Рішення № 32052734, 25.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 905/2481/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ

до Відповідача: Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька», с.Олександрівка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 109 344,20грн., пені у сумі 179,74грн., 3% річних у розмірі 35,95грн.

за участю:

від позивача: Якунін М.М. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька», с.Олександрівка, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 109 344,20грн., пені у сумі 179,74грн., 3% річних у розмірі 35,95грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором на поставку продукції №18 від 02.01.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору на поставку продукції №18 від 02.01.2012р., протоколу розбіжностей від 02.01.2012р., протоколу узгодження протоколу розбіжностей від 02.01.2012р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.12.2012р. складає 139 344,20грн., платіжних доручень з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, вимоги №535 від 14.03.2013р., доказів направлення вимоги на адресу Відповідача, правоустановчих документів Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.. О.Ф. Засядька», правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 179, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, п.1 ст. 548, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

14.05.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар та акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2013р. складає 139 344,20грн.

11.06.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2012р., протоколу розбіжностей, актів здачі-приймання виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар та надані послуги.

20.06.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі в яких зазначає, що заборгованість виникла в результаті дії договору №18 від 02.01.12р. Умовами договору передбачено, що поставка продукції може здійснюватись транспортом Позивача на підставі окремого договору. Матеріали справи містять договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом №51 від 03.01.2012р. На виконання умов даного договору Позивач здійснив на замовлення Відповідача перевезення вантажів до місця перевезення вказаного Відповідачем. Факт таких перевезень підтверджується актами виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи.

25.06.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар та надані послуги, видаткових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт.

Представник Позивача у судове засідання 25.06.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 84168, Донецька область, Слов'янський район, село Олександрівка, вул.Комсомольська, буд. 17.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Постачальник) та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (Покупець) було укладено договір на поставку продукції №18, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується виготовити і поставити (передавати) продукцію за заявкою Покупця у власність Покупця, для використання її на розсуд останнього, а Покупець зобов'язується приймати вказану продукцію та сплачувати за неї кошти на умовах даного Договору.

Згідно п.2.1 договору предметом поставки за даним Договором є наступна продукція: корми, що використовуються у тваринництві, птахівництві, рибоводстві та інші.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни продукції та порядку розрахунків:

- ціни на продукцію визначаються Сторонами згідно протоколу погодження договірної ціни (п.4.1 Договору);

- Покупець оплачує поставлену продукцію на підставі видаткових накладних або рахунків-фактур Постачальника (п.4.2 Договору);

- оплата продукції проводиться на умовах 100% попередньої оплати кожної партії не пізніше дня поставки (отримання) в безготівковому порядку або готівкою в касу Постачальника (п.4.3 Договору).

Згідно п.6.2 договору за порушення строків розрахунків оплати за поставлену продукцію, встановленого в п.4.3, п.4.4 договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки розрахунків.

У пункті 10.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з 02 січня 2012 року і діє до 31 грудня 2012 року.

03 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Перевізник) та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (Замовник) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №51, відповідно п.1 якого Замовник поручає, а Перевізник зобов'язується виконати для Замовника автомобілем МАЗ 642208, MERCEDES-BENZ 1840 перевезення продукції.

Згідно п.2 договору Замовник зобов'язується сплатити Перевізнику за перевезення вантажів обумовлену даним договором плату.

Вартість послуг Перевізника за даним договором встановлює 10,5 грн. з урахуванням ПДВ за 1 км. пройденого шляху.

У пункті 7 договору встановлено, що Замовник зобов'язаний оплатити вартість виконаних Перевізником послуг в 3-денний термін з дня отримання рахунків.

Згідно п.8.2 договору встановлено, що за просрочку оплати вартості наданих послуг Замовник сплачує на користь Перевізника пеню у розмірі 0,5% простроченої суми за кожний день.

Відповідно п.9.6 договору встановлено, що термін дії договору встановлюється з 03 січня 2012 року і діє до 31 грудня 2012 року.

На виконання умов вказаних договорів Позивачем було надано послуг з перевезення товару та здійснено поставок на суму 2 628 588,70грн, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та видатковими накладними, які підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар і надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 109 344,20грн.

16.03.2013р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №535 про погашення заборгованості у сумі 109 344,20грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору №18 від 02.01.2012р. з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору на поставку продукції №18 від 02.01.2012р. та договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №51 від 03.01.2012р. Позивачем було поставлено товар та надано послуги на суму 2 628 588,70грн., Відповідачем не була здійснена передплата за поставлений товар та надані послуги.

Відповідно до виписок з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар.

Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №535 від 14.03.2013р. є вимогою оплатити заборгованість. Докази направлення підтверджені квитанцією від 16.03.2013р. та поштовим повідомленням.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 109 344,20грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 109 344,20грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу за період з 28.03.2013р. по 31.03.2013р. складає 35,95грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 35,95грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2 договору на поставку продукції №18 від 02.01.2012р. за порушення строків розрахунків оплати за поставлену продукцію, встановленого в п.4.3, п.4.4 договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки розрахунків. Згідно п.8.2 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №51 від 03.01.2012р. встановлено, що за просрочку оплати вартості наданих послуг Замовник сплачує на користь Перевізника пеню у розмірі 0,5% простроченої суми за кожний день. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені за період з 28.03.2013р. по 31.03.2013р. у розмірі заявленому Позивачем у сумі 179,74грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька», с.Олександрівка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 109 344,20грн., пені у сумі 179,74грн., 3% річних у розмірі 35,95грн. задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (84168, Донецька область, Слов'янський район, с.Олександрівка, вул.Комсомольська,17 , ЄДРПОУ 25330750 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, мКиїв, вул.Саксаганського, 1, ЄДРПОУ 37243279) заборгованість у розмірі 109 344,20грн., пеню у сумі 179,74грн., 3% річних у розмірі 35,95грн., судовий збір у сумі 2 191,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.06.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.13р.