Постанова № 32052815, 18.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа №805/8003/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:05

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання - Алюніній Г.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та

Костянтинівському районі Донецької області

про визнання незаконними та скасування вимог про сплату недоїмки;

рішення про застосування фінансових санкцій та заборону здійснювати

нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Осипов А.О. (дов. № 8809/07 від 17 червня 2013

року)

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання незаконними та скасування вимог № Ф-01-26-381 від 27 березня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 4 572,42 грн. та № Ф 01-26-883 від 21 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 698,23 грн., скасування рішення № 01-50/549 від 27 березня 2013 року про застосування фінансових санкцій в сумі 170,00 грн., заборону здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування без укладання договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що оскаржувані вимоги прийняті відповідачем із порушенням статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI, що набрав чинності 06 серпня 2011 року. Положення наведеної статті звільняють від обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску за себе фізичними особами-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонерами за віком. Посилаючись на відсутність обов'язку сплачувати єдиний внесок позивач зауважувала на протиправності прийнятого відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій за неподання нею звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та наявності підстав для заборони відповідачу в подальшому здійснювати відповідні нарахування єдиного внеску.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування правомірності прийнятих управлінням вимог, рішення про застосування штрафних санкцій та вчинених дій щодо нарахування єдиного внеску відповідач послався на статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначені умови призначення пенсії за віком, а саме: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Як зазначив представник відповідача оскільки позивач не досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсію призначено на пільгових умовах, підстави для звільнення його від сплати єдиного соціального внеску на державне соціальне страхування відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради 30 січня 2002 року, номер запису про державну реєстрацію 2 269 017 0000 001884, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_2, копія якої наявна в матеріалах справи (арк. справи 9). Як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (відповідач).

В судовому засіданні з пояснень позивача та представника відповідача, наданих представником відповідача розрахунків до вимог в картці особового рахунку позивача через ненадання ним звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011, 2012 роки відповідачем відображено нарахування єдиного внеску в сумі 1698,23 грн. за період з серпня по грудень 2011 року та в сумі 4572,42 грн. за період з січня по грудень 2012 року. 27 березня 2013 року та 21 травня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області сформовано вимоги № Ф- 01-26-381 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 4 572,42 грн. та № Ф- 01-26-883 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 1 698,23 грн.

Окрім цього, 27 березня 2013 року на підставі акту № 01-61/230 від 27 березня 2013 року щодо встановлення факту неподання звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску відповідачем прийнято рішення № 01-50/549 про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.

Правомірність визначення відповідачем недоїмки позивача за єдиним внеском, наявність підстав для формування вимоги та правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій є спірним питанням цієї справи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України від 8 липня 2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464), який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Позивач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, про що зазначено у пунктах 1, 4 частини 2 статті 6 вищевказаного Закону.

Згідно пункту 3.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України N 22-2 від 08 жовтня 2010 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за N 1014/18309) в редакції Постанови Правління Пенсійного фонду України N 18-1 від 23 червня 2011 року, що діяла до 15 січня 2013 року, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності формують та надають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Зміни щодо надання звітності фізичними особами підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу внесені постановою Правління Пенсійного фонду України № 24-1 від 10 грудня 2012 року, що набрала чинності 15 січня 2013 року, а тому протягом 2012 року позивач мав обов'язок щодо надання звіту до органу пенсійного фонду.

Відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звіту встановлено підпунктом 4 пункту 11 статті 25 Закону 2464, згідно якого територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску за неподання звітності, передбаченої цим Законом, штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки факт неподання позивачем звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підтверджений наявними в матеріалах справи документами та не заперечувався позивачем в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій за неподання звітності в сумі 170,00 грн., з огляду на що вимоги в частині скасування рішення № 01-50/567 від 27 березня 2013 року задоволенню не підлягають.

Згідно підпункту 3 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону 2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування". Зазначений Закон набрав чинності 06 серпня 2011 року.

Таким чином, стаття 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06 серпня 2011 року, виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося представником відповідача, позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 (арк. справи 10), перебуває на спрощеній системі оподаткування, що свідчить про наявність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску за себе.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про наявність в позивача обов'язку нарахування та сплати єдиного соціального внеску, через призначення позивачу пенсії на пільгових умовах до досягнення пенсійного віку, через їх невідповідність приписам частини 4 статті 4 Закону України № 2464, яка єдиною умовою її застосування передбачає набуття фізичною особою - підприємцем статусу пенсіонера за віком та не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, обмежень застосування цієї статті до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах не встановлено.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено призначення позивачу пенсії та оподаткування доходів від здійснюваної підприємницької діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування, із врахуванням відсутності в частині 4 статті 4 Закону № 2464 обмежень її застосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що в позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску.

Згідно приписів частини 4 статті 25 Закону № 2464 територіальний орган пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно підпункту б пунктом 8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663) органи пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у разі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. В такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу та надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

З наведеного вище виходить, що в особовому рахунку позивача відповідачем безпідставно відображено недоїмку в сумі 1 698,23 грн. за період з серпня по грудень 2011 року та в сумі 4 572,42 грн. за 2012 рік., що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем вимог та правомірність заявлених позивачем вимог про визнання протиправними та скасування вимог від 21 травня 2013 року № Ф- 01-26-883 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 1698,23 грн. та № Ф- 01-26-381 від 27 березня 2013 року про сплату боргу з єдиного внеску на суму 4 572,42 грн.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про заборону здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування без укладання договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню оскільки містять застереження на майбутнє, що не узгоджується з вимогами чинного процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в чатисні вимог про визнання незаконними та скасування вимог № Ф-01-26-381 від 27 березня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 4 572,42 грн. та № Ф 01-26-883 від 21 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 698,23 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене на підставі Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України N 22-2 від 08 жовтня 2010 року та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання незаконними та скасування вимог № Ф-01-26-381 від 27 березня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 4 572,42 грн. та № Ф 01-26-883 від 21 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 698,23 грн., скасування рішення № 01-50/549 від 27 березня 2013 року про застосування фінансових санкцій в сумі 170,00 грн., заборону здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування без укладання договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування., - задовольнити частково.

Скасувати вимогу № Ф-01-26-381 від 27 березня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 4 572,42 грн. та вимогу № Ф 01-26-883 від 21 травня 2013 року про сплату недоїмки в сумі 1 698,23 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 111,67 грн. (сто одинадцять гривень 67 копійок).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови за відсутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 21 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.