Постанова № 32051843, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/141

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 15:29 № 826/8234/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Картаж ЛТД" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2013 № 0000752230 та № 0000762230, за участі представників сторін:

представник позивача Зайчук К.П.;

представник відповідача Гомольська Я.П.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Картаж ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Картаж ЛТД") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2013 № 0000752230 та № 0000762230 (далі - ПРР № 0000752230 та ППР № 0000762230).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8234/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/8234/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

У період з 30.01.2013 по 05.02.2013 ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог діючого валютного законодавства України при здійсненні імпортних операцій по контракту № 1210/9 від 15.11.2011, укладеному з нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай), згідно повідомлень АТ "ОТП Банк" від 06.09.2012 № 52-52-3-1/6964 та від 06.11.2012 № 52-52-3-1/9318, за результатами якої складено акт від 05.02.2013 № 62/22-30/37921841 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, внаслідок чого відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000752230, відповідно до якого позивачу було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 50 985,00 грн. (сума коштів, які надійшли несвоєчасно - 0,40 дол. США; кількість днів прострочення - 118; період прострочення - з 15.08.2012 по 10.12.2012; ставка пені - 0,3%; курс НБУ на 15.08.2012 - 7,993 грн. за один дол. США; 0,40 х 0,3% х 118 х 7,993 = 1,00 грн.; вартість товарів, які своєчасно не надійшли - 51 858,00 дол. США; кількість днів прострочення - 41; період прострочення - з 31.10.2012 по 10.12.2012; ставка пені - 0,3%; курс НБУ на 31.10.2012 - 7,993 грн. за один дол. США; 51 858,00 х 0,3% х 41 х 7,993 = 50 984,00 грн.).

Підставою для нарахування позивачу пені на суму 50 985,00 грн. було несвоєчасне надходження товарів вартістю 51 858,00 дол. США за контрактом № 1210/9 від 15.11.2011, укладеному з нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай).

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, внаслідок чого відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, ст. 3 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 № 734/99, у відповідності до п. 2.7 та на підставі п. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000762230, відповідно до якого позивачу було нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за звітний період з 01.07.2012 по 01.10.2012 - 170,00 грн.).

Підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 170,00 грн. було неподання позивачем декларації про валютні цінності, доходи та майно станом на 01.10.2012.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ (далі - Закон № 959-ХІІ); Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР); Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (далі - Інструкція № 136).

Згідно ст. 3 Закону № 959-ХІІ суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є, зокрема, юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Так, відповідно до Закону № 959-ХІІ позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

Статтею 1 Закону № 959-ХІІ та абзацом 2 пп. 1.1 п. 1 Інструкції № 136 встановлено, що імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні ст. 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Згідно ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Підпунктом 3.3 п. 3 Інструкції № 136 встановлено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Так, судом встановлено, що між позивачем та нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) було укладено контракт № 1210/9 від 15.11.2011.

Предметом даного контракту був продаж нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) та купівля позивачем сантехнічних виробів (товару). Найменування, кількість та загальна вартість товару визначалися у Специфікаціях та/або Рахунках-фактурах (Інвойсах) до контракту.

Ціни на товар встановлювалися в долах США і містили в собі вартість пакування, маркування, завантаження і закріплення на транспортному засобі. Ціни на товар встановлювалися на умовах Incoterms 2010 (Інкотермс 2010). Загальна сума контракту визначалася для всіх окремих поставок товару і складала 2 000 000 $ (два мільйони доларів США).

Оплата вартості придбаного товару повинна була здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нерезидента "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) в термін не пізніше 30 днів з моменту виходу контейнера з порту нерезидента "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) або шляхом передоплати. Також оплата вартості придбаного товару могла здійснюватись в термін не більше 30 днів з моменту поставки на склад позивача окремої партії товару за усною домовленістю сторін. Витрати по оплаті митних зборів та інших податків, які стягувалися при ввезенні-вивезенні товару в країні нерезидента "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) повинні були оплачуватися нерезидентом, а в країні позивача (Україні) оплачуватися позивачем. Банківські витрати в країні позивача мали оплачуватися позивачем, поза межами країни позивача (України) оплачуватися нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай). Також на нерезидента покладалися витрати банків-кореспондентів. Валюта платежів за цим контрактом - долар США.

Нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) вищевказаний товар повинен був поставлятися морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 (Інкотермс 2010): Нінгбо, КНР.

На виконання умов вищевказаного контракту позивачем здійснено попередню оплату нерезиденту "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) в загальній сумі 217 727,50 дол. США (1 739 444,86 грн.) згідно виписок банку:

- від 09.02.2012 № б/н в сумі 79 709,00 дол. США (636 866,94 грн.), 180-денний термін надходження товару - 07.08.2012;

- від 16.02.2012 № б/н в сумі 71 160,50 дол. США (568 437,19 грн.), 180-денний термін надходження товару - 14.08.2012;

- від 02.03.2012 № б/н в сумі 15 000,00 дол. США (119 800,50 грн.), 180-денний термін надходження товару - 29.08.2012;

- від 03.05.2012 № б/н в сумі 51 858,00 дол. США (414 340,23 грн.), 180-денний термін надходження товару - 30.10.2012.

Товар - вироби зі скла, бокси душові (код товару 7020008000) надійшов на склад позивача від нерезидента "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) на загальну суму 165 829,50 дол. США згідно ВМД:

- від 18.02.2012 № 625441 на суму 29 169,00 дол. США;

- від 18.02.2012 № 625442 на суму 31 951,50 дол. США;

- від 20.02.2012 № 625568 на суму 21 210,00 дол. США;

- від 21.02.2012 № 625629 на суму 22 425,00 дол. США;

- від 21.02.2012 № 625713 на суму 36 074,00 дол. США;

- від 23.02.2012 № 625872 на суму 25 000,00 дол. США.

Так, судом встановлено, що товар на суму 51 858,00 дол. США від нерезидента "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) на склад позивача не надходив, хоча повинен був надійти не пізніше 30.10.2012 р.

У зв'язку з цим, позивачеві з 31 жовтня 2012 р. почала нараховуватись пеня на суму непоставленого товару, оскільки з цього моменту розпочалось порушення позивачем ст. 2 Закону 185/94-ВР, яким чітко визначений 180-денний строк на поставну товару, в разі попередньої оплати такого товару позивачем нерезиденту.

Більше ніж через місяць після прострочення цього строку, 03 грудня 2012 року, у зв'язку з неможливістю поставки товару та порушенням умов контракту № 1210/9 від 15.11.2011 між позивачем та нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) та нерезидентом "HENDRICK Group S.A." (Республіка Панама) (третя сторона) було укладено додаткову угоду № 1 від 03.12.2012 до контракту № 1210/9 від 15.11.2011. Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди нерезидент "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) передав частково свої права по контракту третій стороні, а саме право на повернення попередньої оплати у сумі 51 898,00 дол. США, у зв'язку з чим ця сума підлягала оплаті третьою стороною на рахунок позивача в доларах США по курсу НБУ, який діяв на дату оформлення відповідної вантажної митної декларації.

Згідно виписки банку від 10.12.2012 валютні кошти від нерезидента "HENDRICK Group S.A." (Республіка Панама) в загальній сумі 51 898,00 дол. США надійшли на рахунок позивача № 2603400133605, відкритий в АТ "ОТП Банк", що в еквіваленті становило 414 820,71 грн., внаслідок чого відповідачем 11.09.2012 та 12.11.2012 було отримано повідомлення АТ "ОТП Банк" від 06.09.2012 № 52-52-3-1/6964 та від 06.11.2012 № 52-52-3-1/9318 щодо виявлених фактів порушення ТОВ "Картаж ЛТД" законодавчо встановлених строків для розрахунків по контракту № 1210/9 від 15.11.2011, укладеному з нерезидентом "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай).

Разом з тим, за період між 31 жовтня 2012 року та 10 грудня 2012 року порушення строків мало місце, оскільки передоплата знаходилась на рахунках нерезидента, а товар не поставлявся позивачеві.

Так, після повернення 10 грудня 2012 року нерезидентом коштів позивачеві порушення було припинено, разом з цим, такі обставини не є підставою для звільнення позивача від сплати пені за той період, коли порушення 180-денного строку на поставку товару мало місце.

З наведеного вбачається, що позивачем під час імпортної операції, яка здійснювалася на умовах відстрочення поставки, було перевищено встановлений статтею 2 Закону № 185/94-ВР строк 180 календарних днів з моменту здійснення 03.05.2012 авансового платежу в сумі 51 858,00 дол. США на користь нерезидента "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) на 41 день з 31.10.2012 р. по 10.12.2012 р, внаслідок чого нарахування відповідачем в порядку статті 4 Закону № 185/94-ВР пені у розмірі 50 985,00 грн. суд вважає правомірним.

При цьому, факт укладення додаткової угоди № 1 від 03.12.2012 до контракту № 1210/9 від 15.11.2011 у зв'язку з неможливістю поставки товару та порушенням умов контракту № 1210/9 від 15.11.2011 не спростовує факту перевищення позивачем строку 180 календарних днів на поставну товарів з моменту здійснення 03.05.2012 авансового платежу в сумі 51 858,00 дол. США, оскільки вказана угода укладена 03.12.2012, а граничний термін надходження товару після здійснення позивачем попередньої оплати нерезиденту "Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd" (Китай) в сумі 51 858,00 дол. США - 30.10.2012.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем ст. 2 Закону № 185/94-ВР є обґрунтованим, а відтак ППР № 0000752230 прийнято відповідачем в межах чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання в акті перевірки відповідача на обовязкове надходження коштів, а не товару є технічною опискою. При цьому, відповідачем правильно вказані норми, порушені позивачем та обраховано пеню відповідно до вимог законодавства.

Крім цього, порушення ст. 2 Закону № 185/94-ВР мало місце, відтак у відповідача були всі підстави для застосування до позивача ст. 4 даного Закону № 185/94-ВР.

Стосовно доцільності та законності прийнятого відповідачем ППР № 0000762230 суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Так, судом встановлено, що позивачем станом на 01.10.2012 не було подано податковому органу декларацію про валютні цінності, доходи та майно. Доказів того, що вказана декларація була подана позивачем до податкового органу, позивач суду не надав.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Статтею 3 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 № 734/99 встановлено, що санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Згідно п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність, зокрема, за порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Відповідно до п. 3.1 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 є обґрунтованим, а відтак ППР № 0000762230 прийнято відповідачем в межах чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Картаж ЛТД" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Картаж ЛТД" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова