Постанова № 32052051, 13.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 року Справа № 812/3869/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,

за участю сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецькуу Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, визнання незаконним рішення про застосування штрафних санкцій №92 від 09.01.2013,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецькуу Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, визнання незаконним рішення про застосування штрафних санкцій №92 від 09.01.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем та платником єдиного податку відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2011 рік Серія НОМЕР_1 від 01.01.2011. Як платник єдиного податку, позивач є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування та зареєстрований органами Пенсійного фонду України. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» та повноважень, наданих п.п.1 п.2.1 Положенням «Про управління Пенсійного фонду України» від 30.04.2002 (Положення №442), позивачем було подано заяву до управління Пенсійного фонду України у м.Сєвєродонецьку про реєстрацію платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, але документу про реєстрацію платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування видано не було.

Позивачем зазначено, що Положенням №442 визначено, що до основного завдання управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку входить проведення обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як виконавцю функцій виконавчої дирекції Пенсійного Фонду, який здійснює керівництво та управління солідарною системою відповідно до пункту 1 статті 58 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування». Оскільки у Пенсійного фонду з 01.01.2004 по 01.01.2011 немає статусу юридичної особи та статуту, тому позивач не є платником податків, який перебуває на обліку в Пенсійному фонді.

Також позивач вказав, що оскільки він не був взятий на облік та не набув статусу платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому не може вважатися платником єдиного внеску до п.3 Розділу 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Просив суд зобов'язати відповідача відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» та повноважень, наданих п.п.1 п.2 Положенням №442 вчинити певні дії шляхом видачі документу про реєстрацію ОСОБА_1 як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язати відповідача як виконавця функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду відповідно до абз.1 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» утриматися від вчинення певних дій щодо взяття ОСОБА_1 як платника внесків на пенсійне страхування відповідно до п.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на облік до Пенсійного фонду, який немає статуту та статусу юридичної особи у відповідності до п.п.1 п.1 та 2 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнати незаконним рішення №92 від 09.01.2013 про застосування фінансових санкцій.

У судове засідання позивач не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, просив розглянути справу за його відсутності, на адресу суду надав заперечення проти позову, в якому серед іншого зазначив, що позивач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області 02.03.2000, про що зроблено запис в журналі реєстрації (реєстраційний номер 5378). Відповідно до п.3 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску. Згідно до ст.4 Закону №2464-VI фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску. Відповідно до п.2 ч.4 ст.6 Закону №2464-УІ платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Відповідно до пункту 3.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою ПФУ N22-2 від 08.10.2010 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. Згідно з п.4 ч.11 ст.25 Закону №2464-УІ та п.7.2.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 27.10.2010 за №994/18289, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-УІ, територіальним органом ПФУ накладається штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Підставою для прийняття відповідного рішення є. акт про зазначене порушення, складений у довільній формі. ОСОБА_1 не подала звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ за 2011 рік, про що було складено акт від 09.01.2013 №42, на підставі якого винесено рішення про застосування штрафних санкцій №92 від 09.01.2013.

У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 25.01.2000 (а.с. 40), є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1, виданим ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 01 квітня 2011 року (а.с. 39).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 №1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон №2464) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 від 08.07.2010).

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309 (далі - Порядок №22-2), встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Пунктом 2.2 Порядку № 22-2 визначено, що звіт подається одним із способів:

- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі;

- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.

Згідно з п.п.3.1 Порядку №22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі наведених норм суд вважає доведеним, що позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за встановленою формою.

Відповідно до пункту четвертого частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 15.02.2013 №1200/09-10 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік скаржником станом на 09.01.2013 не наданий. Управлінням було складено акт від 09 січня 2013 року №42 про неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2011 рік і направлено позивачу.

На підставі акта про неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2011 рік від 09 січня 2013 року №42 управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 09 січня 2013 року прийнято рішення за №92 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 грн. за неподання звітності (а.с. 37).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління ПФУ в Луганській області. Рішенням Головного управління ПФУ в Луганській області від 15.02.2013 №1200/09-10 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, а оскаржуване рішення залишено без змін (а.с. 24-25, 26-32).

У подальшому позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України. Рішенням від 12.03.2013 №6314/09-10 у задоволенні скарги ОСОБА_1 також відмовлено, рішення від 09.01.2013 №92 залишено без змін (а.с. 15, 17-23).

Таким чином, у судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваного рішення від 09 січня 2013 року №92 про застосування штрафної санкції до позивача за неподання звітності у розмірі 170,00 грн., оскільки на момент прийняття вказаного рішення позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника єдиного внеску та не виконав покладеного на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язку подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Доводи позивача ґрунтуються на хибному тлумаченні чинного законодавства та не спростовують факту порушення обов'язку подання звітності органам Пенсійного фонду України, а також підстав для застосування штрафних санкцій.

Тому, у суду відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення від 09 січня 2013 року №92 та зобов'язання відповідача прийняти звітність за іншою, довільною формою.

Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

За відсутності підстав для задоволення позову відсутні підстави для стягнення судових витрат.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 червня 2013 року.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецькуу Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, визнання незаконним рішення про застосування штрафних санкцій №92 від 09.01.2013, відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений і підписаний 18 червня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова