 та від 01.12.2010 р. ВП № 23189265, якими накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_5 порушують права позивача та унеможливлюють реалізацію іпотечного майна для погашення заборгованості за Кредитним договором.

У зв'язку з викладеним, позивач просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009р. за ВП №13541651 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ВАТ «Фінанси та Кредит» 547608,33 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 яка знаходиться у м. Апчевську Луганської області по вулиці Московська у будинку № 5а;

-постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2010р. за ВП № 21440818 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 20 925,03 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1;

-постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2010 р, за ВП № 23189265 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь Державної податкової служби в Луганській області 14 042,54 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги щодо заміни зазначеної ним неналежної третьої особи на належну, а саме - на Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби та підтримав їх у повному обсязі, дав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позов.

Представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Луганській області в судовому засіданні позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Треті особи у судове засідання не прибули, про явку до суду були повідомлені належним чином.

Частиною 5 статті 181 КАС України передбачено скорочені терміни розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень державних виконавців.

Заслухавши пояснення представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У судовому засіданні встановлено, що 26 жовтня 2004 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Луганської обласної дирекції та гр.ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/01-11/22143131, у відповідності до умов якого Банк надає ОСОБА_5 кредит у сумі 11 200,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення - 24.10.2014 р.(а.с.8-9).

27 жовтня 2004 року у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та Позичальником - ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 за реєстровим № 2726. (а.с.10-12).

Згідно з п. п. 1.1. та 1.2. договору іпотеки, ОСОБА_5 надав в іпотеку Банку належну йому на праві власності цілу трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 Заставна вартість предмету іпотеки становить 85 200,00 грн.

29 травня 2013 р. ОСОБА_5 звернувся до Банку із заявою про надання дозволу на добровільну реалізацію заставного майна, у якій просив направити кошти, виручені від продажу нерухомого майна, на погашення заборгованості за Кредитним договором. .(а.с.13).

Листом від 03 червня 2013 р. ОСОБА_5 повідомив Позивача про те, що ВДВС Алчевського управління юстиції було накладено арешти на предмет іпотеки, а саме: -постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009 р. ВП № 13541651 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ВАТ «Фінанси та Кредит» 547 608,33 грн.;

-постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2010 р. ВП № 21440818 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 20 925,03 грн.;

-постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2010 р. ВП № 23189265 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь Державної податкової служби в Луганській області 14 042,54 грн.(а.с.14).

Отже, про зазначені постанови позивачу стало відомо - 03.06.2013 року, про що свідчить заява ОСОБА_5 (а.с.14).

З позовом до суду позивач звернувся - 06.06.2013р. (а.с.3).

Таким чином, зазначений адміністративний позов подано позивачем в межах строку звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного..

Відповідно до ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно постанови Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009 р. ВП № 13541651, прийнято рішення про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ВАТ «Фінанси та Кредит» боргу у сумі 547 608,33 грн .та накладено арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5(а.с.15).

Постановою Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2010 р. ВП № 21440818 прийнято рішення про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 20 925,03 грн.; та накладено арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5.(а.с.54).

Постановою Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2010 р. за ВП № 23189265 прийнято рішення про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОДПІ - 14 042,54 грн. та накладено арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5.(а.с.55).

Отже, відповідачем було накладено арешт на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 що знаходиться в заставі Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до п. 5.3.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання, допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України «Про заставу».

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення эпису майна боржника і накладення на нього арешту.

Правові підстави для звернення стягнення на заставлене майно зазначені в ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя.

Згідно ч. З ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Аналіз зазначених норм закону, свідчить що відповідач має право накласти арешт майно та після його накладення у відповідача виникає обов'язок повідомити заставодержателя про накладення такого арешту та роз'яснити право звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Проте, з часу відкриття виконавчих проваджень, відповідачем не було повідомлено про це позивача та не вказано йому про те, що на заставне майно було накладено арешти для подальшого задоволення вимог стягувачів, що не є заставодержателями.

Зазначене сторонами не заперечується.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч. 6 ст. З Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, законодавством передбачений вичерпний перелік підстав, за яких може бути накладене стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, на заставлене майно, зокрема у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Також, на момент винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009 р. ВП № 13541651, від 17.09.2010р. за ВП № 21440818 та від 01.12.2010 р. ВП № 23189265, якими накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_5, державний виконавець не володів інформацією про розмір заборгованості боржника перед заставодержателем АТ «Райффайзен Банк Аваль» та про вартість предмета застави, оскільки експертна оцінка предмета застави не проводилась.

Крім того, договір іпотеки було укладено 27 жовтня 2004 року, тобто значно раніше, ніж були видані виконавчі листи про стягнення зі ОСОБА_5 заборгованості на користь інших осіб та були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009 р. ВП № 13541651, від 17.09.2010р. за ВП № 21440818 та від 01.12.2010 р. ВП № 23189265, якими накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_5 порушують права позивача та унеможливлює реалізацію іпотечного майна для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 58 Закону України «Про заставу» зазначено, що якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

Частиною 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Положенням п.2 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті З Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Виходячи з вищзевикладеного, позивач скористався своїм правом на оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, згідно, яких було накладено арешти на квартиру ОСОБА_5, яка знаходиться в іпотеці позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ч. 1 ст. 72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог. Позивачем доведено обставини щодо скасування зазначених ним постанов відповідача.

У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За таких обставин, підлягають скасуванню: постанова Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009р. за ВП №13541651 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ВАТ «Фінанси та Кредит» 547608,33 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 яка знаходиться у м. Апчевську Луганської області по вулиці Московська у будинку № 5а;

- постанова Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2010р. за ВП № 21440818 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" - 20 925,03 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1;

-постанова Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2010 р, за ВП № 23189265 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь Державної податкової служби в Луганській області 14 042,54 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даному випадку.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області, треті особи - ОСОБА_5, Відкрите акціонерне товариство "Фінанси та Кредит", Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", Алчевська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби, про скасування постанов від 26.06.2009 року про відкриття ВП №13541651; від 17.09.2010 року про відкриття ВП №21440818 та від 01.12.2010 року про відкриття ВП №23189265, в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 яка знаходиться у м. Апчевську Луганської області по вулиці Московська у будинку № 5а, задовольнити.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2009р. за ВП №13541651 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ВАТ «Фінанси та Кредит» 547608,33 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру НОМЕР_1 яка знаходиться у м. Апчевську Луганської області по вулиці Московська у будинку № 5а;

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2010р. за ВП № 21440818 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 20 925,03 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1;

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2010 р, за ВП № 23189265 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь Державної податкової служби в Луганській області 14 042,54 грн., в частині накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Мирончук