Постанова № 32052216, 25.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа № 13/21/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2012 р. у справі № 13/21/2012/5003

за позовом публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 303150 грн. заборгованості за договором № 10/03-12 від 10.03.2006 року

за участю представників сторін:

позивача - Натолочної Т.Б., Резніка П.О.

відповідача - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський" з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 303150 грн. заборгованості за договором № 10/03-12 від 10.03.2006 року

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.09.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову. При цьому, суд на підставі положень ст. 256, ст. 261 ЦК України зробив висновок, що законодавець визначив початок перебігу строку позовної давності з моменту виникнення у позивача права пред'явлення вимоги, а не з моменту фактичного пред'явлення самої вимоги у будь-який час. У позивача виникло право пред'явлення вимоги до відповідача одразу після здачі робіт згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 94, а саме з 15.06.2007 року, тому строк позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України почав свій перебіг саме з цієї дати, та збіг, відповідно до ст. 257 ЦК України 15.06.2010 року.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. У обґрунтування апеляційної скарги вказує, що згідно з умовами договору підряду, строк виконання зобов'язання відповідача, як замовника будівництва визначений вказівкою на подію, яка має настати, тобто вказівкою на укладення додаткової угоди про суму, порядок і умови розрахунків. Вважає, що строк позовної давності у спірних правовідносинах не пропущений. Вважає, що судом також не враховано наявність у провадженні суду загальної юрисдикції цивільної справи у спорі за участю позивача та ОСОБА_1 щодо права власності на збудовану АЗС, що, відповідно, перешкоджало можливості вирішення спору про стягнення боргу за будівництво цієї ж АЗС. Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідач своїм правом надати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористалась. В суді апеляційної інстанції заперечила факт виконання будь-яких будівельних робіт з будівництва АЗС позивачем та вказала, що будівельні роботи проводила самостійно господарським способом. Просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представники позивача апеляційну скаргу підтримали повністю з викладених в ній підстав.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 1, п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення указаних вимог повною мірою дотримано не було.

Так, підставою для відмови в позові суд першої інстанції вказав пропуск позивачем строку позовної давності.

Однак, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року).

Проте, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не робив висновку щодо наявності чи відсутності порушення прав позивача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. (ч. 1 ст. 318 ГК України).

Апеляційним судом встановлено, що 10.03.2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (замовник) і ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" (виконавець) укладено договір на виконання будівельних робіт № 10/03-12 (далі договір), за яким виконавець зобов'язується провести будівельно - монтажні роботи з будівництва АЗС в с. Бирлівка, вул. Червоноармійська, 183а у строки визначені замовником, а замовник зобов'язався забезпечити виконавця всіма необхідними будівельними матеріалами (п.1).

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво.

Частиною 5 статті 318 ГК України визначено істотні умови договору даного виду.

Аналіз змісту договору № 10/03-12 від 10.03.2006 року свідчить про недотримання сторонами під час його укладення вимог ч. 5 ст. 318 ГК України щодо зазначення всіх істотних умов договору підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 181 ГК, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Однак, виконання такого договору, виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

При цьому, колегія суддів враховує, що актом державної приймальної комісії від 15.06.2007 року збудовану ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" АЗС у АДРЕСА_1, було прийнято в експлуатацію, як закінчений будівництвом об'єкт.

Вказаний акт був підписаний також представником підрядника - ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" та без будь-яких застережень замовником будівництва - приватним підприємцем ОСОБА_1.

Розпорядженням Бершадської РДА Вінницької області № 275 від 20.06.2007 року було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом АЗС в АДРЕСА_1.

Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання з будівництва АЗС повністю, відповідно до проектної документації, й відсутність підписаних зі сторони замовника актів форми КБ-2в та належних доказів вручення чи надіслання цих актів замовнику за наведених обставин, не спростовує такого висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 321 ГК України, якщо договором підряду на капітальне будівництво не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково, аналогічне положення міститься в статті 854 ЦК України.

За приписами частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. 2 договору, його сторони узгодили, що ціна послуг виконавця розраховується відповідно до видів виконаних робіт. На вартість виконаних робіт та наданих матеріалів, виконавець виставляє рахунки замовнику та виписує накладні і акти виконаних робіт. Сума, порядок та умови розрахунків визначаються за згодою сторін, що буде викладено в додатковій угоді до даного договору після завершення будівельно-монтажних робіт (п. 3).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами не було погоджено строк оплати вартості виконаних робіт шляхом укладення додаткової угоди.

19.03.2012 року та повторно 29.03.2012 року позивачем відповідачеві було надіслано претензії щодо сплати 264405,1 грн. боргу за виконані роботи з будівництва АЗС за договором підряду №10/03-12, які останній вручені не були з підстав її відмови від отримання кореспонденції (т.3, а.с. 76 - 79).

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому, посилання суду на положення ч. 1 ст. 854 ЦК України є недоречним, оскільки зазначена норма визначає лише загальний порядок оплати робіт та вказує, що право підрядника вимагати оплати виконаної роботи виникає після остаточної здачі роботи, а не з моменту остаточної здачі роботи. Отже, зазначена норма не вказує на момент виникнення зобов'язання з оплати та не містить вказівки на будь-які строки виникнення зобов'язання, а відповідно й не визначає момент виникнення права пред'явлення вимоги.

Враховуючи те, що датою пред'явлення вимоги про оплату є 30.03.2012 року (поштова відмітка на конверті (т. 3 а.с. 79)), колегія суддів дійшла висновку, що за наведених обставин на підставі ст. 253, ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов'язання з оплати виконаних робіт у відповідача виникло 06.04.2012 року, що виключає висновок місцевого господарського суду про пропуск строку позовної давності.

Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання з будівництва АЗС повністю, відповідно до проектної документації, однак, доказів хоча б часткової оплати вартості виконаних за договором підряду робіт відповідачем суду надано не було.

Відповідно до виписаних ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" рахунків - фактур № 391 від 25.06.2007 року на суму 44372,2 грн., № 309 від 30.05.2007 року на суму 8405,28 грн., № 2113 від 01.12.2006 року на суму 42147,2 грн., № 397 від 25.06.2007 року на суму 18314,64 грн., №411 від 01.07.2007 року на суму 26928 грн., які містять посилання на договір №10/03-12 від 10.03.2006 року та вантажоодержувачем і платником за якими виступає приватний підприємець ОСОБА_1, останній у період з моменту укладення договору до прийняття АЗС в експлуатацію було надано автопослуги та будівельні матеріали (бетон) на загальну суму 140167,32 грн.. Факт надання автопослуг та використання бетону під час будівництва АЗС також підтверджується подорожніми листами та актами огляду прихованих робіт.

Крім того, виконання робіт з будівництва АЗС саме позивачем також підтверджується й актами проведення випробовувань трубопроводів на міцність і герметичність від 11.05.2007 року.

Фактичне повне виконання договору № 10/03-12 ВАТ з будівництва АЗС "Птахокомбінат "Бершадський" підтверджувала також відповідач у своєму відзиві на позовну заяву у справі №7/165-09 господарського суду Вінницької області у спорі між тими ж сторонами про визнання договору недійсним, хоча в суді апеляційної інстанції вказувала на те, що будівництво здійснювала самостійно господарським способом і позивач жодної участі у будівництві не приймав.

Відповідно до накладних на придбання будівельних матеріалів для будівництва АЗС с.Бирлівка в період з 11.03.2007 року по 07.06.2007 року, тобто в період виконання зобов'язань за договором, позивачем було придбано будівельних матеріалів на суму 124237,79 грн., що також підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1975/1976/12-21 від 03.06.2013 року. Доказів здійснення будівництва іншої АЗС в цей же період, окрім АЗС за договором № 10/03-12 від 10.03.2006 року судом встановлено не було.

Суд апеляційної інстанції не вважає за можливе прийняти до уваги, як належні докази рахунки - фактури №00458 та №00459 від 28.12.2011 року на автопослуги та на бетон, оскільки вказані документи датовані пізніше здачі в експлуатацію АЗС і не містять посилання на договір підряду.

Позивачем суду також надано підписані лише ним акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за грудень 2006 року та серпень 2007 року на загальну суму 303150 грн.. Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання актів для підписання відповідачу, тому колегія суддів не може прийняти їх до уваги, як належні докази в підтвердження виконання підрядних робіт на суму 303150 грн.. Крім того, згідно з висновком експерта № 1975/1976/12-21 від 03.06.2013 року, основний перелік по видам, найменуванню та кількості робіт у вказаних актах відсутній, окремі роботи відносяться до робіт, перевірити які можливо лише в процесі їх виконання технічним наглядом, а експерт не мав можливості досліджувати роботи, станом на час їх фактичного виконання.

Отже, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за грудень 2006 року та серпень 2007 року на загальну суму 303150 грн. є неналежними доказами підтвердження виконання позивачем робіт на вказану суму, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, ст.875 ЦК України, ч. 1 ст. 318 ГК України та з урахуванням наведеного вище дійшла висновку про часткове задоволення позову на суму 264405,1 грн. (140167,32 грн.+124237,79 грн.).

Згідно ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

У підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката, позивачем не було надано до суду належних доказів (фінансових документів), а тому колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача 17000 грн. відповідного виду судових витрат. Судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов висновків, яким не відповідають обставини справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення з частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ст.103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2012 р. у справі № 13/21/2012/5003 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (код 04366719, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Леніна, 170) 264405,10грн. заборгованості за договором на виконання будівельних робіт №10/03-12 від 10.03.2006 року, а також 5288,11грн. судового збору.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (код 04366719, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Леніна, 170) 2644,05 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видачу судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №13/21/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.