Ухвала суду № 32053759, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/11017/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівВасильченко Н. В., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Владана" до Контрольно-ревізійного управління в Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Владана" звернулося до Контрольно-ревізійного управління в Сумській області (правонаступником якого є Державна фінансова інспекція в Сумській області) з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги від 01 серпня 2011 року № 18-06-14-14/5055.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в липні 2011 року відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за 2008-2010 роки. Ревізією встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме: порушення п. 16 Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу і в науково-дослідних господарствах, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук, Міністерства фінансів України від 13 лютого 2007 року N 88/10/187 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2007 року за N 145/13412 (далі - Порядок), в результаті чого позивачем зайво отримані кошти загального фонду Державного бюджету України за КЕКВ 1310 в сумі 80000,00 грн. До таких висновків відповідач прийшов на підставі того, що всупереч плану розширення власної племінної худоби позивач не збільшив поголів'я чистокровної української чорно-рябої молочної породи, а збільшені показники показав за рахунок іншої породи - голштинської. Також ревізією встановлено порушення п. 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року N 228, в результаті чого позивачем незаконно перераховані грошові кошти в сумі 571,08 грн., які отримані з Державного бюджету України. На думку відповідача, всупереч цільовому призначенню ці кошти витрачені не на ветеринарні препарати.

Результати ревізії оформлені актом від 04 липня 2011 року № 06-08-08/62.

На підставі результатів ревізії відповідачем складено вимогу від 01 серпня 2011 року № 18-06-14-14/5055, якою позивача зобов'язано: повернути до державного бюджету зайво отримані кошти загального фонду державного бюджету в сумі 80 000 грн 00 коп. та 571 грн 08 коп.

Не погоджуючись з такою вимогою відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявленого позову.

При цьому суди виходили з того, що статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України".

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно визначена Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

У відповідності до п. 7 ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається, серед іншого, право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Зазначені положення деталізовані у п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, у відповідності до якого якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 Розділу IV Загальнодержавної програми селекції у тваринництві на період до 2010 року основними заходами щодо виконання Програми у молочному і м'ясному скотарстві в частині породного і генетичного вдосконалення великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності передбачено: селекція української чорно-рябої молочної породи з метою формування та консолідації молочного типу будови тіла, розгалуження та вдосконалення генеалогічної структури, подальшого підвищення продуктивності корів; удосконалення властивостей української червоно-рябої молочної породи з метою підвищення генетичного потенціалу молочної продуктивності, збереження задовільних м'ясних якостей, консолідації за типом будови тіла; застосування поглинального схрещування з поліпшувальними породами (переважно голштинською) у господарствах різних форм власності з гарантовано стабільною кормовою базою, високим рівнем вирощування і годівлі тварин. Частина репродукторів тварин поліпшуючих порід створюватиметься шляхом імпорту відповідного маточного поголів'я.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проводить покращення племінних і продуктивних якостей української чорно-рябої молочної породи голштинською чорно-рябою, яка є спорідненою породою української чорно-рябої молочної породи і яка брала безпосередню участь при виведенні даної породи як батьківська форма.

Згідно з актом Інституту розведення і генетики тварин ведення племінної роботи в ТОВ Агрофірма "Владана" не суперечить "Програмі селекції української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби на 2003-2012 рр.". Корови стада станом на 01.01.2008 р. - 284 гол., 01.01.2009 р. - 320 гол., 01.01.2010 р. - 345 гол., 01.01.2011 р. - 350 гол., мають молочний тип будови тіла, генотип 95-100 % за голштинською породою, задовільну відтворювальну здатність, високу молочну продуктивність і відповідають стандартам української чорно-рябої молочної породи, та відносяться до чистопородних тварин української чорно-рябої молочної породи.

З огляду на викладене, судами обгрунтовано не прийнято до уваги інформацію, отриману позивачем з ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин ", згідно якої поголів'я корів української чорно-рябої молочної породи в ТОВ "Агрофірма "ВЛАДАНА" у 2008 році зменшилось на 17 голів, а у 2010 році - на 2 голови.

Щодо порушення позивачем п. 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року N 228, суди зазначили наступне.

Як вбачається з уточнюючої записки від 02 серпня 2011 року № 10, ТОВ "Тривет" придбані за рахунок бюджетних коштів соски для телят, бачки для випойки телят та зонд для випойки телят належать до категорії засобів ветеринарної медицини, а тому їх придбання за бюджетні кошти відповідає плану використання бюджетних коштів на 2010 рік.

Листом Управління ветеринарної медицини в Сумському районі від 03 серпня 2011 року № 01-41/615 (а. с. 56) підтверджується, що соска та зонд для випоювання телят використовуються з лікувальною та профілактичною метою при захворюваннях ротової порожнини у корів на стоматити, гінгівіти, кровотечі ясен. Зонд для випоювання телят використовується для поліпшення та точності задавання ветеринарних препаратів при атонічних станах та тимпаніях передшлунків у корів та з ціллю профілактики зміщення шлунку (сичуга) у корів в післяродовий період.

Планом використання бюджетних коштів на 2010 рік передбачались асигнування в сумі 28000,00 грн. на придбання ветпрепаратів та ветмедикаментів.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, оптової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України від 14 жовтня 2002 року N 108/329 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2002 року за N 859/7147, ветеринарні препарати - це ветеринарні лікарські та імунобіологічні засоби (препарати) та засоби, що застосовують для штучного осіменіння тварин і трансплантації ембріонів, ензими, антисептики, дезінфектанти, інсектоакарициди, дератизациди, пробіотики, діагностикуми, засоби догляду за тваринами та інші, що використовуються у тваринництві та ветеринарній медицині.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" засоби ветеринарної медицини - матеріали, обладнання, інструменти, спеціальні автомобілі та інші механізми і пристосування, призначені для використання у ветеринарній медицині.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача приписів п. 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ при придбанні за рахунок бюджетних коштів соски для телят, бачки для випойки телят та зонд для випойки телят.

Приймаючи вимогу від 01 серпня 2011 року № 18-06-14-14/5055 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства" в частині повернення до Державного бюджету по коду бюджетної класифікації 21080500 зайво отриманих коштів загального фонду державного бюджету по КПКВ 2801190 "Селекція у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу" в сумі 80000,00 грн.; повернення до Державного бюджету по коду бюджетної класифікації 21080500 зайво перерахованих коштів, отриманих за рахунок загального фонду державного бюджету по КПКВ 2801190 "Селекція у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу", в сумі 571, 08 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов про скасування вимоги в зазначеній частині є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, при розгляді справи суди не допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: