Постанова № 32052045, 20.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 р. Справа № 2а/0470/11320/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представників позивача представника відповідача Кириченко О.М., Курти П.П. Тронько В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Екобест» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0003481530 від 04.09.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Екобест» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати не чинним податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0003481530 від 04.09.2012 року, прийняте Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є платником податку за землю, оскільки не є ні землекористувачем, ані власником земельної ділянки, у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, в тому числі відсутній кадастровий номер. За період зазначений в акті перевірки, відсутнє рішення Новомосковської міської ради, яке б мало юридичну силу та слугувало б підставою для нарахування будь-яких платежів із земельного податку. Таким чином, податкове повідомлення-рішення просить суд визнати не чинним.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Актом камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку від 15.08.2012 року за №246/1530/35419316 встановлено порушення термінів подання податкової звітності з плати за землю (земельний податок) п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

04 вересня 2012 року Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області, на підставі Акта камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку №246/1530/35419316 від 15.08.2012 року, з урахування заперечень на акт перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення №0003481530, відповідно до якого визначена сума податкового зобов'язання позивача за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем «Земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 170 гривень на підставі п.120.1 статті 120 Податкового кодексу України за порушення п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні приписи закріплено в частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Податковим кодексом України встановлені окремі особливості (винятки) обчислення та сплати за землю, а саме при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України). Про що також зазначено в листі від 21.06.2011 №17139/7/15-0717з Державної податкової служби України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 травня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР» був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна - магазину, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Радянська, будинок 19а в цілому, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 4435497. Нерухоме майно передано згідно акту прийому-передачі від 05.05.2011 року. Зазначене нерухоме майно зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.05.2011 року №9736849, що не спростовано сторонами.

При цьому за вимогами Податкового кодексу України власник будівлі (споруди) сплачує земельний податок незалежно від оформлення/реєстрації прав на землю.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податковим кодексом України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Згідно п.120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності тягне за собою накладення штрафу.

Водночас, суд зазначає, що положення статей 125, 126 Земельного кодексу України, на які посилається позивач, регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку як на окремий об'єкт, а тому не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки є загальними.

Аналогічна правова позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 09.04.2013 року по справі №К-19230/10.

В тому числі, слід зауважити, що будівля (споруда) як нерухома річ нерозривно пов'язана фундаментом із земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Відповідно, неможливо володіти та користуватися будівлею (спорудою) без одночасного володіння та користування земельною ділянкою, на якій така будівля (споруда) розміщена.

Отже, у разі набуття права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі подається податкова декларація.

Ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0003481530 від 04.09.2012 року належними та допустимими доказами, тому позов є не обґрунтованим, в задоволенні якого слід відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного приватного підприємства «Екобест» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0003481530 від 04.09.2012 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко