Ухвала суду № 32053679, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/10783/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої - судді Васильченко Н.В.

суддів - Розваляєвої Т.С. Черпіцької Л.Т.

при секретарі - Крушеніцькому В.М.

з участю представника позивача Максименко А.Ю.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 р. по справі № 2а-1670\7534\11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» до відділу Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, третя особа Державне підприємство «Кременчуцьке лісове господарство» про визнання протиправним та скасування приписів -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» 15 вересня 2011 року звернулося до суду з позовом до відділу Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання протиправними та скасування приписів відповідача № 30 від 15.03.2011 року та № 50 від 15.04.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані приписи прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправними та, на думку позивача, підлягають скасуванню. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ним не порушувались ліміти на розміщення відходів, у зв'язку з чим відсутній причинний зв'язок між розташуванням відходів виробництва за межами відведеної позивачу земельної ділянки та протиправними діями позивача щодо самовільного зайняття даної ділянки. Відходи, які знаходяться за межами відведеної їм у користування земельної ділянки, не належать до відходів сталеливарного виробництва, а тому і не могли бути ними вивезені на спірну земельну ділянку.

Також позивач вказав, що в порушення порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель оскаржувані приписи не були направлено керівнику підприємства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 р. , відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кременчуцького сталеливарного заводу» до Відділу Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання протиправними та скасування приписів.

Не погодившись із рішеннями судів, Публічне акціонерне товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» подало касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення .

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради народних депутатів 13.03.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №05756783.

У зв'язку з законодавчими змінами Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод».

Відповідно до укладених з Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області договорів оренди земельних ділянок ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» здійснювало розміщення промислових відходів на земельній ділянці загальною площею 11,87 га - в урочищі «Широке» ДП «Кременчуцьке лісове господарство» на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

15.03.2011 року старшим державним інспектором з контролю використання та охорони земель в Кременчуцькому районі Полтавської області було проведено позапланову перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» вимог земельного законодавства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 15.03.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 20,25 Закону України « Про землеустрій» в частині самовільного зайняття позивачем земельної ділянки площею 2, 05 га на території ДП «Кременчуцьке лісове господарство» в урочищі Широке, 16 квартал Крюківського лісництва (а.с. 115).

На підставі Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» відповідачем було прийнято припис № 30 від 15.03.2011 р. з вимогою до позивача в місячний термін усунути порушення земельного законодавства, вказані в акті перевірки (а.с. 117).

15.04.2011 року відповідачем прийнято припис № 50, яким позивача повторно зобов'язано в місячний термін усунути порушення земельного законодавства (а.с. 107).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем по справі доведено правомірність прийнятих ним приписів про усунення порушень земельного законодавства.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду , оскільки вони зроблені на підставі неповно встановлених та досліджених обставин справи.

Із матеріалів справи вбачається, що за договором оренди земельної ділянки від 21 березня 2003 року позивачу було передано в користування земельну ділянку площею 7,4 га, розташовану на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 35-39). Вказана ділянка була передана товариству з метою несільськогосподарського використання під складування відходів виробництва.

На вказаній земельній ділянці позивач розміщував відходи сталеливарного виробництва, не перевищуючи їх граничну межу. Вказана земельна ділянка є огороженою територією із відповідною системою пропуску автомашин для відвалу відходів виробництва.

Позивачі в позовній заяві і вподальшому під час судового розгляду справи наголошували, що відходи сталеливарного виробництва ними складувались тільки у відведеному для того місці.

Вказане твердження позивача належним чином не перевірене та необґрунтовано судами не взято до уваги.

Висновок суду про наявність відходів сталеливарного виробництва на земельній ділянці поза межами відведеної позивачеві, ґрунтується тільки наявністю в матеріалах справи схеми земельної ділянки, яка підписана начальником Держкомзему у Кременчуцькому районі, а складена директором ТОВ «Азимут». Дата складання цієї схеми на ній не зазначена. Даних про залучення до її складання представників позивача, які є зацікавленими особами , не має, що не дає можливості для однозначних висновків про достовірність вказаної схеми.

Ніякими іншими об»єктивними даними , крім вказаної схеми, факт складування промислових відходів позивачем за межами відведеної йому земельної ділянки, не підтверджений.

Суди, дійшовши висновку про правомірність дій та рішень відповідача, не дотримались вимог ст. 71 КАС України, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суди належним чином не виконали вимоги ст. 159 КАС України про повноту та всебічність з»ясування всіх обставин справи, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Отже ухвалені по справі рішення не встановили дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами та неправильно застосували норми матеріального права до їх вирішення, а тому висновок суду про безпідставність позовних вимог є передчасним.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст.220 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з»ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 р. по справі № 2а-1670\7534\11 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді : підписи

З оригіналом згідно: суддя Н.Васильченко