Рішення № 32052221, 13.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6156/13 13.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»До Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп - Україна»Простягнення 58 786,01 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Машлятін О.А.- за дов.

Від відповідача Арефєв А.Ю.- за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп - Україна» 58 786,01 грн. штрафу за порушення умов договору фінансового лізингу № 080915-182/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав клопотання, в якому просить зменшити розмір штрафних санкції до відповідно до п.7.1., п.11.2.5., п. 8.2.1. договору до 10.000 грн.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 080915-182/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р.

Відповідно до умов Договору Позивач на підставі акту приймання - передачі від 09.12.08р. передав Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач прийняв майно (предмет лізингу - сідельний тягач ASTRA HD8E (Італія), 2008 року випуску, державний номер АА0465ІВ, номер шасі ZCNH842448P480641), та зобов'язався своєчасно сплачувати періодичні^лізингові платежі та нести інші обов'язки, передбачені умовами Договору.

Згідно ст. 12 Закону України «Про фінансовий лізинг» витрати на страхування за договором лізингу несе Лізингоодержувач, якщо інше не встановлене договором. Зазначена умова передбачена і умовами Договору.

Пунктом 7.1 статті 7 Договору встановлено, що Відповідач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна. Таке страхування проводиться страховою компанією погодженою з Позивачем.

Проте, всупереч умовам Договору Відповідач порушив умови Договору, а саме не здійснив страхування майна за період з 11.02.12р. по 17.10.12р, що підтверджується листом ПАТ «Українська страхова група» від 20.03.13р. за вих.№0199/4.

Пунктом 11.2.5 Договору передбачено, що за порушення положень статті 7 Договору Відповідач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від вартості майна на момент укладання Договору за кожен випадок такого порушення.

Вартість майна (Предмету лізингу) на момент укладення Договору відповідно до п.3.2 Договору становить 452200,10 грн.

Штраф за порушення умов страхування Позивач розрахував наступним чином: 452200,10 грн. X 10% = 45220,01 грн., Де: 452200,10 грн. - загальна вартість майна на момент укладення договору; X- знак множення; 10% - розмір штрафу згідно п. 11.2.5 Договору; 45220,01 грн. - сума грошових коштів яка підлягає сплаті Відповідачем за порушення умов ст. 7 Договору.

За твердженням Позивача, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф за порушення умов статті 7 Договору у розмірі 45220,01 грн.

Окрім того згідно п. 8.2.1. Договору Відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення Позивачу звіту у формі встановленій Договором.

Пунктом 18.6 Договору встановлено, що необхідним та достатнім доказом надіслання один одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек) поштового відділення про прийняття від надсилаючої Сторони поштових відправлень - рекомендованих листів на адресу другої Сторони.

Пунктом 8.2.1. договору передбачено щоквартальне надсилання позивачу інформації про стан та місцезнаходження майна у формі встановленій в додатку 3 до договору, то Відповідач повинен до останньої дати закінчення відповідного місяця кварталу направити даний звіт Позивачу, тобто до 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня;

Проте, матеріали справи свідчать, що Відповідачем не надані звіти про стан та місцезнаходження майна в установленій формі та строк за 2 (другий), 3 (третій) та 4 (четвертий) квартали 2012р.

Відповідно до п. 11.2.3. Договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення Договору за кожен випадок такого порушення.

А отже, штраф , який підлягає сплаті, становить 3% (за три квартали) від вартості майна.

Штраф за порушення п.8.2.1 Договору Позивачем розраховувався наступним чином: 452 200,10грн.х3%= 13 566,00грн.

За розрахунком позивача, загальна сума штрафів складає:

- 13 566,00 грн. штраф за порушення п.8.2.1. договору;

- 45 220,01 грн. штраф за порушення п.7.1. ст. 7 договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п.7.1. договору, відповідач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна, таке страхування проводиться страховою компанією погодженою з позивачем.

Однак, Відповідач в порушення своїх зобов'язань, не здійснив страхування майна.

Факт наявності порушення відповідачем пункту 7.1. договору, щодо страхування предмету лізингу, Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у ромі зір 45220,01 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується.

Згідно п.8.2.1. договору, боржник зобов'язаний щоквартально письмового інформувати кредитора про стан та місце знаходження майна шляхом направлення кредитору звіту у формі, встановленій сторонами (додаток № 3 до договору) за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов'язаний сплатити позивачем штраф у розмірі 1% від загальною вартості предмету лізингу на момент укладення за кожний випадок такого прострочення.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не надані Позивачу звіти про стан та місцезнаходження майна в установленій формі та строк за 2-й, 3-й, та 4-й квартали 2012р., тому з відповідача також підлягає стягненню 13 566,00 грн. штрафу відповідно до п.8.2.1. договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, загальний розмір штрафу за не виконання обов'язку щодо страхування предмету лізингу та неподання звіту становить 58 786,01 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій, які Позивач вимагає стягнути з відповідача відповідно до п. 7.1 та п.11.2.5 Договору фінансового лізингу №080915-182/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008 р., до 10 000,00грн. та відповідно до п.8.2.1 Договору фінансового лізингу №080915-182/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р., до 10 000,00грн. суд не задовольняє, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.І ст. 233 Господарського кодексу суд має право зменшити розмір санкцій. Однак, зменшення розміру санкцій є лише правом, а не обов'язком суду.

Судом взято до уваги наступні обставини даної справи та особливий характер правовідносин, що виникли між Сторонами.

В зв'язку з тим, що Відповідачем порушено умови Договору, що до страхування предмету лізингу суд зазначає, що Предмет лізингу відсутність страхового захисту протягом навіть невеликого періоду часу тягне за собою великий ризик його пошкодження або знищення чи іншої втрати. Суд погоджується з твердженням Позивача, що предметом лізингу є джерело підвищеної небезпеки, а саме транспортний засіб сідельний тягач Astra HD8 д.н. АА0465ІВ, вартість якого на момент укладення договору складає 452 200,10 грн.

Посилання Відповідача на балансу вартість у розмірі 50244,00 грн. в якості підстави для зменшення розміру санкцій є безпідставною, оскільки балансова вартість згідно обліку Відповідача не відповідає дійсній ринковій вартості, яка має визначатися згідно «Методитики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» затвердженої наказом Міністерства юстиції України. Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 Експлуатація джерела підвищеної небезпеки може нести загрозу не тільки життю, майну і здоров'ю третіх осіб, а й самому предмету лізингу, оскільки останній може бути серйозно пошкоджений і/або знищений в результаті його експлуатації. Таким чином не здійснення страхування предмету лізингу створює значний ризик завдання збитків Позивачу як Лізингодавцю та власнику майна.

Судом також враховано, що Відповідачем протягом строку дії договору постійно допускались порушення умов Договору стосовно своєчасності та повноти сплати лізингових платежів.

Суду також доведено, що Відповідачем уже неодноразово, окрім порушення умов Договору стосовно своєчасної сплати лізингових платежів, порушувались умови п. 8.2.1 Договору стосовно інформування лізингодавця про стан та місцезнаходження майна, що підтверджується Рішеннями Господарського суду міста Києва (справа №22/571, справа №49/7).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп - Україна» (01601, м. Київ, пров. Музейний, 10, оф. 606, код ЄДРПОУ 33745560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 58 786 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн.. 01 коп. штрафів, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн.. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 25.06.2013р.