Ухвала суду № 32053939, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ К/9991/21195/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

Сіроша М.В.

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення відповідача про застосування фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання відповідача прийняти до зарахування витрат позивача, пов'язаних з нарахуванням та виплатою працівнику допомоги по вагітності та пологах.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2011 року, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Зобов'язано виконавчу дирекцію Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняти до зарахування витрати фізичної особи підприємця ОСОБА_4, понесені нею для виплати допомоги по вагітності та пологах у розмірі 7316,82 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Виконавча дирекція Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 02.06.2008 р., є застрахованою особою в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

30.03.2011 р. виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена позапланова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо правомірності нарахування допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та відшкодування витрат на виплату допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5

За наслідками перевірки виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності був складений акт № 183 від 30.03.2010 р., яким витрати в сумі 7316 грн. 82 коп. не прийняті до зарахування, та винесене рішення № 376 від 05.04.2011 р. про зобов'язання позивача зарахувати до бюджету Фонду 3658 грн. штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду та 7316 грн. 82 коп. не прийнятих до зарахування витрат.

Відповідач стверджує, що трудовий договір № 23001002849 від 01.08.2010 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та громадянкою ОСОБА_5, не відповідає ст. 21 КЗпП України та Наказу МПСП України № 260 від 08.06.2001 року, оскільки в зазначеному договорі не вказано посаду, на яку приймається працівник, докладні характеристики займаної посади та вимоги до рівня виконання роботи.

З таким висновком обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Договір № 23001002849 від 01.08.2010 року доповнює додаток, в якому зазначено, на яку посаду приймається працівник ОСОБА_5, викладені докладні характеристики займаної посади та вимоги до рівня виконання роботи на даній посаді.

Договір № 23001002849 від 01.08.2010 року та додаток до нього зареєстровані в порядку, встановленому та затвердженому Наказом МПСП України № 260 від 08.06.2001 року: трудовому договору присвоєно номер, за яким він зареєстрований у книзі, і проставлено дату його реєстрації; підпис відповідальної особи центру зайнятості скріплено печаткою центру зайнятості.

Також, відповідач зазначає, що в порушення ст. 30 Закону України «Про оплату праці» позивач не забезпечив достовірного обліку роботи, виконуваної працівником ОСОБА_5, а також не надав перевіряючому документів, які підтверджують факт виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_5

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказані твердження спростовує табель виходу на роботу, розрахунково-платіжна відомість.

Крім того, необґрунтованим є твердження відповідача про невідповідність посадової інструкції адміністратора фітнес-салону ст. 21 КЗпП України, оскільки інструкція містить чітко встановлені завдання і обов'язки адміністратора фітнес-салону, які встановлені згідно з вимогами Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом МПСП України № 336 від 29.12.2004 року.

Заробітну плату було встановлено ОСОБА_5 у відповідності до трудового договору, укладеного з нею, а також штатного розпису згідно з вимогами Кодексу законів про працю України та ЗУ «Про оплату праці».

Зокрема, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При укладанні трудового договору позивач довів до відома працівника умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством, що підтверджується підписом ОСОБА_5 на укладеному трудовому договорі; при кожній виплаті заробітної плати позивач повідомляв ОСОБА_5 про загальну суму заробітної плати, розміри і підстави відрахувань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати, що підтверджується підписами ОСОБА_5на платіжних відомостях № д-00000001 за серпень 2010 року та № д-00000002 за вересень 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно того, що заробітна плата ОСОБА_5 не завищена, оскільки визначена укладеним з нею трудовим договором та штатним розписом відповідно до норм і вимог КЗпП України та ЗУ «Про оплату праці»; фактична виплата заробітної плати працівнику ОСОБА_5 у відповідності до табелів робочого часу, які підтверджують повноту виконання нею своїх посадових обов'язків, підтверджується розрахунково-платіжними та платіжними відомостями за серпень-вересень 2010 року, а також податковими розрахунками форми 1-ДФ за III квартал 2010 року.

Згідно з даними, викладеними у листі Головного управління статистики у Черкаській області № Д-90/17-20 від 29.07.2011 року щомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника по виду економічної діяльності «Діяльність у сфері культури та спорту; відпочинку та розваг» у м. Черкаси та Черкаської області становить: у вересні 2010 року 1864 грн., у вересня 2010 року 1931 грн., що також вказує на те, що заробітна плата ОСОБА_5 не завищена.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що з усіх сплачених сум заробітної плати позивачем вчасно було нараховано, утримано та сплачено всі податки і збори до бюджетів та фондів, зокрема і до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 01.10.2010 р. та Наказу № 2-К їй надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.

Згідно видаткового ордеру № 1 від 11.01.2011 р. ОСОБА_5 виплачена допомога по вагітності та пологах в сумі 7436,07 грн., яка була скоригована позивачем в сторону зменшення уточнюючим розрахунком листка працездатності серія АБР № 869044.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 5 цього Закону визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється, зокрема, за принципами обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору контракту, та відповідальності роботодавців і Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до статті 22 Закону платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи, зокрема і фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Стаття 30 Закону передбачає, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» суми коштів це акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим законом.

Ч. 1 ст. 9 та п. 2) ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону передбачає, що акумуляція страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг провадить Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснює виконавчим дирекціями відділення Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Для отримання фінансування страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний розрахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України, а кошти Фонду, що надходить на зазначений рахунок, обліковуються на окремий субрахунок.

При цьому страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органу Державного казначейства України, можуть бути використані страховиком включно на надання забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Таким чином, положення ст. 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо відшкодування неправомірно витрачених страхових коштів поширюються на ті випадки, коли страхувальник отримав від Фонду страхові кошти, однак після їх отримання в подальшому порушив порядок використання цих отриманих страхових коштів.

Отже, підстави для відшкодування позивачем Фонду збитків відсутні, збитків Фонду спричинено не було, а на виплату допомоги ОСОБА_5 використані власні кошти позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: