Ухвала суду № 32054097, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К/800/1784/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 р.

у справі № 2а-7643/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» (далі - позивач, ТОВ «Будівельні технології») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання неправомірними дій відповідача при проведенні перевірки, результати якої оформлені актом № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р., в частині, що стосується зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на суму 2 166 211,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012р., адміністративний позов задоволено: визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова при проведенні виїзної планової перевірки з питань дотримання ТОВ «Будівельні технології» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на суму 2 166 211,00 грн., яке зазначено в акті перевірки № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржені судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.03.2009 р. по 10.04.2009 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на підставі направлень від 20.03.2009 р. № 313, від 06.04.2009 р. № 383 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будівельні технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р. та встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження позивачем податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму в розмірі 287 250,00 грн., в результаті чого ТОВ «Будівельні технології» зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на суму 2 166 211,00 грн.; підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 229 800,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. № 0001392305/0, яким ТОВ «Будівельні технології» було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 287 250,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 111 382,90 грн., № 0001402305/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 229 800,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 114 900,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2009 р. по справі № 2а-38553/09/2070, яка набрала законної сили, скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. № 0001392305/0 та № 0001402305/0.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення по від'ємному значенню об'єкту оподаткування за 2008 рік на суму 2 166 211,00 грн. у 2009 році відповідачем не приймалось, однак відповідачем у акті перевірки № 3310/2305/32217315 від 13.07.2011 р. було враховано висновки, зроблені під час перевірки від 15.04.2009 р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення по від'ємному значенню об'єкту оподаткування за І квартал 2011 ріку на суму 2 166 211,00 грн. Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідач фактично не визнав суму, зазначену позивачем по від'ємному значенню об'єкту оподаткування за 2008 рік на суму 2 166 211,00 грн. протягом 2009-2011 років, чим обмежував права позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодилась колегія суду апеляційної інстанції, визнав можливим розглядати вимогу позивача саме по визнанню неправомірними дій відповідача при проведенні виїзної планової перевірки з питань дотримання ТОВ «Будівельні технології» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. щодо складання акту перевірки № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р. в частині, що стосується зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на суму 2 166 211,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із приписів Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання валютного та іншого законодавства».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2009 р. позивачем до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було подано декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, згідно якої об'єкт оподаткування податком на прибуток склав 96 073,00 грн., а сума нарахованого податку на прибуток - 24 018,00 грн. При цьому сума валового доходу підприємства за 2008 рік склала 53 784 895,00 грн., сума валових витрат - 53 540 306,00 грн., а сума амортизаційних відрахувань, що зменшує базу оподаткування, - 148 516,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті (визначення податкових зобов'язань податковим органом) шляхом подання декларації.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

ТОВ «Будівельні технології» 23.02.2009 р. до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, в якому було збільшено витрати по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на суму 2 262 284,00 грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, декларації та уточнюючий розрахунок отримано та прийнято ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до початку перевірки.

Судом першої інстанції були застосовані правила частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали. які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Так, податковим органом не були виконані вимоги ухвал суду від 23.08.2012 р. та 02.10.2012 р. про надання пояснення стосовно того, чи було відображено від'ємне значення у картці особового рахунку платника податку, чи були наявні акти звірки розрахунків з позивачем з метою усунення будь-яких розбіжностей між даними платника податків та податкової інспекції щодо обліку стану розрахунків за податковими та обов'язковими платежами та докази в обґрунтування цього, надати картку особового рахунку позивача за період, починаючи з 2008 року.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до пунктів 1.5 - 1.7 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з акту перевірки № 2071/2305/32217915 від 15.04.2009 р. відповідач ані в описовій частині, ані у висновку не посилається на те, які саме норми закону порушено позивачем та на підставі чого ним зроблено зазначений висновок, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок, що перевірка позивача проведена без дотримання вимог законів та підзаконних нормативно-правових актів та без врахування всіх обставин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 р. у справі № 2а-7643/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська